14 січня 2020 року № 320/4615/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київської області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 № ф-14664-17.
ІІ. Виклад позиції Позивача та заперечень Відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було отримано лист від 07.06.2019, та постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2019 ВП №59312396 від Вишгородського районного управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП №59312396, позивач дізнався про існування вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 № ф-14664-17 на суму 25207,86 грн., на підставі якої було відкрите дане виконавче провадження.
Позивач вказує, що оскільки йому не було повідомлено Головним управлінням ДФС у Київській області про наявність вимоги від 11.05.2019 № ф-14664-17, він був позбалений можливості реалізувати свої права передбачені ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та ст.56 Податкового кодексу України, а саме оскаржити в порядку адмінстративного оскарження таку вимогу про сплату боргу (недоїмки), сплатити суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» починаючи з 1 січня 2017 року, у зв'язку з внесеними змінами до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримали дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов'язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 - не менше 819,06 грн. за місяць. У звязку із наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, та відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № ф-14664-17.
Відповідач вказує, що оскільки контролюючий орган мав усі правові підстави для винесення спірної податкової вимоги, останню надіслав на адресу позивача 11.05.2019.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 17.09.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
18.10.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою суду від 22.10.2019 суд замінив первісного відповідача - Головного управління ДФС у Київської області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.11).
Згідно даних паспорта позивача, його місце проживанням є: АДРЕСА_1 (а.с.11).
13.12.2007 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.38).
У зв'язку з проведенням державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . 14.12.2007 взято на податковий облік в Вишгородську обєднану ДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с.39).
Згідно даних ІТС «Податковий блок» позивач як фізична особа-підприємець з 13.12.2007 по 02.07.2016 перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 03.07.2016 по 11.08.2018 на загальній системі оподаткування.
Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 знято з обліку як платника податків (а.с.39).
З розрахунку богу з єдиного внеску по ОСОБА_1 (ІНПП: НОМЕР_2 ) та облікової картки з єдиного внеску за 2013-2019 вбачається, що борг останнього станом на 19.07.2018, складає 25207, 86 грн. (а.с.57, 58-60).
11.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-14664-17 (а.с.75).
Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу із штрих-кодом 07301 0300902 0 направленого Головним управлінням ДФС у Київській області на адресу: АДРЕСА_1, 22.05.2019 ОСОБА_1 вручено поштове відправлення (а.с.61).
Постановою від 07.06.2019 виконавчого провадження №59312396 відкрито виконавче провадження щодо виконання вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 № ф-14664-17 (а.с.36).
Постановою про накладення арешту коштів боржника від 10.06.2019 ВП №59312396, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку, та всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 28297, 64 грн. (а.с. 37).
Приватним виконавцем Ворончук В.В. позивачеві було направлено лист про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2019№13681, та матеріали виконавчого провадження 59312396 (а.с.36-37).
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №59312396 позивачу стало відомо про існування вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 № ф-14664-17 (а.с.36).
Вважаючи безпідставним нарахування ЄСВ, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Виключний перелік платників єдиного внеску встановлений нормами ст. 4 Закону, до яких належать:
1) роботодавці;
2) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
3) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
4) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (з урахуванням змін, внесених Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII);
5) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нормами ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 р. передбачено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 р. державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського кодексу України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Згідно частини 3 статті 10 Господарського кодексу України у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення. Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску регламентується нормами ст. 7 Закону. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується для платників,
Згідно ч.2 ст.6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки;
4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Статтею 16 Кодексу № 2755 визначено обов'язки платника податків, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4). У випадку не отримання доходу від підприємницької діяльності, позивач зобов'язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Законубази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року.
З 2017 року у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник, у тому числі який обрав спрощену систему оподаткування, зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) (далі - Інструкції № 449) платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 4 розділу 3 Інструкції № 449 для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. Відповідно до пункту 5 розділу 4 Інструкції № 449 встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування ЄСВ, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування ЄСВ; платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.
Згідно з пунктом 3 розділу 6 Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум ЄСВ органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Пунктом 4 розділу 6 Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (частина 2 ст. 25 вказаного Закону).
Відповідно до частини 3 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, як встановлено частиною 4 ст. 25 вказаного Закону, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз.9 ч.4 ст. 25 вищевказаного Закону).
Згідно із абзацом 10 частини 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому, заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (частина 5 ст. 25 вищевказаного Закону).
Згідно пункту 45.1 статті 45 Кодексу № 2755 платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до розділу 6 Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
3. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги:
службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис;
працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги;
інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
5. Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до ч. 7 розділу 6 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків затвердженого Hаказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок 610) податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.
VI. Оцінка суду
Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків затвердженого Hаказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449.
Платниками податків єдиного внеску встановленого нормами ст. 4 Закону, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Законубази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року.
З 2017 року у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник, у тому числі який обрав спрощену систему оподаткування, зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469) (далі - Інструкції № 449) платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 4 розділу 3 Інструкції № 449 для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. Відповідно до пункту 5 розділу 4 Інструкції № 449 встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування ЄСВ, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування ЄСВ; платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.
Отже, суд вважає, що з 13.12.2007 по 11.07.2018 включно ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з наявністю в нього статусу фізичної особи-підприємця був платником єдиного соціального внеску в розумінні Закону.
Таким чином, позивач, починаючи з 13.12.2007 був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок у розмірі та строки, встановлені Законом, як платник фізична особа-підприємець.
Разом з тим, встановлений законодавством обов'язок позивач не виконав, єдиний соціальний внесок у сумі та строки, встановлені Законом, починаючи з 31.12.2013 р. по дату винесення оскарженої податкової вимоги не сплачував.
На підставі вищевикладених норм та обставин, позивачеві як платникові податків, що перебував на спрощеній, а в подальшому загальній системі оподаткування, та не сплатив єдиний внесок у розмірі та строки встановлені законодавством, нараховано борг у розмірі 25207, 86 грн., та за період з 2013 по 2018 рр. під час провадження ним господарської діяльності, як фізичної особи-підприємця.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Судом встановлено, що 11.07.2018 державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , номер запису 23340060002002858.
Відповідно, борг (недоїмка) нарахована ФОП ОСОБА_1 під час здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки така вимога була винесена податковим органом за період з 31.12.2013 по 31.07.2018 рр., а позивач припинив провадження підприємницької діяльності 11.07.2018.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Нормами ч. 4 ст. 25 Закону встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), в тому числі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
У зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у добровільному порядку єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи контролюючим органом самостійно проведено нарахування суми недоїмки за період з 2013 р. по 2018 р. у розмірі 25207,86 грн., сформовано податкову вимоги від 11.05.2019 № ф-14664-1, яку надіслано на адресу місця проживання платника податку, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань а саме, АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції, після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
За вищевикладених положень законодавства, суд вважає, що законодавчими нормами, якими врегульовані спірні правовідносини, передбачено, що належним повідомлення такого платника податку про наявну заборгованість є отримання ним рекомендованого повідомлення, яке має бути, зокрема, вручене особисто платнику податків.
Під час розгляду справи встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що вимога № ф-14664-17 від 11.05.2019 р. про сплату боргу отримана позивачем 22.05.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, доказів сплати протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги матеріали справи не містять (а.с.61).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що контролюючим органом вищенаведені норми Інструкції щодо порядку надіслання податкової вимоги виконані належним чином, що спростовує посилання позивача, про те, що він не отримував вимога про сплату боргу (недоїмки) № ф-14664-17 від 11.05.2019 р., та дізнався про наявність в нього заборгованості з матеріалів виконавчого провадження від 07.06.2019 №59312396, в обґрунтування протиправності оскарженої вимоги на неналежне направлення такої.
З огляду на встановлені судом обставини справи, суд прийшов висновку, що нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 єдиного внеску за спірний період є правомірним, та винесена за наслідком не сплати позивачем вказаного податку вимога про сплату боргу (недоїмки) вручена ОСОБА_1 належним чином, відтак позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 11.05.2019 № ф-14664-17 задоволенню не підлягає.
VIII. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Відповідач у повному обсязі спростував докази та аргументи, які було надано Позивачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
ІX. Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 14.01.2020 р.