Справа № 291/1292/19
Провадження № 2-а/288/4/20
11 січня 2020 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - Нечипорука О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області справу у порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СВПП № 2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області лейтенанта поліції Нечипорука Олександра Федоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора СВПП № 2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області лейтенанта поліції Нечипорука Олександра Федоровича (далі - відповідача) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому вказує, що 19 вересня 2019 року о 20 годині 40 хвилин в районі колишнього Ружинського хлібзаводу, поблизу вулиці Лесі Українки, він був зупинений відповідачем, за начебто порушення правил дорожнього руху.
На його запитання про причину зупинки йому було повідомлено, що в нього погано освітлений номерний знак.
Позивач на прохання працівника поліції надати посвідчення водія відмовився.
Щодо недоліків в освітленні номерного знака, позивач відразу заявив про готовність якнайшвидше усунути цей недолік, однак інспектор проігнорував вказане позивачем.
Відповідно до винесеної постанови відповідач звинуватив позивача у здійсненні правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121 та частиною 6 статті 126 КУпАП, що полягало у неосвітленості номерного знака в темну пору доби та непред'явлення водійського посвідчення, реєстраційних документів на транспортний засіб та поліс страхування цивільно -правової відповідальності власників транспортних засобів, чим нібито позивач порушив пункти 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ, 30.2 Правил дорожнього руху та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Вказана постанова складена на місці вчинення правопорушення, що передувало обвинувачення позивача у його скоєнні і можливості для захисту й відстоюванні своїх прав та інтересів (щодо залучення захисника) йому не надано. Отже при застосуванні до позивача адміністративного стягнення за таких обставин його процесуальні права грубо порушені.
Позивач вважає, що вказана постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню, а застосоване до нього стягнення у виді штрафу є незаконним та необґрунтованим з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 466423 від 19 вересня 2019 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ухвали суду від 27 грудня 2019 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач доводи, викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та вказав, що дійсно у нього був не освітлений номерний знак.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вказав що він діяв відповідно до чинного законодавства, ОСОБА_1 керував технічно несправним автомобілем та коли він його зупинив, то позивач відмовився надати йому посвідчення водія та інші документи.
Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини 5 статті 262 КАС України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 19 вересня 2019 року інспектором СВПП № 2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області Нечипоруком Олександром Федоровичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 466423, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч. 6 ст. 121 КУпАП, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Згідно змісту вищевказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 19 вересня 2019 року о 20.45 годині в смт. Ружин по вулиці Лесі Українки, Житомирської області, керував автомобілем марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби та не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії «В», реєстраційних документів на транспортний засіб та поліса обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 30.2, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ ПДР України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В силу частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з п. 1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно підпункту «а» пункту 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як вбачається з п. 30.2 ПДР, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка, а в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, закріплюється самоклейна мітка радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом (крім причепів і напівпричепів) (доповнено 23.01.2019). На трамваях і тролейбусах наносяться реєстраційні номери, що надаються відповідними уповноваженими на те органами. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі- Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 121, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтями 121, 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Вказане підтверджується також нормами ст. 276 КУпАП.
Згідно статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Як вбачається з ч. 6 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначена норма права вказує на те, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 6 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення. А відтак не потребує додаткового роз'яснення про час та місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. У такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими Розділом ІV КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Як зазначено в п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.
Таким чином, з вищевказаного вбачається, що у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», одним із превентивних поліцейських заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. На думку суду таким технічним приладом може бути будь-який пристрій з функцією відеозапису, в тому числі і телефон.
В ході розгляду справи в судовому засіданні 11.01.2020 року судом був оглянутий відеозапис з нагрудної камери поліцейського згідно якого вбачається, що відеофіксація даних правопорушень відбулась 19.09.2019 року за участю сторін по справі, який містить докази викладені в постанові про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 та з якої вбачається, що позивач керував транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком та після зупинки його працівниками поліції на їх законну вимогу пред'явити посвідчення водія відповідної категорії він відмовився, посвідчення та інші документи не надав, та таким чином допустив порушення Правил дорожнього руху.
Досліджений в судовому засіданні відеозапис на думку суду з урахуванням положень Закону України "Про Національному поліцію" є належним та допустимим доказом по справі, оскільки в даному відезаписі зазначено дату та час правопорушень, які допустив ОСОБА_1 .
Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Отже, вимозі працівника поліції щодо пред'явлення для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язково має передувати порушення водієм ПДР, скоєння дорожньо - транспортної пригоди або інші підстави, передбачені вищезазначеною статтею Закону.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.03.2019 року № 686/11314/17.
Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив той факт, що він 19 вересня 2019 року у вечірній час керував транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи наведених останнім доводів.
Відповідно до частини другої, третьої статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з частини 6 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пунктів 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд дійшов висновку про те, що відповідач відповідно до ст. 77 КАС України, навів підтверджуючі докази правомірності прийняття ним оскаржуваної постанови тим самим спростував доводи позивача вказані в позовній заяві.
Судом не встановлено порушень зі сторони відповідача при розгляді справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Доводи позивача наведені ним в позовній заяві, як на підставу для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а саме: законом передбачено порядок розгляду справи та винесення постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення зокрема ч. 6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП на місці вчинення правопорушення; доказів на підтвердження того, що оскаржувану постанову було винесено не на місці вчинення адміністративних правопорушень позивачем не надано, як і не надано належних доказів наявності порушення прав позивача діями відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектор ОСОБА_2 , який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, встановив порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, в даному випадку працівник поліції мав достатні фактичні дані, які свідчили про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП, та прийняте відповідачем рішення про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень, відповідає санкції ч. 6 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП. Таким чином, винесена відповідачем ОСОБА_2 оскаржувана постанова є обґрунтованою, винесеною уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне постанову інспектора Нечипорука О.Ф. серії ДПо18 № 466423 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121, ч.1 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 гривень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора СВПП № 2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області лейтенанта поліції Нечипорука Олександра Федоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.
Керуючись «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853; статтями 19, 55 Конституції України; Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух»; статтями 33, 121, 126, 251, 258, 268, 278, 283, 284 КУпАП; статтями 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора СВПП № 2 Ружинського ВП Бердичівського ВП ГУ НП в Житомирській області лейтенанта поліції Нечипорука Олександра Федоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення (скорочене рішення) суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник