справа № 489/8046/18 провадження №2/489/179/20
Іменем України
10 січня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
секретаря судового засідання Буряченка Д.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну грошового стягнення заборгованості по аліментам та визнання права власності на частку в нерухомому майні
встановив:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просила змінити грошовий спосіб виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам в сумі 14436,66 грн. на майновий та визнання за позивачем права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ; зменшити суму боргу відповідача зі сплати аліментів з 25611,69 грн. до 11175,03 грн.
Як на підставу позовних вимог вказала, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 20.05.2014. В період шлюбу, 11.07.2001 між відповідачем та Миколаївським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву (далі - Фонд) було укладено кредитну угоду № 27, відповідно до якої їх сім'ї, в особі відповідача, було надано адресний (цільовий) кредит в розмірі 40016,00 грн. з терміном повернення кредиту 30 років. З 11.07.2001 по 22.09.2011 кредитні кошти поверталися ними Фонду з спільних коштів. Після народження дитини другої дитини Фонд надав пільги з повернення коштів. З 22.09.2011 по теперішній час позивачем було погашено суму кредиту в розмірі 6095,00 грн. з розрахунку за 23 квартали по 265,00 грн. Борг за вказаною кредитною угодою був і залишається боргом в інтересах сім'ї, незважаючи на те, що стороною кредитного договору виступив відповідач. Отримані від Фонду грошові кошти були витрачені на придбання двокімнатної квартири. Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.02.2014 визнано за нею право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 Отже, розмір погашених кредитних зобов'язань з 6095,00 грн. складає 2/3 або 4063,33 грн. - належить позивачу і 1/3 або 2031,66 грн. - відповідачу.
13.01.2015 Ленінський районний суд міста Миколаєва ухвалив заочне рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 700,00 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 500,00 грн. щомісячно на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно починаючи з 24.11.2014 і до досягнення дітьми повноліття.
Розмір боргових зобов'язань відповідача по сплачених позивачем Фонду грошових коштів складає 2031,66 грн.
04.07.2018 Корабельний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва видав довідку про несплату відповідачем аліментів в 2014 - 2018 роках в сумі 25611,69 грн.
Згідно довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17.10.2017 № 2876 вартість квартири, яка належить сторонам, складає 43350,00 грн., тому вартість 1/3 частки складає 14436,66 грн.
Вказуючи, що позивач є власником грошових коштів в сумі 25611,69 грн., які відповідач не сплачує, тому вона має право на зміну способу виконання рішення суду з грошового стягнення на майнове і визнання права власності на 1/3 частки спільної квартири та відповідно зменшення суми боргу відповідача зі сплати аліментів на суму вартості 1/3 частки квартири.
У судовому засіданні позивач та її представник просили позовні вимоги задовольнити. Позивач пояснила, що відповідач, точне місце перебування якого їй невідоме, аліменти не сплачує та не погашає кредит, який було оформлено на нього в інтересах сім'ї, а тому вона вважає, що має право на набуття права власності на частку квартири останнього в рахунок погашення боргу.
Відповідач до суду не з'явився, згідно наданої позивачем заяви відповідача, яка адресована суду просив справу розглядати за його відсутності та позовні вимоги визнав.
Вислухавши присутніх учасників справи та дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступного.
Із матеріалів справи становлено, що з 26.02.1994 по 20.05.2014 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва.
Відповідно до кредитної угоди № 27 від 11.07.2021, укладеної між Фондом та сім'єю, в особі ОСОБА_6 , Фондом від імені Держави надано позичальнику прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 40016,00 грн., терміном повернення 30 років з дати укладення кредитної угоди. Кредит надано на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 49,1 м.кв, згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_2 .
Зміна прізвища відповідача з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » підтверджується Свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_1 .
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 оформлено Свідоцтвом про право власності від 12.12.2001, виданого виконкомом Миколаївської міської ради.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.02.2014 розділено майно набуте сторонами під час шлюбу. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 11.03.2014.
Від спільного шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.01.2015 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 700,00 грн. та дочки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.11.2017 і до досягнення дітьми повноліття. Заочне рішення набрало законної сили 26.01.2015.
Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість відповідача по аліментам за період з 24.11.2014 по 12.13.2017 складає 25611,69 грн.
Довідкою КП ММБТІ від 17.10.2017 № 2976 позивач ОСОБА_1 підтвердила, що згідно останньої технічної інвентаризації, інвентаризаційна вартість квартири АДРЕСА_1 складає 43350,00 грн.
В якості правової підстави для задоволення позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на положення статі 368 ЦК України, частини четвертої статті 65 СК України, статті 41 Конституції України та Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до частини першої статті 4, частини першої статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
За положеннями частин першої - шостої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що незалежно від визнання відповідачем позову, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Як вбачається з позову, предметом спору є заборгованість відповідача по аліментам в рахунок якої позивач просить визнати за нею право власності на 1/3 частки відповідача у праві спільної власності на нерухоме майно, зменшивши заборгованість останнього на таку заборгованість.
Між тим, суд не погоджується із обраним позивачем способом захисту порушеного права, оскільки він не відповідає способу захисту встановленому законом або такому, що може бути застосований до спірних правовідносин.
Так, відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень в України врегульовано Законом України «Про виконавче провадження», згідно статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, рішення суду про стягнення з відповідача аліментів підлягає виконанню в порядку та спосіб, передбачені наведеним Законом, відповідно до якого передбачено звернення виконавцем стягнення на майно боржника, в т.ч. і нерухоме.
Водночас, статтею 196 СК України встановлено відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки (пені).
Таким чином, матеріальним законом визначено спосіб захисту порушеного права отримувача аліментів у разі не сплати або неповної сплати платником присуджених судом аліментів у вигляді стягнення недоїмки (пені) у розмірі, передбаченому вказаною вище нормою.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 190 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
З аналізу наведеної норми вбачається, що врегульовані нею правовідносини стосуються платника та одержувача аліментів, які підлягають врегулюванню за добровільною їх згодою шляхом укладення відповідно нотаріально посвідченого договору та не стосуються судового врегулювання спору.
Таким чином, сторони, за умови наявності згоди, не позбавлені можливості вирішити питання заліку заборгованості по аліментам в рахунок набуття однією із сторін власності на частку в нерухомому майні, шляхом укладення відповідної нотаріальної угоди.
Інших правових підстав припинення або зменшення стягнутих рішенням суду аліментів в рахунок визнання права власності на нерухоме майно СК України не передбачено.
Щодо посилання в позові на статтю 41 Конституції України та Перший Протокол до Конвенції про захист прав людини та основоположних свободв частині неможливості розпоряджатися позивачем грошовими коштами, які повинен сплати відповідач в якості аліментів на утримання дитини, суд вважає їх безпідставними, оскільки, як заначено вище, належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Тому враховуючи підстави та предмет позову, позбавлення відповідача права власності на частку в нерухомому майні буде порушенням вказаних положень міжнародного акту.
З огляду на встановлені обставини та наведені судом висновки, погашення позивачем кредитних коштів за цільовим кредитом наданим в інтересах сім'ї, позичальником по якому є відповідач, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не позбавлена права звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача відшкодування в розмірі, що відповідає його частці в спільному нерухомому майні.
Щодо листа відповідача, який позивач надала до суду та який було отримано від відповідача на її поштову адресу з Російської Федерації, в якому відповідач позовні вимоги визнав повністю та вказав, що не має можливості прибути в судове засідання, суд до уваги його не приймає оскільки безпосередньо до суду відповідач жодної заяви не надав. Крім того, визнання позову відповідачем не звільняє суд від обов'язку прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну грошового стягнення заборгованості по аліментам та визнання права власності на частку в нерухомому майні - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 14.01.2020.
Суддя І.В.Коваленко