10.01.2020 227/2218/19
10 січня 2020 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати,
У травні 2019 року позивач звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року у розмірі 19280,88 грн. та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 3650,32 грн., з утриманням із цих сум передбачених законом податків та зборів.
В обґрунтування позову посилається на те, що після реорганізації 11 липня 2016 року структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, її було переведено до Виробничого підрозділу «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Трудові відносини в позивача з відповідачем виникли у 2016 році. 10 липня 2017 року видано наказ про звільнення його з роботи з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з яким його ознайомлено особисто. На день його звільнення була нарахована, але по теперішній час не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по липень 2017 року та відповідно до наданих позивачем розрахунків заробітна плата складає: за березень 2017 року - 4156,56 грн., за квітень 2017 року - 2678,33 грн., за травень 2017 року - 2801,67 грн., за червень 2017 року - 0,00 грн., за липень 2017 року - 9644,32 грн., що разом становить 19280,88 грн. Сума заборгованої компенсації станом на 28 травня 2019 року, тобто на день звернення до суду з даним позовом, становить 3650,32 грн..
Представник відповідача звернувся в суд із відзивом на позовну заяву. З урахуванням того, що позивач працювала в структурному підрозділі «Донецької дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», тому перевірка обґрунтування позовних вимог та підготовка відзиву потребує деякого часу з залученням причетних підрозділів, зокрема, для отримання інформації щодо сплати заробітної плати за першу половину березня 2017 року, суд вважає за необхідне врахувати даний відзив під час розгляду позову.
З поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву вбачається, що з позовними вимогами він не погоджується та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, посилається на те, що згідно із законодавством України було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Висновком торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі м. Іловайськ. Відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна. Вважає, що у відповідача відсутня вина у нездійсненні виплат на користь позивача, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб. Позивачем була отримана заробітна плата за першу половину березня 2017 року в сумі 1526,96 грн.. З березня 2017 року по липень 2017 року у відповідача відсутні первинні документи обліку робочого часу (оригінали або належним чином засвідчені копії) для нарахування та виплати заробітної плати. Таким чином, інформація стосовно заборгованості по заробітній платі на ім'я ОСОБА_1 відсутня. (а.с.117-121)
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, проте звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі, а позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.
Із записів трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 2010 року позивач працював на різних посадах в Іловайській дистанції сигналізації та зв'язку Донецької залізниці, яке в подальшому змінило назву на «Іловайську дистанцію сигналізації та зв'язку» Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.12-13). 21 червня 2010 року ОСОБА_1 було переведено на посаду електромонтера по ремонту та обслуговуванню пристроїв сигналізації, централізації та блокування 5 розряду в бригаду по технічному обслуговуванню пристроїв сигналізації, централізації та блокування на станції Харцизьк. (а.с.14).
На підставі Закону України від 23 лютого 2012 року №4442-IV, Постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200 Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про що 11 липня 2016 року зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача. (а.с.14)
На підставі наказів ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року № 303 та наказу № 2/ос від 11 липня 2016 року «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про що також 11 липня 2016 року зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача. (а.с.14)
17 липня 2017 року на підставі наказу № 6834/ДН-ос від 10 липня 2017 року, який долучено до матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з посади електромонтера з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування 5 розряду бригади по технічному обслуговуванню пристроїв сигналізації, централізації та блокування на станції Харцизьк виробничої дільниці сигналізації, централізації та блокування № 1 Виробничого підрозділу «Іловайська дистанція сигналізації та зв'язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату, з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсації за 27 днів відпустки, про що у трудовій книжці 17 липня 2017 року зроблено відповідний запис про звільнення. (а.с. 20, 14)
На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяви надані розрахунки по заробітній платі за березень - липень 2017 року, які видані ВП ШЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» ЄРДПОУ 40150216. (а.с.29-33)
Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 4156,56 грн., сума до виплати - 3305,22 грн. (а.с.29)
Згідно відомостей про виплату грошей, наведених у видатковому касовому ордері № 2382 від 20 вересня 2017 року, долученому до відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1526,96 грн. . (а.с.125)
Згідно розрахунку заробітної плати за квітень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 2678,33 грн., сума до виплати 2129,77 грн. (а.с.30)
Відповідно до розрахунку заробітної плати за травень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 2801,67 грн., сума до виплати 2227,83 грн. (а.с.31)
Згідно розрахунку заробітної плати за червень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 0,00 грн.. (а.с.32)
Відповідно до розрахунку заробітної плати за липень 2017 року ОСОБА_1 нараховано 9644,32 грн., у тому числі і компенсація за 27 днів невикористаної відпустки на суму 4539,51 грн. та вихідну допомогу при звільненні в сумі 4879,25 грн., сума до виплати 7790,08 грн. (а.с.33)
Також, позивач долучила до матеріалів справи копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року. (а.с.34-38)
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Однак, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови в нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.
Крім того, трудова книжка позивача заповнена належним чином із зазначенням наказів про прийняття на роботу та його звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства. Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов'язок розрахунку та його невиконання.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Відомості, зазначені в розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.
Так, наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, завірену належним чином копію якого надано суду відповідачем, підтверджується, що у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов'язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з'являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов'язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Згідно наданих позивачем розрахунків заробітної плати в період з 20 березня 2017 року по липень 2017 року йому здійснювалося нарахування саме за простій, що крім іншого узгоджується з відмітками «П» (простій) у наданих позивачем табелях обліку використання робочого часу. (а.с.33-37)
Крім того, матеріалами справи встановлено, що дані в табуляграмах за період з липня 2016 року по березень 2017 року, виданих ВП ШЧ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал» ПАТ «Українська залізниця», а саме дані щодо нарахованої ОСОБА_1 суми заробітної плати, співпадають з відомостями Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 15 серпня 2019 року в частині суми заробітку для нарахування пенсії. (а.с.21-29, 90)
Більше того, заробітна плата, нарахована ОСОБА_1 за березень 2017 року у розмірі 4156,56 грн., до якої входить як оплата почасової роботи у загальному порядку, так і оплата за час простою у березні 2017 року (а.с.29), у повній мірі співпадає з відомостями Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині суми заробітку для нарахування пенсії за березень 2017 року, де зазначено, що це нарахування за 31 трудовий день.
Враховуючи, що в період встановленого регіональною філією «Донецька залізниця» простою позивач на виконання наказу виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивача оплату за час простою.
Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджується з наказом від 10 липня 2017 року № 6834/ДН-ос про припинення трудового договору, згідно якого позивач має право на компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки та на одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку. (а.с. 20).
Крім того, суд зазначає, що наказ про припинення трудового договору підписаний виконуючим обов'язків начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 . Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є ОСОБА_2 , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що підтверджується довідкою відповідача № 600/2 від 24 червня 2019 року про доходи позивача за березень - липень 2017 року, яка також підписана начальником дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 та на якій зазначено місце її видачі - м. Лиман Донецької області (а.с. 124). Отже, відповідач повинен мати оригінал наказу про припинення трудового договору з позивачем, в якому зазначена кількість днів невикористаної позивачем на день звільнення відпустки.
Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця», який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована), як заявлено позивачем, за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 19280,88 грн..
Оскільки позивач отримав заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 1526,96 грн., яка без відрахування обов'язкових утримань податків на доходи та інших зборів становить 1920,27 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 2382 від 20 вересня 2017 року, в якому розписався позивач особисто та довідкою про доходи від 24 червня 2019 року (а.с.124-125), стягненню за період березень-липень 2017 року підлягає сума заборгованості у розмірі 17360,61 грн., з вирахуванням суми до оподаткування.
Правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі Закон № 4442-VI).
Згідно п. 6 ст. 2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI, товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».
Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.
За змістом частини 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця").
Отже, АТ «Укрзалізниця» в повному обсязі несе обов'язок оплати праці перед позивачем.
Відповідачем до відзиву надано Науково-правовий висновок Торгово-Промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
Суд приймає, як доказ відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати Науково-правовий висновок, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року і станом на 17 липня 2017 року вини підприємства в несвоєчасному розрахунку з робітниками немає, але це не звільняє відповідача від взагалі проведення розрахунку з працівниками відповідно до трудового законодавства.
Що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 408/5985/17-ц провадження № 61-36747св18.
Норма ст. 67 Конституції України покладає обов'язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI саме на роботодавця покладається обов'язок із нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці (ст. 14.1.222).
Відповідно до ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (ст. 168.1.1).
Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 17360,61 грн., відповідач зобов'язаний утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Тому суд вважає, що вірним буде стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по заробітній платі, яка нарахована без утримань, а відповідача зобов'язати утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.
Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159).
Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивача не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати є обґрунтованими.
Суд розраховує компенсацію станом на 10 січня 2020 року, тобто на день ухвалення рішення, що не є виходом за межі позовних вимог, оскільки позивач ставила питання про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Суд при розрахунку компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати отримав наступний результат:
1) компенсація втрати частини доходу за:
- березень 2017 року становить 488,77 грн. (130,57 грн. + 358,20 грн.) з наступного розрахунку:
А) до 20 вересня 2017 року (тобто до моменту виплати частини заборгованості): 3305,22 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року-серпень 2017 року = 130,57 грн.;
Б) після виплати 20 вересня 2017 року за першу половину березня 2017 року 1526,96 грн.: 1778,26 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період вересень 2017 року-грудень 2019 року = 358,20 грн.;
- квітень 2017 року = 2129,77 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-грудень 2019 року = 505,80 грн.;
- травень 2017 року = 2227,83 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за травень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період червень 2017 року-грудень 2019 року = 493,68 грн.;
- червень 2017 року = 0,00 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за червень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-грудень 2019 року = 0,00 грн.;
- липень 2017 року = 7790,08 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов'язкових платежів та без врахування одноразової грошової допомоги при звільненні) * індекс інфляції за період серпень 2017 року-грудень 2019 року = 1561,08 грн.
У зв'язку з наведеним розрахунком, суд вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення частково та до стягнення належить компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 3049,33 грн.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 430 ЦПК України у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати суд допускає негайне виконання рішень, але не більше ніж за один місяць, у зв'язку з чим суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року (з 16 березня 2017 року по 31 березня 2017 року) у розмірі 2236,29 грн.
Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 768,40 грн., а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 683,92 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265,141 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄРДПОУ 40075815; адреса місцезнаходження: 03680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в розмірі 17360,61 грн. (сімнадцяти тисяч трьохсот шістдесяти гривень 61 копійки), що складається з заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 2236,29 грн., заборгованості по заробітній платі за квітень 2017 року у сумі 2678,33 грн., заборгованості по заробітній платі за травень 2017 року у сумі 2801,67 грн., заборгованості по заробітній платі за липень 2017 року, з врахуванням 4539,51 грн. компенсації за невикористану відпустку та 4879,25 грн. вихідної допомоги при звільненні, у розмірі 9644,32 грн.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄРДПОУ 40075815; адреса місцезнаходження: 03680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати, в розмірі 3049,33 грн. (трьох тисяч сорока дев'яти гривень 33 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року в розмірі 2236,29 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 683,92 грн. (шістсот вісімдесяти трьох гривень 92 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.С. Мацишин
10.01.2020