13 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11454/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
5 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22 лютого 2019 року №23 про відмову, як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, однак, рішенням комісії Міністерства оборони України було відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, з посиланням на те, що інвалідність позивача змінена у понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
2 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.29-32). У відзиві відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень зазначив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги, у зв'язку із змінами, не відбувається. Крім того, подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_1 (а.с.36-37).
Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року заяву відповідача про залучення третьої особи у справі задоволено, залучено Військову частину НОМЕР_1 , як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с.38-39).
Положеннями частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Представник третьої особи - Військової частини НОМЕР_1 правом на подання пояснень по суті позову або відзиву, передбаченого статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у Військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2019 року №2514 (а.с.17).
22 січня 2015 року під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщини, в ході проведення антитерористичної операції та ведення бою, під час наступального бою бойовиків на розташування батальйонної тактичної групи поблизу с.Сєверне Ясинуватського району Донецької області позивач отримав вогнепальне поранення правого передпліччя, закриту черепно-мозкову травму, про що свідчить довідка військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 30 січня 2015 року №217/вос про обставини поранення (а.с.18).
Постановою госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 14 липня 2015 року №670, встановлено, що отримане ОСОБА_1 поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини (копію свідоцтва про хворобу госпітальної військово- лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 14 липня 2015 року №670 (а.с.19-20).
21 серпня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 при первинному огляді ОСОБА_1 було встановлено інвалідність 3 групи з 14 серпня 2015 року внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААА №2206661 від 21 серпня 2015 року (а.с.21).
Позивачу у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності відповідачем була виплачена одноразова грошова допомога в сумі 182700 грн.
10 жовтня 2018 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 ОСОБА_1 було повторно встановлено інвалідність 2 групи з 26 вересня 2018 року внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААБ N2101484 від 10 жовтня 2018 року (а.с.22).
12 жовтня 2018 року Управлінням соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира ОСОБА_1 встановлено статус інваліда війни 2 групи, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_4 від 12 жовтня 2018 року (а.с.5).
На думку позивача, він як інвалід 2 групи з 26 вересня 2018 року внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (виконанням обов'язків військової служби) набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, відповідно до чинних статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, з урахуванням проведених виплат.
25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України через Військову частину НОМЕР_5 про виплату йому одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року та до заяви додав усі необхідні документи встановлені пунктом 11 Порядку №975 а саме: копію довідки Житомирської обласної МСЕК №2 серія 12 ААБ №101484 від 10 жовтня 2018 року, копію свідоцтва про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 14 липня 2015 року №670, довідку Військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 30 січня 2015 року №217/вос про обставини поранення; також копію витягу з наказу про звільнення, паспорта, картки платника додатків, картки реквізитів банку (а.с.23).
Проте пунктом 28 рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - комісія МОУ) від 22 лютого 2019 року №23, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися не здійснюється.
На думку відповідача групу інвалідності ОСОБА_1 змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності виплачена в сумі 182700 грн (копію витягу з протоколу засідання комісії МОУ від 22 лютого 2019 року №23 (а.с.24).
Позивач, вважаючи, що Міністерством оборони України порушене його право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.
У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України, передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як інваліду ІІ групи, встановлену йому при повторному огляді з 26 вересня 2018 року.
Відповідно до абзацу третього пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2014 року.
Згодом, Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (набрав чинності з 1 січня 2017 року, далі - Закон №1774-VIII) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: “У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється”.
Тобто, на момент первинного встановлення позивачу інвалідності - 14 серпня 2015 року зазначений вище Закон №2011-ХІІ у редакції змін, які набрали чинності 1 січня 2017 року, та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.
Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, у силу статті 58 Конституції України, норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII у редакції Закону №1774-VІІІ, яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення вищої групи інвалідності (після встановлення первинної групи інвалідності) за часовий проміжок з 2015 до 2018 року, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі.
Стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 1 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.
Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №825/1380/18.
Відповідно до пункту “б” частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Крім того, суд зазначає, що за результатами аналізу практики Європейського Суду з прав людини (пункт 53 рішення у справі “Ковач проти України”, пункт 59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, пункт 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України”) та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання МОУ призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2018 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України, слід зазначити, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
За такого правового врегулювання, адміністративний суд позбавлений можливості зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд наголошує, що відповідно до абзацу другого частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, для повного захисту прав позивача в рамках заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", та в Порядку, затвердженому постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Міністерством оборони України неправомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати пункт 28 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 лютого 2019 року №23 про відмову ОСОБА_1 , як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно направити документи розпоряднику бюджетних коштів, Міністерству оборони України, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про призначення та нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи з 26 вересня 2018 року, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін