Справа № 219/14449/19
Провадження № 3/219/154/2020
13 січня 2020 року м. Бахмут
Суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецьк, громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 0011530 від 29 листопада 2019 року, ОСОБА_1 об 11 годині 00 хвилин надавав послуги з перевезення чотирьох пасажирів на транспортному засобі «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкт господарювання та одержання ліцензії на провадження даного виду діяльності, чим порушив ч. 1 ст. 164 КУпАП.
До судового засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: засобом телефонного зв'язку, що оформлено відповідною телефонограмою, та шляхом публікації оголошення про його виклик на офіційному веб-порталі судової влади України. З приводу цього суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
З огляду на вищевикладене, враховуючи ігнорування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, викликів до суду, суд доходить висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами. Інших засобів зв'язку особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не повідомила. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. В контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини,є джерелом права в Україні, «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника». Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчать про недобросовісність наданих йому процесуальних прав, у вирішенні даного адміністративного протоколу, оскільки ОСОБА_1 жодного разу не з'явився до суду, станом розгляду справи не цікавився та до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не звертався.
За таких обставин суд дістається висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 268 КУпАП України.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 у письмових поясненнях по суті адміністративного правопорушення зазначив, що він, їдучи з міста Донецьк до міста Слов'янськ Донецької області, підвозив чотирьох пасажирів, які їхали з ним у попутному напрямку, проте грошей за перевезення він з них не брав, оскільки пасажири повинні були сплатити вартість палива.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає за необхідне провадження по адміністративній справі закрити з тих обставин, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виходячи з наступного.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Судом встановлено, що ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди)
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємницьку діяльність», підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, поняття «підприємницька діяльність» («підприємництво») є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».
З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУПАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено. Разом з тим, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Як встановлено судом, 29 листопада 2019 року особою, якою складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлено факт надання послуг з перевезення чотирьох пасажирів громадянином ОСОБА_1 на транспортному засобі «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за маршрутом «Донецьк - Слов'янськ» без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності та одержання ліцензії на провадження цього виду діяльності.
З зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення та письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що дії останнього щодо перевезення пасажирів без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, не підпадають під ознаки господарської діяльності, оскільки не мають ознак систематичності, внаслідок чого суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Статтею 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких першим пунктом визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 284 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 164, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О. С.Конопленко