31 березня 2010 р. № 22/97-09-3330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіОстапенка М.І.,
суддівГончарука П.А. Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
напостанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року
у справі№ 22/97-09-3330
за позовом ОСОБА_4
до- товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс",
- ОСОБА_5,
- ОСОБА_6,
- ОСОБА_7
провизнання рішення загальних зборів недійсним
участю представників сторін:
від позивача -не з'явився
відповідачів -не з'явився
У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленого протоколом від 31.08.2007р. № 41, яким, зокрема, звільнено ОСОБА_4 з посади директора ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" та призначено на вказану посаду ОСОБА_8.
За заявою позивача, викладеною у тексті позовної заяви, ухвалою господарського суду Одеської області від 18 червня 2009 року (суддя -Л.Торчинська) вжито заходи до забезпечення позову і заборонено ОСОБА_8 або будь-якій іншій особі, окрім ОСОБА_4, виконувати обов'язки генерального директора, в т.ч. здійснювати організаційно-розпорядчі дії, що входять до компетенції генерального директора, діяти без доручення від імені товариства, розпоряджатися майном і грошовими коштами; заборонено генеральному директору та будь-яким іншим особам чинити перешкоди ОСОБА_4 у допуску до нежитлових будівель, споруд та приміщень підприємства; доручено ОСОБА_4 виконання обов'язків генерального директора ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс"; передано позивачу на відповідальне зберігання нежитлові будівлі, споруди та приміщення товариства.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року (головуючий -В.Пироговський, судді -В.Картере, В.Жеков) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а у забезпеченні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 66,67 ГПК України, просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
Розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним господарським судом норм процесуального права у вирішенні даного питання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
При цьому, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для його задоволення. В даному випадку, судом встановлюється саме існування спору і обираються адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається при наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Відтак, враховуючи те, що предметом даного позову є вимога про захист корпоративних прав позивача, шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс", оформленого протоколом від 31.08.2007р. № 41, яким, зокрема, звільнено ОСОБА_4 з посади директора ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" та призначено на вказану посаду ОСОБА_8, місцевий господарський суд, постановивши згадану ухвалу, забезпечив позов у спосіб, який направлений не на забезпечення заявлених вимог, а на відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся, до постановлення рішення, що фактично є вирішенням заявлених позовних вимог до винесення судом рішення у справі.
Крім того, обрані місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову призвели до фактичної неможливості господарського товариства здійснювати свою діяльність.
При винесенні оскаржуваного судового акту, господарський не вказав, у чому саме полягає загроза реальному виконанню рішення суду, у разі задоволення позову, без вжиття заходів по його забезпеченню, що свідчить про відсутність необхідного зв'язку між даним заходом і предметом позовної вимоги.
Разом з тим, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції слушно вказав на те, що передача ОСОБА_4 на відповідальне зберігання нежитлових будівель, споруд та приміщень ТОВ "БЛЕК СІ Шіпінг Сервіс" є прямим порушенням статті 67 ГПК України, якою такі заходи до забезпечення позову не передбачені.
Водночас, хибним є посилання касаційної скарги позивача на те, що у зв'язку із поданням 05.02.2010 року касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2010 року про поновлення апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для здійснення перегляду оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, а повинен був зупинити провадження у справі до розгляду Вищим господарським судом вказаної скарги.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року відмовлено у прийнятті касаційної скарги позивача на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2010 року про поновлення апеляційного провадження.
Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового акту вказаним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону, тобто оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
Господарський процесуальний кодекс України містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядках.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість оскарження ухвали господарського суду, якою оформлено процесуальну дію суду по зупиненню провадження у справі.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження в апеляційному або касаційному порядку ухвали господарського суду, якою провадження у справі було поновлено.
Відтак, апеляційним господарським судом, з метою недопущення порушень процесуальних прав інших учасників судового процесу, було правомірно відмовлено у прийнятті вказаної касаційної скарги, що свідчить про відсутність підстав для скасування законної і обґрунтованої постанови Одеського апеляційного господарського суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України Вищий господарський суд України
касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2010 року у справі за № 22/97-09-3330 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя
П.Гончарук
Суддя
Л.Стратієнко