20 грудня 2019 року Справа № 280/5015/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не подовження ОСОБА_1 житлової субсидії з 01.05.2018 без додаткового звернення отримувача;
-зобов'язати відповідача здійснити розрахунок житлової субсидії на сезони з 01.05.2018 по 01.02.2019 для домогосподарства ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вперше призначено субсидію для оплати ЖКП та надала всі необхідні документи. Однак за період з грудня 2018 року по січень 2019 року виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг. В лютому 2019 року позивачем було подано до Управління праці соціального захисту населення заяву з проханням про повідомлення щодо продовження чи відмову в наданні щомісячної житлової субсидії. Та листом повідомлено, що не продовжено призначення субсидії та для її подальшого призначення позивачу необхідно знов писати заяву та надати документи. Вважає, що дії відповідача порушують пункту 16 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 (в редакції постанови КМУ від 27.04.2018 року № 329) та зазначає, що ніяких перешкод для отримання нею житлової субсидії не існує, а тому вважає дії та рішення відповідача щодо відмови у подовженні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг протиправними, у зв'язку з чим просить задовольнити позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх. №47885 від 14.11.2019), зазначивши, що позивачці вперше призначено субсидію у грудні 2015 року. Однак з 01.05.2018 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 передбачено призначення субсидії на підставі нових заяв та декларацій, оскільки в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення відсутня інформація про сімейний стан, майновий стан, зайнятість та доходи членів сімей домогосподарства, у тому числі і тих, які не зареєстровані у цьому домогосподарстві, а доходи яких враховуються при призначенні субсидії. 15.05.2018 року відповідачем на адресу позивача був направлений лист-повідомлення про необхідність подання до управління додаткової інформації. Житлова субсидія позивачці не продовжена автоматично на наступний період у зв'язку з тим, що управління не отримало відомостей про її сімейний та майновий стан. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району як отримувач житлової субсидії.
Згідно листа-відповіді Управління соціального захисту населення по Шевченківському району вих. №К-892 від 13.06.2019 (а.с. 6) вперше за призначенням субсидії позивачка звернулась до управління у грудні 2015 року. Відповідно до постанови КМУ №848 від 21.10.1995 року «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» та рішенням управління була призначена субсидія на період з 01.05.2015 року по 30.04.2016 року. Враховуючи, що у домогосподарстві позивачки не було змін, які впливають на право отримання субсидії, її подовження проводилось без додаткового звернення отримувача і субсидію позивач отримувала до 30.04.2018.
Однак з 01.05.2018 року житлова субсидія призначається відповідно до вимог «Положення про порядок призначення житлової субсидії» затвердженого в новій редакції Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329, згідно чого при визначенні права на отримання субсидії на наступний період враховуються доходи членів сім'ї, факт набуття права власності в будь-який законний спосіб на суму, яка перевищує 50 тис. гривень, а також володіння транспортним засобом, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минулого менше п'яти років.
У зв'язку з чим відповідачем направлено на адресу позивача лист від 15.05.2018 року №02-14/2887, яким повідомлено, що для отримання права на отримання субсидії на наступний період необхідно надати до управління інформацію про майновий та сімейний стан всіх зареєстрованих за адресою позивачки осіб (а.с.24).
Житлова субсидія з 01.05.2018 позивачці не була продовжена так як управління не отримало інформацію про її сімейний та майновий стан.
В лютому 2019 року позивачка звернулась до відповідача з новою заявою та декларацією для оформлення житлової субсидії за новим порядком. Рішенням управління позивачці призначена субсидія з 01.02.2019 по 30.04.2019.
Не погоджуючись з не продовженням житлової субсидії з 01.05.2018 року по 01.02.2019 року, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 9.11.2017 року №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII).
Приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VIII встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, яке визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України 27.04.2018 прийнято постанову №329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1022», якою Положення про порядок призначення житлових субсидій №848 викладено у новій редакції.
Пунктом 2 Постанови КМУ №329 установлено, що з 01.05.2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства, зокрема є особи, члени сім'ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.
Пунктом 5 цієї Постанови КМУ № 329 передбачено, що ця постанова набирає чинності з 1 травня 2018 року.
Отже, з 01.05.2018 Положення про порядок призначення житлових субсидій №848 викладено в новій редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1022» (далі- Положення №848).
Пунктом 1 Положення №848 встановлено, що це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, зокрема, щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (пункт 3 Положення №848).
Згідно з пунктом 13 Положення №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), зокрема, заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 16 Положення №848, після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні житлової субсидії структурний підрозділ з питань соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняте рішення протягом трьох календарних днів з дня його прийняття. При цьому структурний підрозділ з питань соціального захисту населення надсилає повідомлення заявнику в паперовому вигляді рекомендованим листом із зазначенням причин відмови і порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналізуючи норми Положення №848, суд дійшов висновку, що з 01.05.2018 змінилися умови надання житлової субсидії позивачу, якими визначено, що призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання позивачем нової заяви і декларації відповідачу.
Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено лист від 15.05.2018 року №02-14/2887, яким повідомлено позивача, що для визначення права на отримання субсидії на наступний період необхідно надати до управління інформацію про майновий та сімейний стан всіх зареєстрованих за вашою адресою осіб (а.с.24).
Докази, які б підтверджували, що позивач на час прийняття відповідачем відмови у продовженні житлової субсидії з травня 2018 року надав відповідачу заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітикою України та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітикою України, із зазначенням доходів та витрат, згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. N 1022» та пунктів 9 та 16 Положення №848, позивачем суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про не продовження без додаткового звернення позивача про надання житлової субсидії позивачу з травня 2018 року.
Отже, відповідач діяв в межах повноважень, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м.Запоріжжя, вул. Чарівна, 16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В.Стрельнікова