14 січня 2020 року м. Київ справа № 320/4441/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 4 березня 2019 р. №UA125000/2019/000217/2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження митної вартості. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості, заперечує факт проведення консультації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
18 вересня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача встановлено, що в поданих документах наявні розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
4 листопада 2019 р. до суду від представника позивача надійшло клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач до суду не прибув, явку свого представника не забезпечив, заяв чи клопотань не подав.
Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
2 квітня 2018 р. між AIMON GROUP LIMITED (постачальник із Китайської Народної Республіки) і ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (покупець) укладено контракт № 1758 (далі - Контракт). Відповідно до вимог п. 1.1. Контракту, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених Постачальником інвойсах, Покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.
Згідно з п. 2.1. Контракту поставка здійснюється відповідно до умов Інкотермс 2010. Безпосереднє місце поставки зазначається в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов'язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб Покупця за свій рахунок.
Положеннями п. 2.3.1. Контракту встановлено, що розрахунок здійснюється шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок Продавця через 7 календарних днів з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови отримання від Продавця повного комплекту товарно-супровідних документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.
На виконання умов вказаного Контракту продавцем поставлено товар (Чашка 250 мл - 12000 шт; Чашка 280 мл - 5280 шт.; Миска 11,5 см - 6000 шт.; Тарілка 20,4 см - 1200 шт.; Тарілка 23 см - 1200 шт.; Тарілка 26 см - 1512 шт.; Миска 14,5 см - 5856 шт.; Миска 14 см - 1392 шт.; Миска 15 см - 1200 шт.; Миска 13,5 см - 1488 шт.; Миска 16,5 см - 1008 шт.; Миска 13 см - 1380 шт.; Миска 15,5 см - 2400 шт.; Тарілка 17,8 см - 8928 шт.; Чашка 240 мл - 8520 шт.; Чашка 350 мл - 1440 шт.; Чашка 300 мл - 5100 шт.; Чашка 320 мл - 3000 шт.; Чашка 300 мл - 1980 шт.) разом 70 884 одиниць загальною вартістю 21887,90 доларів США за рахунком-фактурою (інвойсом) № FZAMC19006 від 09 січня 2019 р.
27лютого 2019 р. позивачем до відповідача подано електронну митну декларацію № UA125220/2019/702692. Цією декларацією позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорт наступні товари:
1) посуд та прибори столові або кухонні з фарфору: Чашка 250мл - 12000 шт; Чашка 280мл - 5280шт.; Миска 11,5см - 6000шт.; Тарілка 20,4см - 1200шт.; Тарілка 23см - 1200шт.; Тарілка 26см - 1512шт.; Миска 14,5см - 5856шт.; Миска 14см - 1392шт.; Миска 15см - 1200шт.; Миска 13,5см - 1488шт.; Миска 16,5см - 1008шт.; Миска 13см - 1380шт.; Миска 15,5см - 2400шт.; Тарілка 17,8см - 8928шт.; Чашка 240мл - 8520шт.; Чашка 350мл - 1440шт.; Чашка 300мл - 5100шт.; Чашка 320мл - 3000шт.; Чашка 300мл - 1980шт. Країна виробництва - CN. Виробник - ХЖС (Шеньчжень) Ко. Лімітед, Торгова марка - немає даних. Країна виробник: CN. Вага брутто (кг) 22 303,88.
На підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією №UA125220/2019/702692 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів, а саме:
- пакувальний лист № FZAMC19006 від 09 січня 2019;
- інвойс від № FZAMC19006 від 09 січня 2019;
- коносамент № SHZ2542590 від 16 січня 2019;
- автотранспортна накладна (CMR) № 012444 від 18 лютого 2019;
- сертифікат про походження товару 19C4403A9865/00065 від 18 січня 2019;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UAIM0315167 від 12 лютого 2019;
- страховий поліс № 11890 від 18 лютого 2019;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару № 1758 від 02 квітня 2018;
- генеральний договір добровільного страхування № 101043703 від 12 грудня 2018;
- договір на перевезення № 1763 від 07 листопада 2016;
Відповідач за наслідками розгляду поданих документів направив позивачеві електронне повідомлення від 22 січня 2019 року, у якому зазначив, що "Враховуючи положення статей 8 та 9 Конституції України, статті 1 Митного кодексу України, статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року та рекомендацій представників Європейської Комісії щодо залучення Інструменту технічної допомоги та обміну інформацією (TAIEX), орган доходів і зборів має право упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару та зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 27 лютого 2019 р. № UA125220/2019/702692 встановлено: 1) Страхова сума у сертифікаті від 18 лютого 2019 р. № 11890 розрахована у невідповідності до п.3.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12 грудня 2018 р. № 101043703, що не дає можливості перевірити таку складову митної вартості як витрати на страхування; 2) у графі 3 сертифіката про походження товару від 18 січня 2019 р. № 19C4403A9865/00065 зазначений маршрут транспортування як «FROM SHENZHEN CHINA TO ODESSA UKRAINE», що не відповідає визначеним умовам поставки FOB SHEKOU (CN). Тобто, відомості щодо логістики транспортування містять розбіжності, що впливає на таку складову митної вартості товару як витрати на транспортування. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами частин 2,3 ст. 53, ст. 54 МКУ повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару відповідно до частини 6 статті 53 МКУ. Повідомлення направлене також на виконання вимог ст. 57 Митного кодексу України.".
4 березня 2019 р. на виконання цього запиту позивач направив відповідачу додаткові документи, а саме: - прайс-лист № б/н від 11 жовтня 2018; - комерційну пропозицію № 09/12/2018 від 9 грудня 2018; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Київською обласною торгово-промисловою палатою № Ц-166 від 28 лютого 2019; - рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг № UAIM0315167 від 12 лютого 2019; - акт виконаних робіт № UAIM0315167 від 12 лютого 2019; - договір на перевезення № 1763 від 7 листопада 2016; - лист від постачальника про третіх осіб б/н від 9 грудня 2018.
4 березня 2019 р. відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA125220/2019/000217/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.
У п.33 цього Рішення відповідачем зазначено наступне: надані відповідно до вимог статті 53 Кодексу документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стверджує, що страхова сума у сертифікаті від 18 лютого 2019 р. № 11890 розрахована не відповідно до п.3.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12 грудня 2018 р. № 101043703, що не дає можливості перевірити таку складову митної вартості як витрати на страхування.
У графі 3 сертифіката про походження товару від 18 січня 2019 р. № 19C4403A9865/00065 зазначено маршрут транспортування як «FROM SHENZHEN CHINA TO ODESSA UKRAINE», що не відповідає визначеним умовам поставки FOB SHEKOU (CN). Тобто, відомості щодо логістики транспортування містять розбіжності, що впливає на таку складову митної вартості товару як витрати на транспортування. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Також у рішенні відповідач зазначає, що додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту, зокрема додатково наданий прайс-лист не є прайс-листом виробника.
При цьому додаткові документи надано не в повному обсязі. Згідно з частиною 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ.
Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 21 січня 2019 р. № UA500090/2019/704 (вартість товару «посуд кухонний з фарфору (чашки, столовий посуд)» згідно джерела інформації - 3,14 дол.США/кг)
Разом із вказаним рішенням про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125220/2019/00040.
Позивачем відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України використано можливість випуску товару у вільний обіг шляхом надання гарантій та подачі ВМД від №UA125220/2019/702908 від 4 березня 2019.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 р. (далі - МК України).
Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до вимог положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Згідно з вимогами частини 1-4 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з вимогами частини 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до вимога ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч.2 ст. 53 МК України.
Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Як зазначалося судом, у п. 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості відповідачем зазначено, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 27лютого 2019 р. №UA125220/2019/702692, встановлено, що страхова сума у сертифікаті від 18 лютого 2019 р. № 11890 розрахована у невідповідності до п.3.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12 грудня 2018 р. № 101043703, що не дає можливості перевірити таку складову митної вартості як витрати на страхування, а у графі 3 сертифіката про походження товару від 18 січня 2019 р. № 19C4403A9865/00065 зазначений маршрут транспортування як «FROM SHENZHEN CHINA TO ODESSA UKRAINE», що не відповідає визначеним умовам поставки FOB SHEKOU (CN). Тобто, відомості щодо логістики транспортування містять розбіжності, що впливає на таку складову митної вартості товару як витрати на транспортування.
Щодо розбіжностей у документах, що підтверджують витрати на транспортування суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6. ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов'язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24. травня 2012 р. № 599 до транспортних (перевізних) документів можуть належати рахунок-фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг тощо.
Зокрема, позивачем під час митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну; коносамент; договір на перевезення, копію акту виконаних робіт по договору перевезення; копію рахунку морського перевізника, в яких містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості та в яких відповідачем не виявлено жодних розбіжностей.
Натомість, частиною 3 статті 43 МКУ визначено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Отже, сертифікат про походження товару не є транспортним (перевізним) документом, та відомості що в ньому зазначені, в тому числі і про маршрут перевезення, жодним чином не можуть ані підтвердити, ані спростувати витрати на транспортування як складову митної вартості товару.
Щодо вказаної митним органом «розбіжності» суд звертає увагу на таке. Місто ІІІеньчжень (Shenzhen) знаходиться у провінції Гуандун на півдні Китайської Народної Республіки. Місто ІІІеньчжень є відомим контейнерним портом у Китаї. Шеньчжень складається з 10 районів (зокрема Наньшань), які поділяються на окремі підрайони. В свою чергу район Наньшань поділяється на 9 підрайонів (Нанту, Шахе, Чжаошан, Юехай, Таоюань, Сілі, Шекоу, Чівань та Мавань).
Отже, Шекоу (Shekou) - це портовий підрайон, що територіально відноситься до району Наньшань та знаходиться у межах китайського міста Шеньчжень.
Таким чином, у транспортних документах та сертифікаті про походження товару, що надавалися позивачем під час митного оформлення товару відсутні розбіжності, на які посилається відповідач, так як фактично порт Шекоу територіально та адміністративно відноситься до міста Шеньчжень.
Отже, назви портів (Shenzhen) та (Shekou) співвідносяться як частина і ціле. Дана інформація знаходить у відкритому доступі у мережі інтернет (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D1%87%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C).
Таким чином, висновок митного органу щодо розбіжностей в логістиці транспортування є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах і не відповідає дійсності.
Щодо твердження відповідача, що страхова сума розрахована не відповідно до умов договору страхування, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.
Митний орган в графі 33 Рішення стверджує, що страхова сума у сертифікаті від 18 лютого 2019 р. № 11890 розрахована у невідповідності до п.3.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12 грудня 2018 р. № 101043703, що не дає можливості перевірити таку складову митної вартості як витрати на страхування.
Проте, митним органом не наводиться жодного обґрунтування такої невідповідності.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Так, відповідно до п. 3.2. договору страхування розмір страхової суми вказується у страховому сертифікаті для кожної партії товару окремо і розраховується за формулою: Страхова сума (грн) = Сума товару (грн) * Коефіцієнт здорожчання. Де Сума товару - це сума товару або його частини за інвойсом, що переводиться у гривню за курсом, що визначений на день здійснення розрахунку страхової суми, а Коефіцієнт здорожчання - це коефіцієнт, який сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і його розмір вказується в страховому сертифікаті. Розмір коефіцієнту здорожчання для кожної партії товару може відрізнятись. Страхова сума є основою для нарахування страхової премії.
У даному випадку розмір страхової суми розраховано відповідно до п. 3.2. договору страхування, а саме: Страхова сума (888 995 грн. 84 коп.) = Сума товару (613 100 грн. 58 коп.) * Коефіцієнт здорожчання (145%, який визначено як відсоток здорожчання 45% за сертифікатом, до якого додано базову величину, прийняту за 100% - Суму товару).
Таким чином, висновок митного органу щодо невідповідності розрахованої страхової суми п. 3.2. договору добровільного страхування є таким, що не відповідає дійсності.
Щодо твердження відповідача про те, що додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органу доходів і зборів щодо їх запиту, зокрема додатково наданий прайс-лист не є прайс-листом виробника, суд зазначає таке:
Імпортування товару здійснювалось позивачем на підставі правовідносин саме з контрагентом AIMON GROUPE , а не з товаровиробником. До того ж, на обґрунтування ненадання прайс-листу не від виробника позивачем до митного оформлення надано лист постачальника від 09.12.2018 щодо неможливості розголошення відомостей та надання документів від його контрагентів через комерційну таємницю.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19 березня 2019 р. по справі № 810/4116/17 за позовом позивача до Київської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125220/2017/010034/2 від 30 травня 2017 р., прийнятого за результатами ввезення товару за контрактом від 17 листопада 2016 р. № 1500, укладеним позивачем також з AIMON GROUPE , а саме: «Доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини також не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості».
Отже, надання до митного оформлення прайс-листу не від виробника не могло бути підставою для коригування митної вартості.
Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях: товар № 1 митна декларація від 21 січня 2019 р. № UA500090/2019/704 (вартість товару «посуд кухонний з фарфору (чашки, столовий посуд)» згідно джерела інформації - 3,14 дол.США/кг).
Відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів 4 березня 2019 р. №UA125000/2019/000217/2 у ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16 (провадження №К/9901/36092/18).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд зазначає, що зміст винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування того, що іменовані ним "розбіжності" будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.
Окрім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.
Із наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.
Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що, в свою чергу, підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.
Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано до визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 15 квітня 2019 р. № 5115406 позивачем сплачено судовий збір на суму 5390 грн. 33 коп.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 5390 грн. 33 коп. підлягають стягненню на його за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості №UA125000/2019/000217/2 від 4 березня 2019 р.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ - 39470947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (код ЄДРПОУ - 40720198) судовий збір у розмірі 5390 (п'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 33 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД», адреса: вул. Бутлерова, 1, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ - 40720198.
Відповідач - Київська митниця Державної фіскальної служби, адреса: Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307, код ЄДРПОУ - 39470947.
Суддя Журавель В.О.
Дата складання рішення суду 14 січня 2020 р.