Справа № 219/14901/19
Провадження № 2-н/219/2046/2019
23 грудня 2019 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Погрібна Н.М., розглянувши заяву Приватного підприємства «ВІЛС» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за комунальні послуги, -
встановив:
23.12.2019року Приватне підприємство «ВІЛС» звернулись до суду з заявою про видачу судового наказу з ОСОБА_1 , в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржників на свою користь заборгованості за комунальні послуги у сумі 5810,13 грн.
Як вбачається з наданих до заяви про видачу судового наказу документів, а саме з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 виникла з 01.12.2016 року по 30.06.2019року.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Тобто, заявник просить стягнути з боржника заборгованість починаючи з 01.12.2016 року по 30.06.2019року, тобто, заявлені вимоги виходять за межі строку позовної давності, що визначені ст.257 ЦК України.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про видачу судового наказу, якщо з доданих документів вбачається пропуск позовної давності; така вимога може бути розглянута тільки у позовному провадженні.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.
Згідно п.5 ч.1 ст. 165 ЦПК України якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
А тому у зв'язку з тим, що з наданих заявником документів вбачається пропуск позовної давності, та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.12.2016 року по 30.06.2019року в сумі 5 810,13рн. не може бути визнана судом безспірною та як наслідок цього, не підлягає розгляду у порядку наказаного провадження.
Згідно п.5 ч.1 ст. 165 ЦПК України якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу, та роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 165, 166 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Приватного підприємства «ВІЛС» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику Приватному підприємству «ВІЛС» право на звернення до суду в позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н. М.Погрібна