13 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2976/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; національний паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 18.09.2001 року)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ - 20632802)
провизнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у формі протоколу №111750000201 від 16 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком 1 з 11 травня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком 1, період роботи ОСОБА_1 на посаді прохідника та гірничого у ВАТ "Шахтобудівельник" за період з 23 червня 1988 року по 01 грудня 1994 року - 6 років 5 місяців та 8 днів та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11 травня 2019 року.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою та пакетом відповідних документів про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, на таку заяву головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 22.05.2019 року №831/03-17 повідомило, що рішенням від 16.05.2019 року №111750000201 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов скористався подавши його до суду, за змістом якого відповідач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при прийнятті рішення від 16.05.2019 року №111750000201 (а.с.64-65).
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).
На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем подано відзив на адміністративний позов (а.с.64-65).
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.74-76).
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Відповідно до вимог статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст. 120, ст. 193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; національний паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 18.09.2001 року є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Кіровоградській області (Новомиргородського району), що посвідчується відповідною копією пенсійної справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що переміщена з тимчасово окупованої території України проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 04.01.2017 року №35130000185 (а.с.13).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця перебування особи виданою Кам'янською сільською радою Новомиргородського району Кіровоградської області місце перебування ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 05.01.2017 року (а.с.12).
Судом встановлено, що 11.05.2019 року звернувся до Новомиргородського сектору обслуговування громадян (сервісний центр) управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту «а» статті 13 Закон України «Про пенсійне забезпечення», до такої заяви додано: копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, документа про місце проживання (реєстрації) особи; паспорту; трудової книжки (а.с.14).
На таку заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області листом від 22.05.2019 року№831/03-17 повідомило позивачу, що рішенням від 16.05.2019 року №111750000201 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Також вказано, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мало право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюються згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». З посиланням на пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» наголошено, що коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих та шкідливих умовах праці за Списками №1 та №2, довідки є необхідними, оскільки у трудових книжках не зазначається в яких умовах працювали особи та зайнятість, їх певними роботами чи в певних виробництвах протягом повного робочого дня. Також вказано, що обов'язковість подачі такої довідки при зверненні за пенсією передбачена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-11 (а.с.15-17).
Не погоджуючись з таким рішенням щодо відмови у призначенні пільгової пенсії, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушеного, на його думку права.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при прийнятті рішення у формі протоколу №111750000201 від 16 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком 1.
За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункт 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 77 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки відповідач по справі в силу норм статті 5 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при вирішенні спору підлягають норми частини 2 статті 77 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач просить суд, зарахувати до страхового стажу для пенсії згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», його пільговий стаж роботи на посаді прохідника та гірничого у ВАТ «Шахтобудівельник» за Списком №1 за період з 23 червня 1988 року по 01 грудня 1994 року - 6 років 5 місяців 8 днів з моменту його звернення до управління (з 11 травня 2019 року).
Відповідач не погоджується із наявністю у позивача такого стажу, та наполягає на правомірності свого рішення від 16.05.2019 року №111750000201.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з частиною 1 статі 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому, підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Як передбачено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Водночас, своє право на отримання пільгової пенсії позивачу реалізувати не виявилось можливим, оскільки відповідач наполягає на не відповідності нормам чинного законодавства, первинних документів наданих ним для реалізації такого права на підставі, яких потрібно врахувати позивачу пільговий стаж для отримання відповідної пенсії.
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача, встановлено, що позивач дійсно працював на підприємстві ВАТ "Шахтобудівельник" у період з 23 червня 1988 року по 01 грудня 1994 року (а.с.20-23).
Також, в матеріалах справи наявний наказ АТ "Шахтобудівельник" від 15.11.1994 року №184 «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» проведеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджує право посад на пільгові пенсії за Списком №1 та Списком №2 (а.с.28-30).
Відповідно до історико-інформаційної довідки ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» по відкритому акціонерному товариству «Шахтобудівельник» від 23.01.2019 року №69, шахтобудівельне управління №4 треста «Красноармейскшахтострой» перейменовано у відкрите акціонерне товариство «Шахтобудівельник» на підставі розпорядження представника Президента України в Донецькій області №413 від 13.07.1994 року (а.с.19).
В матеріалах справна архівна довідка ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» від 03.12.2019 року №883, в якій вказано, що у зв'язку із визнанням підприємства ВАТ «Шахтобудівельник» банкротом і введенням ліквідаційної процедури, згідно Договору №1 від 17.03.2008 року та акту прийому-передачі від 17.03.2008 року архівний відділ ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» прийняв документи від ліквідатора ВАТ«Шахтобудівельник» по особовому складу за 1984-2006 роки (а.с.77).
В матеріалах справи, як і в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , наявна архівна довідка ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» від 23.01.2019 року №68 відповідно до якої вказано, що в архівному фонді ВАТ «Шахтобудівельник», в документах з особового складу дійсно значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).
Так само, наявна у справі архівна довідка ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» від 23.01.2019 року №66 з якої слідує, що в архівному фонді ВАТ «Шахтобудівельник», в документах з особового складу дійсно значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підтверджується факт трудових відносин ОСОБА_1 з ВАТ «Шахтобудівельник» у наступні періоди:
- 23.06.1988 року - позивач прийнятий прохідником 4 розряду на гірничу ділянку №3 з повним робочим на шахті (наказ №95-к від 23.06.1988 року);
- 01.08.1988 року - присвоєно 5 розряд прохідника (наказ №123-к від 01.08.1988 року);
- 10.05.1993 року - переведений прохідником 5 розряду на гірничу ділянку №5 з повним робочим на шахті (наказ №58-к від 18.05.1993 року);
- 06.10.1993 року переведений гірничим підземним 3 розряду на гірничу ділянку №5 з повним робочим на шахті (наказ №103-к від 11.10.1993 року);
- 01.12.1994 року звільнений згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням) (наказ №126-к від 13.12.1994 року (а.с.24).
Разом з тим, в матеріалах справи також міститься довідка про заробітну плату для обчислення пенсії видана ТОВ «Регіональний міжгалузевий архів» від 23.01.2019 року №64 позивачу із розшифровками сум заробітної плати по кожному року та місяцю окремо (а.с.25).
З вказаної довідки також встановлено, що факт нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 підтверджується розрахунковими відомостями та лицьовими рахунками на заробітну плату за кожен місяць.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій вирішується Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до п. 7 Порядку №22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000 року, а починаючи з 01.07.2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.
Пунктом 17 цього Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні територіальні управління пенсійного фонду України здійснюють, зокрема, (призначення) перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює такий перерахунок (призначення) та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, водночас, суд зауважує, що територіальні органи пенсійного фонду мають право, а не зобов'язані, в окремих випадках вимагати від підприємств подання додаткових документів.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, як вже було вказано вище пункт 3 Порядку 637, містить вказівку, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Разом з тим, за змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку № 22-1 заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).
Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку № 22-1).
Також, Порядком №22-1 передбачено форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка повинна містити: розшифровку сум помісячно, штамп підприємства, що видало довідку, найменування грошової одиниці сум, така довідка завіряється печаткою та підписується головним бухгалтером та керівником підприємства з розшифруванням прізвищ. Довідка надається на підставі особистих рахунків особи з зазначенням років, за які вона видана (Додаток №1).
Зважаючи на вказані положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Поряд з тим, вказані вище норми матеріального права вказують, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено, вказані норми чинного законодавства є виключними та розширеному тлумаченню не підлягають.
На підтвердження даного факту позивачем надано відповідні довідки підприємств на яких він працював до 2000 року, які видані на підставі особових рахунків за вказані роки, містять розшифровки сум заробітної плати за вказаний період помісячно, найменування грошової одиниці сум виплаченої заробітної плати. Довідки завірені відповідними печатками підприємства, підписані уповноваженою особою (а.с.24-26).
При цьому, відповідач не надав жодних доказів, що дані, які містяться у наданих позивачем довідках про заробіток позивача, містять неправдиві або недостовірні дані.
В судовому порядку вказані довідки недійсними також не визнавалися.
Отже, суд приходить до висновку, що довідки про заробітну плату позивачем були отримані ним у законний спосіб та підтверджується первинними документами, а тому можуть бути враховані при здійсненні призначення (перерахунку) пенсії.
Разом з тим, суд зауважує, що статтею 41 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, визначено, що до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 78 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до підпункту "д" пункту 15 «Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися районний коефіцієнт та надбавка.
Статтею 6 «Угоди про гарантії прав громадян - держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року визначено, що для встановлення права на пенсію, громадянам держав - учасниць Угоди, враховується трудовий стаж набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Обчислення пенсії проводиться з заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною Радою України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.
Згідно частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-ІУ, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що в даному випадку вимоги зобов'язального характеру є виключними повноваженнями відповідача.
На підставі вищевикладеного, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства у системному їх зв'язку, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право на пільгову пенсію, а суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності спірного рішення, у судовому засіданні встановлено безпідставність дій відповідача при відмові у здійсненні позивачу зарахування до страхового стажу для пенсії ОСОБА_1 як пільгового (по Списку №1) згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник» у період роботи з 23.06.1988 року по 01.12.1994 року з 11 травня 2019 року.
Водночас, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити зарахування до страхового стажу позивача для пенсії як пільгового його стаж роботи на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник».
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, у зв'язку з чим у суду є підстави для задоволення позовних вимог.
Поряд з тим, на виконання положень статті 371 КАС України суд вважає за належним допустити до негайного виконання дане рішення в межах стягнення платежу за один місяць.
VI. Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи містяться докази щодо понесення ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (а.с.2).
Отже, відшкодуванню підлягають вказані витрати понесені позивачем за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Керуючись ст. ст. 139, 246, 255, 260-263, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; національний паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 18.09.2001 року) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, код ЄДРПОУ - 20632802) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у формі протоколу №111750000201 від 16 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком 1 з 11 травня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком 1, період роботи ОСОБА_1 на посаді прохідника та гірничого у ВАТ "Шахтобудівельник" за період з 23 червня 1988 року по 01 грудня 1994 року - 6 років 5 місяців та 8 днів та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення з 11 травня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ; національний паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 18.09.2001 року) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802).
Допустити до негайного виконання суду в межах стягнення платежу у розмірі за один місяць пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 січня 2020 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук