14 січня 2020 року Справа № 160/11267/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та проведення судового засідання у місті Дніпро адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 40 Б, офіс 4, код ЄДРПОУ 38954216) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування наказу, -
11 листопада 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати наказ головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про проведення фактичної перевірки ТОВ «СКАЙТОРГ» (код ЄДРПОУ 38954216) №4824-п від 13 серпня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеним наказом, який на думку останнього, прийнятий контролюючим органом з порушенням приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України. Вказані обставини позивач пов'язує з відсутністю у наказі інформації про підстави для проведення перевірки та періоду діяльності, який буде перевірятись.
На думку позивача, оскаржуваний наказ є протиправним, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11267/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року на адресу суду від відповідача 11.12.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.
В наданому до суду відзиві зазначено, що контролюючий орган, приймаючи оскаржений наказ, діяв у спосіб передбачений законодавством України. Відповідач зазначив, що ним проведено аналіз суб'єктів господарювання, які зареєстрували склади в системі електронного адміністрування пального та згідно з базою даних виданих ліцензій ІС «Податковий блок» не отримали ліцензії на право торгівлі/зберігання пального. Всі необхідні умови для оформлення наказом рішення керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки контролюючим органом виконані.
02.01.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що в наказі № 4824-п від 13.08.2019 року відсутні посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, не вказано конкретний період перевірки.
Крім того, відповідачем порушено вимоги податкового кодексу України стосовно замість складання акту відмови у допуску до проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг», складено акт про відмову у підписанні направлень на право проведення перевірки від 16.08.2019 року № 1/001518 та акт про відмову від ознайомлення та підписання акту фактичної перевірки від 16.08.2019 року № 001518/2.
Позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» є юридичною особою приватного права, зареєстроване Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 1 224 102 0000 058665 та перебуває на податковому обліку в органах ДФС. З установчих документів товариства вбачається, що основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).
13.08.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ №4824-п «Про проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ».
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що посадові особи відповідача на підставі вимог ст.20, п.п. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України з 14.08.2019 року мали провести фактичну перевірку позивача тривалістю не більше 10 діб з питань дотримання останнім порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі наказу відповідачем складені направлення на перевірку від 13.08.2019 року №5504 та №5503.
На підставі вказаного наказу та направлень відповідачем здійснено виїзд за адресою платника податків, однак у допуску до перевірки перевіряючим було відмовлено, про що складено акти від 16.08.2019 року №001518/2 та 1/001518 «Про відмову від ознайомлення та підписання акту фактичної перевірки» та «Про відмову від підписання направлень на право проведення перевірки».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайторг» вважає, що оскільки відповідачем не зазначено у наказі на перевірку: підстави для перевірки, період перевірки, а також ненадання направлення на перевірку, то оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 191 Податкового кодексу України (далі-ПК України) визначені функції контролюючих органів.
Як зазначено у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Тобто, щодо обігу підакцизних товарів фактична перевірка проводиться виключно щодо наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Підстави та порядок проведення фактичної перевірки визначені у ст. 80 ПК України.
Так, цією статтею передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1).
Пунктом 80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (п.80.2.1); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.80.2.2.); письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п.80.2.3); неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п.80.2.4); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання . та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.80.2.5); у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (п.80.2.6); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п,80.2.7).
Судом встановлено, що підставою перевірки у спірному наказі зазначено підпункт 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Однак, суд звертає увагу, що у змісті оскаржуваного наказу не зазначено, яку саме інформацію отримало ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу №4824-п в частині проведення фактичної перевірки у позивача.
Верховний суд у своїх постановах від 18 грудня 2018 року (справа №820/4895/18, №820/4891/18) висловив наступну правову позицію: «Аналізуючи наведені положення законодавства. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) позивача саме на підставі спірного наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області «Про проведення фактичної перевірки» від 21.06.2018 №4520, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої.
Суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме вищезазначена інформація, яка, відповідно, не конкретизована; у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів ГУ ДФС у Харківській області встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом».
Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем не визначено підстави для проведення фактичної перевірки у наказі на проведення перевірки, що є самостійною підставою для його скасування.
В пункті 81.1 ст.81 ПК України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов'язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Судом встановлено, що наказ головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 13 серпня 2019 року №4824-П «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Скайторг» не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки в ньому не зазначені підстави для її проведення, які передбачені у п.80.2 ст.80 ПК України, та період діяльності, який буде перевірятися, який передбачений п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Окрім того, в спірному наказі не вказано, яка інформація була отримана відповідачем щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація була надана.
Суд наголошує, що передбачені у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов'язані виключно з фактом отримання конкретної інформації про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.
Зі змісту оскаржуваного наказу неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки.
З огляду на викладене, суд зазначає про порушення процедури винесення оскаржуваного наказу, у зв'язку з чим такий наказ підлягає скасуванню.
Стосовно порушення фіксування проведення фактичної перевірки, то у відповідності до інформації, наведеній у відповіді на адвокатський запит від №09/09-1, відповідачем за результатом виїзду на адресу провадження господарської діяльності позивача було складено акт перевірки від 16.08.2019 №0367/04/36/14/РРО/38954216.
Суд зазначає, що фактична перевірка ТОВ «СКАЙТОРГ» не могла бути проведена з огляду на те, що посадова особа позивача не допустила посадових осіб відповідача до проведення такої перевірки. Дана обставина підтверджується наявністю відповідної відмітки у направленні на проведення фактичної перевірки від 13.08.2019 року №5503 та у направленні на проведення фактичної перевірки від 13.08.2019 року №5504.
Недопуск до проведення перевірки, також, зафіксований в акті від 16.08.2019 року №001518/2 «Про відмову від ознайомлення та підписання акту фактичної перевірки».
В такому випадку недопуск до проведення перевірки приводить лише до єдиного наслідку - складення акту про відмову в допуску до проведення перевірки.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.
Однак, в даному випадку втручання у діяльність позивача з боку контролюючого органу не носить характер обґрунтованості, законності або пропорційності, що призводить до непорозуміння логіки та мети рішення відповідача про проведення перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. пункт 109,110 рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що відповідач, приймаючи наказ №4824-п від 13 серпня 2019 року, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1921 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №3487 від 11.11.2019 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1921 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 40 Б, офіс 4, код ЄДРПОУ 38954216) до головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про проведення фактичної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (код ЄДРПОУ 38954216) №4824-п від 13 серпня 2019 року.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» (код ЄДРПОУ 38954216) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук