22 листопада 2006 р.
№ 7/93-23/46
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
ДПІ у м. Львові
на постанову та ухвалу
від 21.06.2006 р. Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. господарського суду Львівської області
у справі
№ 7/93-23/46 господарського суду Львівської області
за заявою
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом», м. Київ
до
ВАТ “Львівський завод “Автонавантажувач», м. Львів
про
банкрутство
арбітражний керуючий
ОСОБА_1
в судовому засіданні взяли участь представники:
ініціюючого кредитора
Майданович Д.В., довір.;
боржника
Фурик А.Я., довір.;
ДПІ у м. Львові
Мазан О.І., довір.
Ухвалою арбітражного суду Львівської області від 29.05.2001 р. порушено провадження у справі № 7/93-23/46 про банкрутство ВАТ “Львівський завод “Автонавантажувач» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2002 р. затверджено план санації ВАТ “Львівський завод “Автонавантажувач».
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.04.2006 р. (Білоус Б.О.) роз'яснено ухвалу господарського суду Львівської області від 27.06.2002 р., а саме вказано, що ВАТ “Львівський завод “Автонавантажувач» не вправі здійснювати виплату дивідендів акціонерам в період процедури санації.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. (судді: Михалюк О.В. -головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Львові залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 04.04.2006 р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ДПІ у м. Львові звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.04.2006 р.
На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 2, 72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік» та ст. ст. 88, 89 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На боржника відносно якого порушено справу про банкрутство поширюється правовий режим, встановлений Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).
Виходячи з аналізу положень Закону, з моменту введення процедури санації розпорядження майном боржника відбувається в порядку, визначеному планом санації. При цьому, для проведення санації керуючим санацією відкривається спеціальний рахунок (ч. 4 ст. 17 Закону).
Тобто, з метою відновлення платоспроможності боржника Законом встановлений спеціальний порядок розпорядження всіма активами боржника, як наявними, так і набутими під час здійснення передбаченої статутом господарської діяльності протягом процедури банкрутства.
Цей порядок закріплений в плані санації, який містить певні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, виконання якого забезпечує фінансове оздоровлення боржника та запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.
Враховуючи те, що ані планом санації, затвердженим ухвалою господарського суду Львівської області від 27.06.2002 р., ані Законом, який є спеціальним у правовідносинах за участю боржника, не передбачено можливості здійснення виплати дивідендів акціонерам в процедурі санації боржника, судом першої інстанції законно та обґрунтовано надано відповідне роз'яснення з цього приводу відповідно до ст. 89 ГПК України.
За таких обставин посилання заявника касаційної скарги на п. 19 ст. 2, ст. 72 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік», які передбачають, що акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, а до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2004 рік належать дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності, визнаються колегією суддів необґрунтованими.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.
У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, тому підлягають залишенню без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 12, 17, 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. ст. 89, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДПІ у м. Львові залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 04.04.2006 р. у справі № 7/93-23/46 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко