Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 січня 2020 р. Справа№200/14652/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Костянтинівського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області
про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області, в якому просить суд:
- визнати постанову про закінчення виконавчого провадження № 59212302 від 4 листопада 2019 року незаконною;
- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 59212302 від 4 листопада 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року зобов'язано Костянтинівське-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування і виплату позивачу пенсії з 1 липня 2016 року.
У зв'язку із невиконанням Костянтинівське-Дружківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області судового рішення позивачем отримала виконавчий лист та направила його до примусового виконання до Костянтинівського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області.
Відповідачем по справі було відкрито примусове виконання, але 5 грудня 2019 року поштою позивач отримала постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Як зазначено у спірній постанові підставою її прийняття було те, що позивач (стягувач у виконавчому провадженні) не здійснила авансування витрат виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що жодних листів від відповідача щодо внесення авансового збору вона не отримувала.
Також зауважує, що рішення суду було прийнято за результатом розгляду соціального спору, отже, можливості сплатити авансовий внесок вона не має; але й без отримання авансового внеску відповідач мав достатньо повноважень, щоб вплинути на боржника та зобов'язати його виконати рішення суду (а.с. 4).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 3 січня 2020 року о 15-00 год (а.с. 1-2).
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.
3 січня 2020 року о 14-45 год на електронну адресу суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи без участі представника МР ВДВС ГТУЮ (а.с. 11-12).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи наведене вище суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та представника відповідача.
Суд зазначає, що ухвалою від 24 грудня 2019 року відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву протягом 3-х днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та всі письмові і електронні документи, що підтверджують заперечення проти позову; матеріали виконавчого провадження № 59212302 (оригінали для огляду в судовому засіданні або належним чином засвідчені копії зазначених матеріалів для доручення до матеріалів справи). Роз'яснено, що неподання відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову і що згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на суб'єкта владних повноважень (а.с. 1-2).
Станом на 15-00 год 3 січня 2020 року судом не отримано від відповідача витребуваних документів та відзиву на позов.
У зв'язку із отриманням від відповідача у встановлений судом строк відзиву на позов відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5, 6).
Відповідач, Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області, місцезнаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 285, код ЄДРПОУ 3503512, є юридичною особою та органом державної влади, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та відповідно до КАС України є належним відповідачем у даній справі (а.с. 9-10).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 0540/8060/18, яка набрала законної сили, визнано неправомірними дії Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 липня 2016 року. Зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 липня 2016 року( http://reyestr.court.gov.ua/Review/78844233).
На виконання вказаного рішення Донецьким окружним адміністративним судом 26 грудня 2018 року було видано виконавчий лист № 0540/8060/18, який позивачем було пред'явлено до виконання до Костянтинівського міського відділу Державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 6).
Як вбачається з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постановою Костянтинівського МРВДВС ГТУЮ у Донецькій області від 3 червня 2019 року за виконавчим листом № 0540/8060/18 26 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors).
Постановою державного виконавця Костянтинівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області Хартовою М.Є. від 4 листопада 2019 року виконавчий лист № 0540/8060/18 від 26 грудня 2018 року повернуто стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження (а.с. 6).
Суд зазначає, що станом на дату прийняття спірної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (4 листопада 2019 року) докази відновлення виплати пенсії позивачу з та сплати існуючої заборгованості на виконання виконавчого листа від 26 грудня 2018 року № 0540/8060/18 у матеріалах справи відсутні.
Будучи не згодною із постановою відповідача про повернення виконавчого листа № 0540/8060/18 позивач звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема, обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має діяти в інтересах стягувача неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту отримання відповідної заяви стягувача (ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII) та закінчується, в тому числі, фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України № 1404-VIII (на який посилається відповідач у спірній постанові) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Суд зазначає, що статтею 43 Закону № 1404-VIII врегульовано питання щодо додаткового авансування витрат виконавчого провадження. Так, у статті зазначено: У разі якщо витрати на залучення до проведення виконавчих дій суб'єктів господарювання на платній основі, виготовлення технічної документації на майно, здійснення витрат на валютообмінні фінансові операції та інших витрат, пов'язаних із перерахуванням коштів, перевищують суму сплаченого авансового внеску, стягувач зобов'язаний додатково здійснити авансування таких витрат. У разі перебування виконавчого провадження на виконанні у приватного виконавця авансування стягувачем зазначених витрат виконавчого провадження є обов'язковим лише на вимогу приватного виконавця. З метою забезпечення провадження виконавчих дій виконавець може здійснювати інші витрати виконавчого провадження, крім встановлених Міністерством юстиції України, за умови їх обов'язкового авансування стягувачем. Після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті (ч. 3 ст 42 цього закону).
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 1404-VIII до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Разом із цим суд зазначає, що згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2019 від 15 травня 2019 року вказані положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Крім цього суд зауважує, що відповідно до абз. 4 цієї ж частини від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, позивач в будь-якому випадку не повинна сплачувати авансовий внесок.
Відповідно, спірна постанова відповідача є протиправною та незаконною.
Нормами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначена стаття визначає презумпцію винуватості суб'єкта владних повноважень, відповідно до якої припускається, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі аргументованих доказів.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що спірна постанова є протиправною та незаконною, тому підлягає скасуванню.
Відповідно, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що ухвалою суду від 24 грудня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 768,40 грн до вирішення справи по суті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області (код ЄДРПОУ 3503512, місцезнаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 285) про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову від 4 листопада 2019 року, прийняту державним виконавцем Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області Хартовою М.Є. в межах виконавчого провадження № 59212302, про повернення стягувачу, ОСОБА_2 , виконавчого листа № 0540/8060/18, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 26 грудня 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області (Костянтинівський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецької області, місцезнаходження: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Торецька, буд. 285, код ЄДРПОУ 3503512) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Вступна та резолютивна частини рішення складені та підписані 3 січня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений та підписаний 8 січня 2020 року.
Суддя Н.П. Волгіна