Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 січня 2020 р. Справа№200/10780/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи за певні періоди у подвійному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.12.2017 він звернуся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Рішенням від 02.02.2018 відповідачем з 11.09.2017 призначено пенсію позивачеві. При призначенні пенсії відповідачем не зараховано періоди роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 на посаді лікаря-психотерапевта та з 17.11.2014 по 13.09.2017 на посаді лікаря-психіатра в кратності 1:2 до стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки рішення про призначення пенсії прийнято з порушенням норм чинного законодавства та його конституційних прав.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що зазначені позивачем спірні періоди роботи з 02.11.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 відносяться до часу, який настав вже після 01.01.2004, тобто дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та не може застосовуватись для визначення права на призначення пенсії.
Посилається на ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зазначає, що згідно п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно абзацу 2 цього пункту положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тобто, враховуючи вищенаведене, вважає, що положення ст.ст. 55, 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як до 01.01.2004, так і після застосовуються лише для визначенні права на призначення пенсії за вислугу років, а не визначення страхового стажу на пільгових умовах. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії періоди роботи після 01.01.2004 зараховуються на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і позивачеві встановлено десятиденний термін з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24.10.2019 розгляд справи здійснювався в порядку загального позовного провадження.
У зв'язку з перебуванням судді у черговій відпустці, судовий розгляд справи було перенесено на іншу дату.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і є пенсіонером за віком.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював:
- з 02.02.2008 по 25.09.2014 лікарем-психотерапевтом в Обласній клінічній психоневрологічній лікарні - медико-психологічному центрі м. Донецьк;
- з 17.11.2014 по 13.09.2017 лікарем-психіатром КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 м. Маріуполя».
08.12.2017 позивач звернуся до відповідача із заявою про призначення пенсії.
Рішенням від 02.02.2018, оформленим протоколом № 9770, позивачеві призначено пенсію за віком без зарахування періодів роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 в кратності 1:2 до стажу роботи відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV.
Згідно преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення", цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13.06.2007, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії. У відповідності до положень статі 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
Відповідно до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 1 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п. 2 розділу XV Прикінцевих положень зазначеного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічні приписи містяться і в Прикінцевих положеннях зазначеного Закону, відповідно до яких до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" лікар психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та зі шкідливими і небезпечними умовами праці.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Згідно з п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, враховуючи, що норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" є діючими, а ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, суд приходить до висновку, що при обчисленні стажу період роботи позивача з 02.02.2008 по 25.09.2014 лікарем - психотерапевтом в Обласній клінічній психоневрологічній лікарні - медико - психологічному центрі та з 17.11.2014 по 13.09.2017 лікарем - психіатром КЛПУ «Міська психіатрична лікарня № 7 м. Маріуполя» має бути зарахований в подвійному розмірі, у зв'язку з чим відповідач при прийнятті рішення про призначення позивачеві пенсії за віком та відмові у зарахуванні спірного періоду роботи у подвійному розмірі діяв протиправно, а, отже, права та інтереси останнього підлягають поновленню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити відповідний перерахунок.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2018 про призначення пенсії за віком, Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, Суд звертає увагу позивача на те, що скасування вказаного рішення призведе до порушення його законного права на отримання пенсії за віком, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Натомість, задля ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, Суд вважає за необхідне, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування позивачеві до страхового стажу спірних періодів роботи в подвійному розмірі.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) щодо не зарахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до стажу роботи періодів роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) із зарахуванням до стажу роботи періодів роботи з 02.02.2008 по 25.09.2014 та з 17.11.2014 по 13.09.2017 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861; 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27а) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено і підписано 13 січня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко