221/161/20
2-о/221/122/2020
11 січня 2020 року м. Волноваха
Волноваський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
за участю
секретаря судового засідання Гуровій Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу №221/161/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Докучаєвський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
встановив:
11.01.2019 року заявник звернулася до суду з даною заявою. Посилалася на те, що у м. Донецьку, Донецької області помер її чоловік ОСОБА_2 , про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть №274, видане Клінічною туберкульозною лікарнею м. Донецька, Донецької області, що знаходиться на тимчасово окупованій території у Донецькій області. Заявник зверталася із заявою щодо проведення державної реєстрації смерті до Докучаєвського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), але їй було відмовлено та надано письмові роз'яснення. Встановлення факту смерті є необхідним для отримання свідоцтва про смерть українського зразка.
У судове засідання заявник не з'явилася, у заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
У судовому засіданні, з викладених в заяві обставин, письмових доказів по справі, зокрема лікарського свідоцтва про смерть № 274 від 05.11.2019 року, яке видано Клінічною туберкульозною лікарнею м. Донецька, Донецької області, достовірно встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Україні у м. Донецьку, Донецької області внаслідок ВІЛ та туберкульозної інфекцій.
Заявник звертався до Докучаєвського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо реєстрації у встановленому законом порядку реєстрації смерті, але отримала відмову в державній реєстрації у зв'язку з відсутністю медичного свідоцтва про смерть встановленої законодавством України форми.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Згідно з ч.2 ст.319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів» зазначено, що суди можуть встановлювати факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, народження і смерті, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.
За таких обставин, оскільки заявник фактично просить встановити факт смерті особи у певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 81, 247, 258, 259, 315-319 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Докучаєвський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Україні у м. Донецьку, Донецької області внаслідок ВІЛ та інфекції туберкульоз.
Рішення про встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення подається до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Писанець