13 січня 2020 року справа № 320/4932/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4173.00=20865,00 грн), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19).
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), перебуває на обліку у Фастівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області отримує пенсію по І групі інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Має статус інваліда війни.
Позивач вважає, що у відповідності до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати з 25.04.2019, у зв'язку з чим відмову відповідача у перерахунку вважає протиправною.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по інвалідності, та вказує, що позивач не має права на перерахунок та виплату пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки останнім не надано до пенсійного органу відповідних документів на підтвердження права на здійснення йому такого перерахунку.
Також, відповідач зазначає, що обчислення пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, внаслідок чого стали особами з інвалідністю.
У позовних вимогах просить відмовити у повному обсязі.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 21.10.2019 клопотання Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 04.12.2019 замінено первісного відповідача - Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 12.02.2000 (а.с.13).
11.11.1970 року ОСОБА_1 видано військовий білет серії НОМЕР_2 (а.с.14).
Згідно довідки від 09.07.1993 №60 позивач працював майстром в МПТМ «Фастівтепломережа» (а.с.57).
Наказом від 01.11.1986 №107-К виданого Київським обласним управлінням комунального господарства СПО теплових мереж «Київтеплокомуненерго» командировано, зокрема, майстра ОСОБА_1 в Чорнобиль з 11.11.1986 по 24.11.1986 на вахту (а.с.66).
Відповідно до наказу від 08.12.1986 №124-К виданого Київським обласним управлінням комунального господарства СПО теплових мереж «Київтеплокомуненерго» командировано, зокрема, майстра ОСОБА_1 в Чорнобиль з 08.12.1986 по 22.12.1986 на вахту (а.с.66).
Наказом від 05.01.1987 №3-К виданого Київським обласним управлінням комунального господарства СПО теплових мереж «Київтеплокомуненерго» командировано, зокрема, майстра ОСОБА_1 в Чорнобиль з 05.01.1987 по 19.01.1987 на вахту (а.с.65).
В матеріалах справи наявна копія довідки від 2003 року, з якої вбачається, що позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС Ради міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, а саме в період: з 11.11.1986 по 24.11.1986, з 08.12.1986 по 22.12.1986, та 05.01.1987 по 19.01.1987 (а.с.101).
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО - №0404399 від 05.11.2013 ОСОБА_1 з 05.11.2013 встановлено довічно 1 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано професійне захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.18).
Відповідно до експертного висновку Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб і інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 25.10.2005 року №375, встановлено, що захворювання пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с. 19).
10.11.1992 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_3 (а.с.16 ).
Позивач має статус інваліда війни першої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 19.07.2012 Фастівським Управлінням праці та соціального захисту населення, що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.15).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.05.2019 про перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
У листі від 25.05.2019 № 96/С-01, відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач вказує про неможливість його здійснення, оскільки, Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)2019 не містить положень щодо порядку його виконання (а.с.12).
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
V. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 59 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Норми Конституції України визначають, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
У силу взаємопов'язаності різних сфер правовідносин та взаємодії галузей права, які регулюють ці сфери, соціальні права належним чином забезпечуються лише у аспекті публічно-правових відносин, в які вступає особа з державними органами та іншими суб'єктами владних повноважень у процесах, коли держава здійснює свою конституційну функцію утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
За процесуальними підставами виникнення права у особи розрізняють права, які суб'єктом владних повноважень: визнаються, реалізуються без заяви особи, що має право; надаються за заявою особи, яку суб'єкт владних повноважень зобов'язаний задовольнити, якщо відсутні підстави для відмови; надаються за ініціативою самого органу, що володіє та реалізує відповідні дискреційні повноваження.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
VI. Оцінка суду
Спірні правовідносини, в межах даної справи, регулюються Конституцією України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмову Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії позивачу суд зазначає наступне.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон 796) передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону 796 в редакції чинній до 01.10.2017 передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону №796 військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Частиною 3 статті 59 Закону №796 визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону №796 у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Також, суд звертає увагу, що приміткою до статті 10 Закону 796 визначається коло осіб, що підпадають під категорію «військовослужбовець», зокрема, до числа останніх належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Як вбачається з матеріалів справи позивач приймаючи участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме в період з листопада 1986 по січень 1987 рр., був військовозобов'язаним, що підтверджується військовим квитком та посвідченням інваліда війни, а отже належить до числа військовослужбовців.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зазначена норма права вказує на те, що обов'язковою умовою надання особі статусу інваліда війни є її участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.
Під час розгляду справи судом встановлено, згідно довідки від 2003 року, з якої вбачається, що позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС Ради міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, що дає останньому право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, а саме в період: з 11.11.1986 по 24.11.1986, з 08.12.1986 по 22.12.1986, та 05.01.1987 по 19.01.1987.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, будучи військовослужбовцем до нього застосовуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій".
Отже, під час розгляду справи, судом спростовано посилання відповідача про те, що ОСОБА_1 позивачем не надано до пенсійного органу відповідних документів на підтвердження права на здійснення йому перерахунку та обчислення пенсії на підставі частини 3 статті 59 Закону №796.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення дійсної строкової, яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення дійсної строкової, що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону 796 , за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Підсумовуючи суд зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019, та на підставі наданих письмових доказів сторонами, суд дійшов висновку, що позивач є особою, яка має право на перерахунок та обчислення пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону 796, а отже дії пенсійного органу є такими що не відповідають ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої суб'єкт владних повноважень має діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо вимоги позивача про перерахунок та виплату пенсії з 25.04.2019, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5х41730,00 = 20865,00 грн.), відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає на наступне.
Згідно з нормами ч. 3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 р. № 2629-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата на 01 січня 2019 року складає 4173,00 грн..
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основний розмір пенсії позивача має скласти 5х4173,00 = 20865,00 грн.
Отже, при здійсненні відповідних нарахувань та виплати пенсії необхідно враховувати розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, шляхом помноження цієї суми на 5.
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії, передбаченої Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідно керуватися ч. 3 ст. 59 цього Закону, а не постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.17 № 851 Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою доповнено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.11р. р. N 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи положення частини другої статті 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що оскільки положення частини третьої статті 59 Зaкoну № 796 в частині словосполучення дійсної строкової втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі згідно частини третьої статті 59 Зaкoну № 796 з 25 квітня 2019 року, а отже позовні вимоги про визнання протиправною відмову Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , та зобов'язання Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4173.00=20865,00 грн), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19) підлягають задоволенню.
VII. Висновок суду
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст. 77 КАС України).
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність вчинених ним дій, що оскаржується позивачем.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
IX. Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, починаючи з 25.04.2019 провести перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (5*4173.00=20865,00 грн), у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/20ІІ (402/19, 1737/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
Дата складення повного тексту рішення 13.01.2020.