Справа № 229/6166/19
Провадження № 2/229/195/2020
14 січня 2020 р. м.Дружківка
Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Панової Т.Л.
за участю секретаря судового
засідання Гумірової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати,
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на її користь: суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 23052,61грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в розмірі 4984,36грн.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 10.07.2017року її звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. На день звільнення з нею повного розрахунку не проведено, як наслідок відповідач має перед нею заборгованість із заробітної плати за період березень -липень 2017року в сумі 23052,61грн, та зобов"язаний виплатити їй компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв"язку з порушенням термінів її виплати за цей період у сумі 4984,36грн .
Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання.
В судове засідання позивач, її представник не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, своєчасно, проте надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. (а.с.121)
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, (а.с.131) своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.
Суд прийняв рішення про розгляд справи у відсутність сторін.
З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву, (а.с.66-71), вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію такими обставинами:
- за період з 01.03.2017року по 15.03.2017р ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов"язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 1794,15грн, яка була отримана у касі структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укразалізниця";
- з 16.03.2017р , у зв"язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" нарахування заробітної плати було припинено. У зв'язку з відсутністю доступу до первинних документів нарахування заробітної плати зстало неможливим.
- позивач при розрахунку заборгованості керувався повідомленням працівника про розмір оплати праці;
- унеможливлення виконання обов"язків, передбачених ст.ст. 47,83,115,116 КЗпП України , перед працівниками , що вивільненні за скороченням штату, спричиненно впливом дії форсмажорних обставин, а саме актами тероризму на території м. Донецьк та Донецькій області;
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, обіймала посаду оператора з оброблення перевізних документів виробничого підрозділу "Станція Ясинувата" структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.6-11).
17 липня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 11).
Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об'єктивно впливають на її обов'язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України.
Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, до оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця».
«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.
Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
Як вбачається з роз'яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивачем надані суду розрахункові листки за період з березня по липень 2017 року, в яких: за березень 2017 року всього нараховано - 4291,73 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень - 3412,71 грн., за квітень 2017 року всього нараховано - 2511,40 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за квітень - 1997,03грн., за травень 2017 року всього нараховано - 7958,10 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за травень - 6328,15 грн., за червень 2017 року нараховано - 00грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за червень - 00 грн., за липень 2017 року всього нараховано - 8291,38 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за липень - 6655,93 грн. (а.с. 12-16).
Проте у додаткових поясненнях позивач зазначає, що нею було отримано частину заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 2256,28 грн. (за вирахуванням проведених утримань податків та зборів 1794,45грн.). (а.с.118)
Отже заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року складає 2035,45грн. без урахування податків та зборів.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що відповідачем по справі в березні 2017 року було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 4291,73грн; з квітня по липень 2017 року нарахування відсутні (а.с. 103-105).
Відповідно до довідки про доходи, яка надана відповідачем , ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в березні 2017року 2256,28грн. без урахування податків та інших зборів (а.с. 73).
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 19 грудня 2019року, ОСОБА_1 за березень 2017 року була нарахована заробітна плата у сумі 4291,73грн, виплачено - 2256грн 28коп (за вирахуванням податків - 1794 грн 15коп), невиплачена заробітна плата за березень 2017 року складає 2035,45грн (4291грн 73коп- 2256грн 28коп), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відомості про заробітну плату, що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, а тому індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачу ОСОБА_1 заробітної плати та враховуються судом (а.с.103-105).
Враховуючи, що згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 19 грудня 2019 року, в період з квітня по липень 2017 року заробітна плата Шмерьовій не нараховувалася, інших доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності щодо нарахованої заробітної плати, позивачем суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2017 року по липень 2017 року у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати слід врахувати таке.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки на теперішній час заборгованість за березень позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв"язку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року - 1047,18грн.
Проте судом встановлено, що позивачка отримала частково заробітну плату і заборгованість складає 2035,45грн. Тому сума компенсації втрати за березнь 2017 року складає 497грн., (з розрахунку 2035,45* 0,244 - індекс споживчіх цін ) .
Інша частина вимог щодо стягнення компенсації втрати задоволенню не підлягає, з підстав які вже зазначені судом - недоведенність позивачем суми заборгованості по заробітній платі за період квітень - липень 2017р.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень 2017 року в сумі 2035,45 грн та компенсації втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у розмірі 497 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на припинення з 16 березня 2017 року нарахування заробітної плати позивачу через відсутність доступу до первинних документів, що не відповідає вимогам діючого законодавства України.
Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи вищенаведені положення Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті заробітної плати позивачу, який до 17 липня 2017 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, є неспроможними, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік законом покладено саме на працедавця, а не на працівника.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Шмерьової залишку заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2035грн 45коп, та компенсації за втрату частини заробітної плати в сумі 497грн, всього - 2532,45 грн .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (9,03%) в сумі 69грн. 39 коп.
Керуючись ст.ст. 4,5,10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265,273,279 ,430 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до акціонерного товариства "Українська залізниця", що знаходиться за адресою: вул. Тверська, 5, м.Київ, про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 2035(дві тисячі тридцять п"ять) грн. 45коп., компенсацію втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) грн.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за березнь 2017 року в сумі 2035,45 грн. надати до негайного виконання.
Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Зобов'язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця", ЄДРПОУ 40075815, на користь державного бюджету судові витрати в сумі 69 ( шістдесят дев"ять) грн. 39 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Т.Л.Панова