02 січня 2020 року Справа № 160/10602/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.10.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.05.2019 року перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на пенсію по віку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з обчисленням її розміру з урахуванням заробітної плати як за повний місяць, отриманої за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження за серпень, вересень 1986 року згідно архівної довідки № 17/29-19 від 20.02.2019 року в сумі 834, 17 грн та із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 процентів заробітку відповідно до частини 2 статті 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку та переведенні на пенсію за віком є безпідставною та порушує її право на соціальний захист, гарантований державою через Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», через що зазначене рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 30.10.2019 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
18.11.2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу призначена пенсія згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а проводити перерахунок пенсії на основі не підтверджених довідок у відповідача підстав немає. Тому позивачу запропоновано у випадку підтвердження сум доходів розглянути заяву про перерахунок пенсії.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонером.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 25.02.2007 року, виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до посвідчення НОМЕР_2, позивач є інвалідом ІІ групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.
06.05.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуючи норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Матеріали справи містять довідку про заробітну плату від 20.02.2019 року № 212-482, яка видана Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат».
Листом № 6122/г-06 від 17.09.2019 року відповідачем повідомлено позивачу, що надана позивачем довідка від 20.02.2019 року № 212-482, яка видана Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильський спецкомбінат», не відповідє інформації, що наявна у Пенсійного фонду, оскільки суми заробітку в довідці не співпадають з сумами заробітку, що зазначені в довідці (без номера і дати), яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи, відділом з питань призначення та перерахунків № 1 управління застосування пенсійного законодавства направлено запити до вищезазначеної організації з метою уточнення сум заробітку. Після надходження відповіді буде можливо повернутися до розгляду питання проведення перерахунку пенсії по заробітку.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004.
Згідно статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.11.2014 №13-1, далі Порядок).
Згідно пункту 1 Порядку, в редакції на час подання заяви від 13.10.2006, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації). Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Пунктом 15 Порядку, в редакції на час подання заяви від 13.10.2006, при переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності.
Згідно пунктів 39, 43 Порядку в редакції на час подання заяви не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно пунктів 1.5, 1.7 Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Днем звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви (пункт 4.1 Порядку).
Відповідно до пунктів 4.3, 4.7 Порядку в редакції з 26.04.2017, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для переведення з одного виду пенсії на інший, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо переведення з одного виду пенсії на інший.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем подано позов на захист порушеного права на пенсію за віком, яка, за доводами позивача, на підставі заяви від 06.05.2019 року мала бути призначена з 01.05.2019 року та виплачуватись у підвищеному розмірі.
Проте, листом № 6122/г-06 від 17.09.2019 року відповідачем не було розглянуто заяву позивача від 06.05.2019 року, а лише надано лист про розгляд звернення, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо порядку розгляду заяв про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Таким чином, надаючи оцінку виниклим правовідносинам, суд зазначає, що заява позивача від 06.05.2019 року не була розглянута (реалізована), а отже є підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною в частині відсутності розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.05.2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про стягнення з відповідача суми пенсії за спірний період .
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та видати або направити ОСОБА_1 повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом був звільнений від їх сплати в установленому порядку, та ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка виразилась у відсутності розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.05.2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2019 року про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та видати або направити ОСОБА_1 повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України додня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський