08 січня 2020 року м. Ужгород№ 260/1172/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.
при секретарі Петрус К.І.,
за участю:
позивача: Горват М .М. , представник - не з'явився,
відповідача: Закарпатська митниця ДФС, представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 08 січня 2020 року.
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, яким просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA305000/2019/000083/2 від 18.05.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Закарпатської митниці ДФС №UA305200/2019/00084 від 18.05.2019 року.
Позовна заява мотивована тим, що позивачем було придбано автомобіль 04 квітня 2018 року у громадянина Чехії, марки AUDI модель А6, 2015 р.в., об'єм двигуна 1 968 куб.см, потужність 140 кВт, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за цей транспортний засіб позивачем було сплачено 11000 Євро, що підтверджується договором купівлі від 04.04.2018р.
В подальшому з метою ввезення даного транспортного засобу на Україну та його розмитнення, позивачем було оформлено нотаріальний договір купівлі-продажу від 29.04.2019р., знявши його з реєстрації в якості громадянина Словаччини та зареєструвавши його на себе як громадянина України. В реєстраційній службі даний транспортний засіб було оцінено в сумі 9 400 Євро згідно їхньої бази даних. Із цією суми були сплачені всі необхідні реєстраційні платежі.
Позивач зазначає, що за один рік з часу придбання транспортного засобу в Чехії, його вартість зменшилася на 1 600 Євро, тим більше, він зазнав пошкодження в результаті ДТП.
18.05.2019 року декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію в режимі ІМ 40.
За результатами розгляду поданої МД №UA305200/2019/027204 від 18.05.2019 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА305000/2019/000083/2 від 18.05.2019 року та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA305200/2019/00084 від 18.05.2019 року, що в подальшому призвело до сплатити додаткових платежів за розмитнення.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, оскільки відсутній платіжний документ про сплату рахунку, а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів Крім цього, звертає увагу, що у митного органу наявна цінова інформація про вищу вартість аналогічних товарів, а також стосовно безпосередньо оцінюваного товару, що призвело до сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товару. Зазначає, що обґрунтовані сумніви органу доходів і зборів у достовірності заявленої митної вартості спростовано не було, у зв'язку з чим митницею було прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля AUDI А6, 2015 р.в., ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5, двигун: дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1968 куб.см., потужність: 140 кВт.
15 травня 2019 року декларантом ОСОБА_3 , було подано до митного оформлення митну декларацію № 305200/2019/026531, на вищезгаданий транспортний засіб з метою випуску його у вільний обіг.
Як вбачається із матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару для митного оформлення надано наступні документи: акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажнику №UA305060/2019/004580 від 07.05.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PF НОМЕР_2 від 29.04.2019 року; калькуляція транспортних витрат б/н від 14.05.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №ФО2019 від 08.01.2019 року; інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору б/н від 29.04.2019 року, копія митної декларації країни відправлення №19SK5653EX90324501 від 29.04.2019 року, митну декларацію №UA305200.2019.026531 від 15.05.2019 року.
18 травня 2019 року Закарпатською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA305000/2019/000083/2, згідно якого заявлена декларантом за першим (основним) методом митна вартість транспортного засобу марки AUDI А6, 2015 р.в., ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 у розмірі 9500 Євро не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом WAUZZZ4G6GN091164 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 15500,00 євро. Митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю у митного органу відповідної цінової інформації, а саме: згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом WAUZZZ4G6GN091164 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 15500,00 євро. Таким чином, при визначенні числового значення митної вартості товару за основу взято цінову інформацію згенерованою автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN-кодом WAUZZZ4G6GN091164 та калькуляції транспортних витрат б/н від 14.05.2019 року (100 євро). Отже, митна вартість товару "Легковий автомобіль AUDI А6, 2015 р.в., (VIN-код WAUZZZ4G6GN091164)…», визначена за резервним методом, з урахуванням витрат на транспортування складає 15500+ 100 = 15600,00 євро (а.с.23).
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом положень ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч.3-6 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У ч.2 ст.58 МК України вказано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч.2 ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 та 6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як встановлено ч.1-3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.54 МК України).
Крім того, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 809/1260/17, від 16 квітня 2019 року у справі №804/16271/15.
Відповідно до ч.1 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення на підтвердження ціни автомобіля, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме, акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажнику №UA305060/2019/004580 від 07.05.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PF НОМЕР_2 від 29.04.2019 року; калькуляція транспортних витрат б/н від 14.05.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №ФО2019 від 08.01.2019 року; інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору б/н від 29.04.2019 року, копія митної декларації країни відправлення №19SK5653EX90324501 від 29.04.2019 року, митну декларацію №UA305200.2019.026531 від 15.05.2019 року.
Суд звертає увагу, що надані декларантом до митного оформлення документи не містили належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (відсутній платіжний документ про сплату рахунку), а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів
В якості документу, що містить інформацію про ціну товару, декларантом подано договір купівлі-продажу б/н від 29.04.2019, продавцем та покупцем за яким є одна особа, а саме позивач, ОСОБА_2 (а.с. 66-73).
Таким чином, з урахуванням інформації реєстраційних документів на транспортний засіб, безпосередньо факт купівлі-продажу товару не мав місце, оскільки транспортний засіб уже перебував у власності громадянина ОСОБА_4 .
Так, згідно норм ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані норми, щодо переходу права власності від однієї особи до іншої за договором купівлі-проваджу є універсальними та єдиними в законодавстві всіх інших країн.
Відповідно, вартість автомобіля заявлена фактично на основі твердження громадянина позивача, а платіжні (комерційні) документи про фактичну купівлю товару до митного оформлення не надавались.
Крім того, в калькуляції транспортних витрат не вказано географічний пункт, звідки саме здійснювалось транспортування до митного кордону України, у зв'язку з чим неможливо перевірити дійсний розмір транспортних витрат.
Таким чином, надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (відсутні будь-які платіжні документи про купівлю-продаж автомобіля), а також всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Так, як подані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР, Закарпатською митницею ДФС було запропоновано декларанту надати додаткові документи згідно статті 53 та 54 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші додаткові документи, за наявності та за бажанням декларанта, що підтверджують митну вартість товару.
На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом в якості додаткових документів підтвердження заявленої митної вартості було надано тільки витяги цінової інформації про аналогічні товари з відкритих джерел мережі інтернет, а саме скріншоти оголошень про продаж автомобілів з інтернет-сайту оголошень по продажу автомобілів mobile.de).
Отже, суд зазначає, що Закарпатська митниця ДФС, направляючи електронні повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість.
Право на проведення консультації з органом доходів і зборів відповідно до ч.5 ст.55 МК України декларант не використав.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, банківських платіжних документів, також до митного оформлення не подавалися прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.
Оскільки платежі, які були здійснені позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги ч.3 ст.58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б, методу 2в та 2г з причини відсутності документально підтвердженої інформації, необхідної для застосування вказаних методів, враховуючи, що неможливість застосування методів 2а та 2б безпосередньо пов'язана з специфікою самого товару та його стану - бувшого у використанні транспортного засобу, для якого фізичні характеристики та комплектація є визначальними для вартості, митну вартість транспортного засобу було визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України у зв'язку із наявністю у органу доходів і зборів відповідної цінової інформації.
Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до статті 64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу.
Вказаний метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Під жоден із цих критеріїв імпортний позивачем товар не підходить, тому перешкод до застосування резервного методу не було.
Суд також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ "Оцінка товару для митних цілей" та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з пунктом 2(Ь) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений. Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Враховуючи наведене, митним органом визначено митну вартість товару в сумі 15500 Євро.
Суд звертає увагу, що декларантом не було виконано вимогу митниці щодо надання додаткових документів (доказів), які б підтверджували заявлену митну вартість товару, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об'єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем.
Таким чином, суд погоджується, що ненадання дкларантом під час митного оформлення всіх наявних доказів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, як того вимагав митний орган, не дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості і є підставою для відмови у визначені митної вартості за першим методом.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що Закарпатська митниця ДФС з дотриманням вимог ст.58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк