08 січня 2020 року 12:37 ЛуцькСправа № 140/3259/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,
представника позивача Косендюка Я.А.
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001133302 від 02 жовтня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 щодо правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 06 вересня 2018 року № UA205040/2018/024714 контролюючий орган склав акт від 30 серпня 2019 року №17527/03-20-13-02/ НОМЕР_1 . На підставі вказаного акта ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2019 року № 0001133302 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 19 908 грн 29 коп. (з них: 15 926 грн 63 коп. за основним податковим зобов'язанням, 3 981 грн 66 коп. за штрафними санкціями).
Зазначене податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 вважає протиправним та просить його скасувати з огляду на те, що заниження митної вартості увезеного транспортного засобу (далі - ТЗ) контролюючий орган обґрунтовує інформацією, отриманою від компетентних органів Литовської Республіки, згідно із якою вартість автомобіля MERCEDES-BENZ, модель Е200CDI, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 на момент переміщення через митний кордон становила 263 250 грн 08 коп. Однак, із даної інформації не убачається причетність ОСОБА_1 до підробки або подання неналежних рахунків під час митного оформлення придбаного автомобіля, які б могли свідчити про заниження його вартості.
Відтак, наявність інформації митних органів Литовської Республіки не може бути беззаперечним доказом вини позивача у вчиненні дій, які спрямовані на заниження податкових зобов'язань чи сплати митних платежів. Достовірність поданих уповноваженою особою покупця документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі.
На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення.
У відзиві на позов № 1465/03-20-08-02-07 від 06 грудня 2019 року (арк. спр. 39-41) відповідач його вимог не визнав. Вказав, що у ході проведення документальної невиїзної перевірки було використано інформацію митних органів Литовської Республіки та встановлено, що вартість товару (транспортного засобу), поданого до митного оформлення є нижчою, ніж задекларована в країні відправлення, що вплинуло на рівень оподаткування товару, який підлягав перевірці. Перевіркою установлено, що автомобіль, вказаний в отриманій інформації можна однозначно ідентифікувати як такий, що був задекларований позивачем за відповідною митною декларацією. З отриманих відомостей випливає, що при митному оформленні транспортного засобу його вартісні показники в Україні були задекларовані недостовірно. Вартість ТЗ згідно із інвойсами значно нижча, ніж задекларована у країні відправлення до країни призначення - України. У зв'язку із установленням таких обставин, контролюючий орган оскарженим податковим повідомленням-рішенням правомірно донарахував грошові зобов'язання з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним, у задоволенні позову просить відмовити.
У відповіді на відзив від 26 грудня 2019 року (арк. спр. 61-66) представник позивача додатково зазначив, що за результатами оскарження постанови Волинської митниці ДФС про порушення митних правил №1977/20550/19 від 26 червня 2019 року (за результатами імпорту автомобіля MERCEDES-BENZ, модель Е200CDI, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_2 за МД 06 вересня 2018 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду таку постанову визнано протиправною та скасовано. У межах вказаної справи судом установлено, що сама по собі експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах. Отримані від митних органів Литовської республіки документи не доводять протиправних дій позивача і, в той же час, не спростовують факту придбання автомобіля за ціною, яка була вказана при його митному оформленні. Серед цих документів відсутні угоди купівлі-продажу транспортного засобу (інвойси, рахунки-фактури тощо), які свідчили б про перехід прав на автомобіль за відповідну ціну.
У запереченні на відповідь на відзив № 1808/03-03-20-08-02-07 від 27 грудня 2019 року (арк. спр. 76-77) представник ГУ ДПС у Волинській області додатково зазначив, що у ході проведеної перевірки контролюючим органом встановлено факт недостовірного декларування митної вартості при ввезенні на митну територію України вказаних транспортних засобів, оскільки декларанту на час декларування достовірно було відомо реальну фактично сплачену вартість товару, що імпортувався в Україну. Тому, з огляду на вимоги пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган мав належні правові підстави для висновку про заниження податкових зобов'язань по сплаті до бюджету митних платежів.
Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1).
Ухвалою суду від 05 грудня 2019 року судовий розгляд даного спору постановлено проводити у судовому засіданні із повідомленням сторін (арк. спр. 36-37). Судові засідання 17, 27 грудня 2019 року (арк. спр. 54-55) було відкладено для подачі учасниками справи додаткових доказів.
Окрім того, ухвалою суду від 27 грудня 2019 року замінено відповідача - Головне управління ДФС у Волинській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області (арк. спр. 89).
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Митне оформлення легкового автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_2 , здійснене 06 вересня 2018 року, посадовою особою м/п «Ковель» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205040/2018/024714, де декларантом (митним брокером) ТзОВ «Бразерс Плюс» (м. Луцьк, вул. Рівненська, 76, є ОСОБА_2 за договором-дорученням із ОСОБА_1 «Про надання послуг по декларуванню товарів» № 163 від 06 вересня 2018 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2018 року установлено, що автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_2 ОСОБА_1 придбав у громадянина Литовської республіки ОСОБА_3 за 5 000 євро. (арк. спр. 91-92).
За митне оформлення даного транспортного засобу при його митній вартості у 190 856 грн 31 коп. було сплачено митних платежів в загальній сумі 88 745 грн 32 коп.
Із 23 по 30 серпня 2019 року ГУ ДФС України у Волинській області провело документальну невиїзну перевірку громадянина ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 06 вересня 2018 року № UA205040/2018/024714.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 17527/03-20-13-02/3428709158 від 30 серпня 2019 року, відповідно до висновків якого установлено порушення: пункту 1 статті 49, підпункту 2 пункту 2 статті 52, пункту 1 статті 257, пункту 1 статті 295 Митного кодексу України; пункту 190.1 статті 190 ПК України у результаті чого занижено податкові зобов'язання за МД від 06 вересня 2018 року № UA205040/2018/024714 на загальну суму 23 166 грн 01 коп., у т.ч.: ввізне мито - 7 239 грн 38 коп., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 15 926 грн 63 коп. (арк. спр. 10-16).
На підставі вказаного акта перевірки Головне управлінням ДФС у Волинській області винесло податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2019 року № 0001133302 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 19 908 грн 29 коп. (з них: 15 926 грн 63 коп. за основним податковим зобов'язанням, 3 981 грн 66 коп. за штрафними санкціями) (арк. спр. 8).
Як випливає із акта перевірки № 17527/03-20-13-02/3428709158 від 30 серпня 2019 року, висновок контролюючого органу про заниження ОСОБА_1 податкових зобов'язань із податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується на підставі інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки по ввезеному на митну територію України транспортному засобу.
Так, за результатами порівняння та співставлення відомостей, задекларованих ОСОБА_1 у митній декларації типу ІМ 40ДЕ UA205040/2018/024714 від 06 вересня 2018 року і супровідних документів до неї, та митної декларації, отриманої від уповноважених органів Литовської Республіки, що стосуються експорту транспортного засобу з території іноземної держави встановлено повну ідентичність транспортного засобу. При цьому, перевірці підлягав транспортний засіб: «Легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_2 , що оформлений Волинською митницею за митною декларацією від 06 вересня 2018 року. Аналогічний номер кузова та характеристики зазначені в експортній митній декларації Литовської Республіки-№18LTLC0100EK0CBDC9 від 23 серпня 2018 року на експорт ТЗ в Україну, вартість якого становила 8 000 євро (6 000 євро у декларації за результатами здійсненого перекладу). Вказаний транспортний засіб експортовано з території Литовської Республіки від продавця - компанії UAB «SANDRALITA» (DAINAVOS, 3-24 TAURAGE, LT) на підставі завіреної копії рахунка-фактури (інвойс) № 6776 від 23 серпня 2018 року.
Згідно даних експортної декларації Литовської Республіки (графа 8 «Отримувач») транспортний засіб був оформлений на покупця - громадянина України ОСОБА_4 (АДРЕСА_2). Перевіркою встановлено, що при митному оформленні товарів їх митна вартість в Україні була задекларована недостовірно. Вартість товарів нижча, ніж задекларована в країні відправлення - республіці Литва (розбіжність становить 72 393 грн 69 коп.).
Отже, за результатами ввезення на митну територію України ТЗ марки «MERSEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_2 , контролюючим органом установлено заниження податкових зобов'язань по сплаті митних платежів на загальну суму 19 908 грн 29 коп. (з них: 15 926 грн 63 коп. за основним податковим зобов'язанням, 3 981 грн 66 коп. за штрафними санкціями).
Позивач, непогоджуючись із такими висновками контролюючого органу звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно із частиною першою статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною першою статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Як передбачено пунктом 2 частини другої статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Проаналізувавши вищезазначені положення митного законодавства, суд дійшов висновку, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Згідно із статтею 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Частиною шостою статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів.
Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
За результатами дослідження документів, наданих митними органами Литовської Республіки (наданими відповідачем у перекладні на українську мову) (арк. спр. 78-85), суд погоджується із доводами ГУ ДПС у Волинській області, що автомобіль, ввезений за митною декларацією від 06 вересня 2018 року № UA205040/2018/024714 можна однозначно ідентифікувати як такий, що був оформлений за митною декларацією Литовської Республіки №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23 серпня 2018 року.
Однак, суд звертає увагу на те, що згідно із інформацією митних органів Литовської Республіки вказаний вище автомобіль відповідно до експортної митної декларації реалізовувався іноземною компанією UAB «SANDRALITA» (DAINAVOS, 3-24 TAURAGE, LT) фізичній особі - громадянину України ОСОБА_4 .
Разом з тим, позивачем цей же автомобіль був придбаний у громадянина Литовської республіки ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2018 року (арк. спр. 91-92).
Окрім того, на підставі відомостей, які містяться у сервісі Єврокомісії на офіційному сайті у підрозділі «Експорт MRN-спостереження» розділу «Оподаткування та митний союз» судом установлено, що експорт на підставі декларації №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23 серпня 2018 року скасовано (арк. спр. 98).
Таким чином, експортно-імпортна операція із поставки ТЗ марки «MERSEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 8 000 євро на користь ОСОБА_5 не відбулась.
Більше того, при ввезені на територію України ТЗ ОСОБА_1 були здійснені всі митні формальності. При цьому, відповідач не заперечує того, що за результатами перевірок відповідності поданих позивачем митної декларації даним супровідних документів, які були надані до митного оформлення, у частині кількості, вартості, валюти зовнішньоекономічної операції, умов поставки розбіжностей не встановлено. Крім того, при митному оформленні ТЗ рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося, додаткові дослідження поданих декларантом документів податковим та митним органами не проводилися. Відтак, висновки відповідача фактично здійснені лише на підставі припущення про фіктивність поданих позивачем документів, що стосуються вартості розмитнених транспортних засобів. Однак відповідач не встановив такого факту.
Оцінюючи обставини справи, суд виходить із того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми митних платежів на підставі первинних реєстраційних документів та оригіналу інвойсу. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов'язання під час здійснення митних процедур. Рішення про коригування митної вартості митним органом не приймалося. Додаткових досліджень податковими та митними органами не проводилося, а інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав, стосувалася факту ймовірної підробки документів.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено повноти податкового правопорушення, а його відсутності у спірних правовідносинах доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Також суд акцентує, що отримана інформація від митних органів Литовської Республіки має орієнтуюче значення.
Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 817/1107/17.
Суд звертає увагу, що за результатами ввезення ОСОБА_1 на митну територію України ТЗ марки «MERSEDES-BENZ», модель «Е200 CDI», номер кузова НОМЕР_2 , 26 червня 2019 року в.о. начальника Волинської митниці ДФС виніс постанову у справі про порушення митних правил за ознаками статті 485 Митного кодексу України, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення митних правил (за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру).
Відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року вказану постанову визнано протиправною та скасовано (арк. спр. 73-75).
При цьому суд керувався тим, що відповідач - керівник Волинської митниці ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запитів компаніям, які фігурують відправниками товару у документах, наданих митними органами Литовської Республіки та документах, поданих до митного оформлення позивачем, не вжив заходів щодо встановлення особи і опитування ОСОБА_4, який значиться покупцем автомобіля за документами, наданими митними органами Литовської Республіки, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
Установлені обставини, в силу статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, також доводять безпідставність висновків контролюючого органу.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на правовий висновок, сформований у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 803/1420/17, оскільки у зазначеній справі предметом спору не є ідентичним (правомірність нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів, мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарської діяльності); окрім того, справу про порушення митних правил порушено не було.
Також, суд звертає увагу, що наданий ГУ ДПС у Волинській області договір купівлі-продажу від 23 серпня 2018 року, на підставі якого ТЗ було реалізовано UAB «SANDRALITA» на користь ОСОБА_6 за ціною 8 000 євро не підписаний покупцем. Окрім того, подані відповідачем документи, які отримано від уповноважених органів Литовської республіки, перекладені українською мовою, містять невідповідність у частині визначення вартості товару (8 000 євро - у декларації №18LTLC0100EK0CBDC9 від 23 серпня 2018 року без перекладу, 6 000 євро у перекладеній декларації) (арк. спр. 78, 79, 82, 83).
Установлені обставини свідчать про неналежність, недостовірність, недостатність таких доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у податкового органу не було достатньо правових підстав для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_1 вимог митного та податкового законодавства в частині заниження податкових зобов'язань та сплати митних платежів під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що, прийняте за наслідками перевірки позивача податкове повідомлення-рішення, що оскаржується є протиправним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 768 грн 40 коп., сплачений відповідно до квитанції №112 від 15 листопада 2019 року (арк. спр. 25).
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області № 0001133302 від 02 жовтня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 13 січня 2020 року.