про залишення позовної заяви без розгляду
13 січня 2020 рокум. Ужгород№ 260/1304/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
представника позивача: Шаранич С.С.,
представника відповідача: Гончарук В.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , через представника - адвоката Шаранича Сергія Сергійовича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці в Закарпатській області, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Закарпатській області №07-02-213/ЗК-192-224 від 28.12.2017 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, подати вмотивоване клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
03 жовтня 2019 року недоліки позовної заяви усунуто. Так, на виконання ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Відповідно до такої заяви, представник позивача зазначає, що ФОП ОСОБА_1 , вважаючи себе особою вже притягнутою до відповідальності за правопорушення, вважав, що вже не буде нести відповідальність передбачену оскаржуваною постановою Управління Держпраці в Закарпатській області. Представник позивача зазначає, що про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту отримання інформації про звернення Управління Держпраці в Закарпатській області до виконавчої служби, а тому вважає, що існують поважні причини пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі. В ухвалі одночасно зазначено, що питання щодо пропуску строків звернення до суду та поважність причин такого пропуску буде з'ясовано під час підготовчого провадження.
В підготовчому засіданні представник позивача заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду підтримав та просив суд таку задовольнити та поновити пропущений строк звернення до суду як пропущений з поважних причин. Зазначив, що позивач не знав, що оскаржувану постанову не скасовано, в свою чергу думав, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду всі питання по цій ситуації закрито.
Представник відповідача в підготовчому засіданні просила суд визнати зазначені причини пропуску строку звернення до суду неповажними та залишити позовну заяву без розгляду. Зазначила, що позивач був на розгляді справи у приміщенні Управління Держпраці у Закарпатській області і достовірно знав, що винесено постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 96000,00 грн.
Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представника позивача та думку представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності на підставі чинного законодавства, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КА України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач в заяві зазначає, що вважаючи себе особою вже притягнутою до відповідальності за правопорушення та достеменно знаючи про принцип неможливості притягнення особи до юридичної відповідальності двічі за одне і те саме правопорушення та сподіваючись на те, що Управління Держпраці в Закарпатській області дотримується чинного законодавства України вважав себе таким, що вже не буде нести відповідальність за оскаржуваною постановою та відповідно відповідач не подасть таку до стягнення так як вже звернувся до суду для притягнення позивача до відповідальності.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
За результатом вивчення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивачів до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).
Позивачем та представником позивача не зазначається та з матеріалів справи не вбачається обставин, що заважали б позивачу та могли бути об'єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк.
Отже, з наведених доводів позивача у заяві про поновлення строку для звернення до адміністративного суду суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду, а відтак дійшов висновку, що у задоволенні заяви належить відмовити.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, будуть визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 248, 256 КАС України, суд-
Визнати причини пропуску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з даним позовом - неповажними.
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяЯ. М. Калинич