Справа № 481/1849/19
Провадж.№ 2/481/52/2020
(про залишення позовної заяви без руху)
14.01.2020 року Суддя Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та про поділ спільного майна подружжя,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500,00 грн. на ліки та грошову компенсацію за 1/2 частки вартості спільного майна набутого під час шлюбу у розмірі 743625,00 грн.
Позовну заяву представником позивача подано без додержання вимог встановлених ст.ст. 175,177 ЦПК України, зокрема, не зазначені обставини по справі та докази на їх підтвердження, а саме:
- обставини щодо матеріального стану позивача, зазначити докази в підтвердження;
- не зазначено матеріальне становище відповідача (заробіток та інші доходи), докази в підтвердження.
- не зазначено та не надано доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме, щодо перебування у позивача на утриманні доньки та понесених додаткових витрат в розмірі 2500 грн.;
- позивачем в позові не зазначено доказів наявності в натурі спірного майна та підстав набуття такого майна у спільну власність.
Відповідно до вимог п.2 ч.1ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно з вимогамист.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Однак у позові не зазначено на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного рухомого майна. Тому позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість кожного спільного майна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, як на це вказує позивач, не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовна заяваОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та про поділ спільного майна подружжя підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення недоліків шляхом подання до суду належним чином оформлених документів.
Керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя Н.О. Васильченко