м. Вінниця
14 січня 2020 р. Справа № 120/4187/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
У грудні 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за вимогами якого просила:
- визнати протиправною бездіяльність Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.10.2019 року та надання відповіді на цю заяву;
- зобов'язати Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву ОСОБА_1 від 11.10.2019 року;
- зобов'язати Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на підставі ст. 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.
Обґрунтовуючи вимоги свого позову ОСОБА_1 зазначила, що 11.10.2019 року в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», нею засобами поштового зв'язку на адресу відповідача надіслано звернення про надання інформації, пов'язаної із виконанням судових рішень у виконавчому провадженні №58084827. Відповідна заява була отримана відповідачем, однак будь-яких відповідей за результатами її розгляду позивачу не надходило, хоча визначений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» місячний строк розгляду уже давно минув.
Таким чином ОСОБА_1 вважає, що відповідач не забезпечивши розгляд її звернення у відповідності до вимог діючого законодавства, допустив протиправну бездіяльність, з метою оскарження якої вона звернулася до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 17.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідна ухвала про відкриття провадження у справі від 17.12.2019 року разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами була направлена на адресу відповідача супровідним листом від 17.12.2019 року та отримана останнім 20.12.2019 року, про що свідчить відповідна розписка, наявна у матеріалах справи. Однак, у встановлений судом 15-ти денний строк відповідач відзив на позовну заяву у порядку, визначеному статтею 162 КАС України не подав. Будь-яких причин неможливості його подання суду не повідомив як і не заявляв жодних клопотань щодо продовження строку для його подання.
Як зазначено у частині 4 статті 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. А згідно частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином неподання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не є перешкодою для розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами частини 2 статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
11.10.2019 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області письмову заяву про надання інформації (а.с. 6).
За змістом вказаної заяви позивач просила відповідача повідомити її письмово про те, коли і які конкретно суми на виконання судових рішень та постанов державного виконавця у виконавчому провадженні №58084827 було стягнуто з неї та кому, коли, ким, в якому розмірі і на які рахунки було перераховано. Також позивач просила повернути їй примусово стягнуті з неї кошти у виконавчому провадженні №58084827, перерахувавши їх на вказаний нижче банківський рахунок.
Про результат розгляду такого звернення позивач просила повідомити її відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян».
Як свідчать матеріали справи, відповідне звернення позивача від 11.10.2019 року отримане уповноваженою особою відповідача 15.10.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 7).
Проте, жодної письмової відповіді на таке звернення позивач не отримала, що і стало причиною її звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд в першу чергу зазначає про те, що предмет даного спору пов'язаний із оскарженням бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернення позивача в порядку, передбаченому законом України «Про звернення громадян». Тобто, в межах даної справи суд не надає оцінки діям чи бездіяльність відповідача щодо виконання рішень судів та здійснення виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Основного Закону визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.96 N 393/96-ВР (далі - Закон N 393/96-ВР).
Статтею 3 Закону N 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Вимоги до звернення встановлені статтею 5 вказаного Закону, де зазначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Згідно з приписами статті 15 Закону N 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Право на одержання письмової відповіді за результатами розгляду заяви чи скарги гарантоване заявнику статтею 18 Закону N 393/96-ВР. А статтею 19 цього ж Закону визначено обов'язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону N 393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Разом з цим, суд враховує, що відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 N 109/2008, Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування слід вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам, тощо.
Отже, наведені вище законодавчі приписи вказують на те, що особа реалізувавши своє право на звернення у встановленому порядку має право на обов'язкове одержання відповіді за результатами розгляду її звернення, а суб'єкт владних повноважень, що розглядає таке звернення, має прямий обов'язок його розглянути та повідомити заявника про результати такого розгляду у порядку та строки, що визначені законом.
Так, судом встановлено, що відповідач отримавши 15.10.2019 року звернення позивача про надання інформації не розглянув його у відповідності до статті 15 Закону N 393/96-ВР, про що наголошувала позивач. Матеріали справи не містять жодних доказів про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив будь-які дії з приводу розгляду відповідного звернення ОСОБА_1 та надання їй письмової відповіді.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що відповідач не забезпечивши розгляд звернення ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом N 393/96-ВР, порушив законні права та інтереси останньої, чим допустив бездіяльність, яка з огляду на обставини справи є протиправною.
Всупереч положенням частини другої статті 77 КАС України відповідачем не надано жодного доказу на спростування вказаних висновків суду та допущеної ним протиправної бездіяльності.
Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення позивача від 11.10.2019 року, з метою ефективного захисту її порушених прав, свобод та інтересів, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити його розгляд, надавши ОСОБА_1 обґрунтовану та повну відповідь на таке звернення згідно вимог Закону N 393/96-ВР.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити.
З приводу вимоги позивача зобов'язати відповідача відповідно до статті 382 КАС України подати у місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення у справі звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є диспозитивним правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком, а також приписи статті 14 КАС України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності підстав вважати, що судове рішення не буде виконано відповідачем, суд не знаходить підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Разом з тим, суд зауважує на те, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах у розумінні статті 382 КАС України не є позовною вимогою, а є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Отже, відповідна вимога (клопотання) позивача про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.10.2019 року та надання відповіді на цю заяву.
Зобов'язати Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву ОСОБА_1 від 11.10.2019 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14.01.20.
Позивач: ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 35003932, місцезнаходження: вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович