14 січня 2020 року Справа № 160/8861/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Луніної О.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості,-
11.09.2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в якій просить суд:
- стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 81699,48 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок невиконання Смолінською шахтою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» філією Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, покладеного на неї пенсійним законодавством обов'язку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №1, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач має заборгованість у розмірі 81699,48 грн. за 2010- 2017 роки, яку у добровільному порядку не сплачує.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишено без руху.
03.10.2019 року на адресу суд від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та призначено до розгляду на 08.11.2019 року.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що можливість відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій безпосередньо пов'язана із фактом отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте, позивачем не надані докази надсилання відповідачу органами пенсійного фонду відповідних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із зазначенням сум до відшкодування за період з 2010 року по 2018 рік. Таким чином, відповідач не мав можливості виконати свої обов'язки щодо відшкодування органам пенсійного фонду вищезазначених витрат, у зв'язку із невиконанням ГУ ПФУ в Кіровоградській області свого обов'язку, передбаченого пунктом 6.4. Інструкції №21-1 щодо надання відповідачу відповідних розрахунків.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Смолінська шахта Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» є філією Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також платником відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України" Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абзац третій пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР).
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами даного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій було врегульовано Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості у даній справі) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів «а», «б» - «з» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01.01.2004, не пов'язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-XII.
Оскільки спір у справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної працівнику Смолінської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список №1), суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку покривати витрати на виплату та доставку пенсій такій особі.
Отже, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1, передбачена діючим законодавством.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі - Інструкція).
В абзацах першому та другому підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції (у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості у даній справі) визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно із пунктом 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. (пункт 6.5 Інструкції).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до Закону України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції).
Відповідно до пункту 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Матеріалами справи підтверджено, що органами Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не були складені та направлені на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 2010 року по 2017 рік.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 2576/05-02 від 11.05.2019 року вбачається, що на адресу Смолінської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2019 рік.
Рекомендованим повідомленням, наявним у матеріалах справи, підтверджується факт направлення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на адресу Смолінської шахти листа.
З роздруківки з офіційного сайту УКРПОШТА вбачається, що за трек-номером, вказаним на рекомендованому повідомленні, лист, направлений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на адресу Смолінської шахти, надійшов у м. Мала Виска, а не на юридичну адресу відповідача.
Підтвердження щодо направлення на адресу Смолінської шахти Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 2010 по 2017 роки відсутні.
Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не надавши на нього заперечень та не оскарживши розрахунок в суді, відповідач фактично узгоджує такий розрахунок.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не отримував розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 2010 по 2017 роки. Тому такі розрахунки не можуть бути узгодженими.
З боку позивача допущено ряд суттєвих порушень норм законодавства при донарахуванні Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій період з 2010 по 2017 роки громадянину ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими й такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна