Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2019 р. Справа№200/8692/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Картавих Г.В. та представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Яковлєвої А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) відповідного до якого просить визнати дії відповідача неправомірними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 24.06.2019 року № 000121/05-99-40-03/2653511122.
Позовні вимоги мотивовані, серед іншого, тим, що протокол про адміністративне правопорушення був складений відносно громадянки ОСОБА_2 , яка знаходячись у магазині продуктів за адресою АДРЕСА_1 а здійснила продаж алкогольного напою «Гараж» неповнолітній особі, чим вчинила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_2 вказує, що працівниками поліції навмисно направлено неповнолітнього ОСОБА_3 до магазину, де вона знаходилась у присутності свідків та не здійснювала торгівлю, а чекала, коли прийде продавець, яка відійшла на 5 хвилин, і який візуально виглядає набагато доросліше, ніж справжній його вік.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 зверталась до суду з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 03.04.19 р. № 606 про притягнення її до відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 156 КУпАП.
Вказує, що суб'єктом відповідальності за вказаною статтею є працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування, громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності в цих галузях.
Станом на момент складення протоколу ГП № 238507 від 16.02.2019 року гр. ОСОБА_2 не перебувала у трудових правовідносинах із позивачем, факт того, що ОСОБА_2 знаходилась на своєму робочому місці встановлено не було.
Тобто ОСОБА_2 не є суб'єктом адміністративного проступку у цій частині 156- статті КУпАП.
Крім цього, позивач зазначає, що у статті 15-3 Закону України " Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не міститься вимога про те, щоб продавець при продажу алкогольних напоїв обов'язково витребовував у покупця документи, що засвідчують особу останнього, для встановлення віку. Зазначену вимогу продавець має виконувати лише у випадку виникнення сумніву щодо віку покупця.
Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує та серед іншого, зазначає, що спірне податкове повідомлення - рішення, яким застосовано до позивача фінансові санкції у сумі 6 800 грн., за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, складене відповідно до вимог чинного законодавства та є правомірним.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.10.19 р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Головне управління ДПС у Донецькій області.
Ухвалою від 25.11.19 р. закрито підготовче провадження у справі № 200/8692/19-а та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 грудня 2019 року на 10 год.00 хв.
Позивач у судове засідання не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника у засідання не направила.
Відповідно до п.п. 1,2 ч.3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності позивача, повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи.
Повно та всебічно дослідивши матеріали та встановивши всі обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
З 19.10.2001 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця № 174085 від 19.10.2001 року та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців.
Головним управлінням ДФС у Донецькій області було отримано адміністративні матеріали (протокол ГП № 238507 від 16.02.2019 року) Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області та постанову № 606 від 03.04.2019 року, видану адміністративною комісією виконавчого комітету Маріупольської міської ради.
03.04.2019 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради прийнята постанова № 606, якою визнано винною ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.
Позивач у позові зазначала про те, що вказану постанову було оскаржено ОСОБА_2 до суду, проте, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини позивачем суду не надано.
Ухвалою суду від 30.10.19 р. було витребувано у Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від виконавчого комітету Маріупольської міської ради письмові пояснення щодо того чи було скасовано постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 03 квітня 2019 року № 606 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 156 КУпАП, у судовому порядку та відповідні рішення суду (за їх наявності) за результатами розгляду судом справи про скасування постанови адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 03 квітня 2019 року № 606 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 156 КУпАП.
На виконання вказаної ухвали суду адміністративна комісія Виконавчого комітету Маріупольської міської ради надала суду відповідь, згідно з якою станом на 11.11.2019 року постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 03.04.2019 року № 606 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 156 КУпАП у судовому порядку не оскаржувалася.
Рішення суду щодо скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 03.04.2019 року № 606 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 156 КУпАП судом не приймалося.
З вказаних протоколу та постанови судом встановлено що 16.02.2019 р. громадянка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), знаходячись у магазині продуктів за адресою: АДРЕСА_2 , у якому здійснює свою діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), здійснила продаж алкогольного напою «Гараж» ємкістю 0,5 л., вміст спирту 4,6 % об. од. неповнолітньому громадянину ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), чим порушено п. 2 ч. 1 ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями.
Факт того, що позивач здійснює господарську діяльність у магазині за вказаною адресою, нею не заперечується.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481 відносно позивача прийнято спріне рішення про застосування фінансових санкцій №000121/05-99-40-03/2653511122 від 24.06.2019 р. у вигляді штрафу в сумі 6 800,00 грн.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481).
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону № 481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.
Згідно з копією паспорту ОСОБА_3 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, станом на день вчинення порушення (16.02.19 р.) йому не виповнилося 18 років.
За правилами частини четвертої статті 15-3 зазначеного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.
У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, за порушення вимог статті 15-3 цього Закону- 6800 грн.
Системний аналіз зазначених вище правових норм дає підстави для висновку про запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.
Частиною четвертою статті 15-3 зазначеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.
Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26 березня 2013 року №21-48а13.
У матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких вона, серед іншого, пояснила, що 16.02.19 р., приблизно об 11:30, знаходилась у магазині продуктів, за адресою: АДРЕСА_2 а та, на прохання власниці магазину, здійснювала приймання товару, так як остання була зайнята.
У цей час до магазину зайшов раніше невідомий їй молодий чоловік та попросив продати йому слабоалкогольний напій "Гараж" вартістю 20,50 грн. дав їй гроші, а вона віддала йому пляшку вказаного напою та здачу.
На питання чи цікавилась ОСОБА_2 його віком, ОСОБА_2 пояснила, що ні, не питала та не знала, що "Гараж" є алкогольним напоєм.
У матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_3 , відповідно до яких, він серед іншого, пояснив, що 16.02.19 р., приблизно об 11:30, зайшов до магазину "Продукти", що розташований на вул. Лобачевського у м АДРЕСА_2 . Зайшовши у магазин попросив продавця продати йому алкогольний напій "Garage" вартістю 20,50 грн., передав гроші, після чого продавець передала йому напій та здачу.
Крім цього, у поясненнях зазначено, що продавець не цікавилась тим скільки йому років та не просила надати документи, що посвідчують його особу.
Також зазначено про те, що чек про покупку йому надано не було.
Отже, суд не приймає посилання позивача на відсутність чеку на продаж вказаного алкогольного напою, оскільки зі змісту пояснень ОСОБА_3 встановлено, що жодного чеку ОСОБА_2 йому не видала.
Крім цього, до матеріалів справи надано розписку ОСОБА_2 про прийняття від співробітників поліції на зберігання пляшки слабоалкогольного напою Гараж та протокол огляду вказаної бутилки за адресою: АДРЕСА_1 а у присутності понятих.
Таким чином, вищевказані пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують факт продажу особі, що не досягла 18-річного віку алкогольного напою у магазині продуктів, за адресою: АДРЕСА_2 , у якому господарську діяльність здійснює позивач.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_2 , станом на момент складання протоколу порушення не перебувала у трудових відносинах з позивачем, як на підставу для звільнення від відповідальності судом не приймається.
Суд звертає увагу позивача на те, що спірним рішенням її притягнуто до відповідальності на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального", а не на підставі норм КУпАП.
Частина 2 статті 17 Закону № 481 передбачає притягнення до відповідальності не продавця, а суб'єкта господарювання, яким у даному випадку є позивач.
Вказаний закон встановлює безумовну заборону продажу алкогольних напоїв особам, що не досягли 18-ти річного віку.
Той факт, що ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з позивачем станом на 16.02.19 р. не спростовує самого факту продажу алкогольного напою особі, яка не досягла 18-ти років у магазині, де здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями позивач, який є суб'єктом відповідальності у даних правовідносинах.
Позивачем взагалі не вказано яким чином ОСОБА_2 , яка не перебувала у трудових відносинах з позивачем було допущено до роботи у магазині позивача за адресою: АДРЕСА_1 і яка, виходячи з її пояснень, здійснювала, у тому числі, продаж, приймання товару, тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі Порядок № 790).
Пунктом 5 порядку № 790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
- акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
- результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Спірне рішення прийнято відповідачем на підставі адміністративного протоколу Кальміуського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області ГП № 238507 від 16.02.2019 року та постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 03.04.2019 року № 606.
Відповідно до вимог ст. 111 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пункт 111.2 статті 111 ПК України встановлює, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.
У цьому випадку перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.19 р. у справі № 810/2155/16.
Отже, спірне рішення прийнято відповідачем на підставі та у спосіб, що встановленні чинним законодавством України.
Крім цього, суд зазначає про те, що позивачем у прохальній частині позовної заяви не зазначено які саме дії відповідача вона просить суд визнати неправомірними
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій та скасування рішення - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частину рішення складено і підписано у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 24 грудня 2019 року.
Рішення складено у повному обсязі 08 січня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч