Справа № 470/381/19
1-кп/468/68/20
іменем УКРАЇНИ
14.01.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження № 12019150160000105 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, громадянина України, непрацюючого, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 04.04.2019 року за ст. 185 ч. 3, 75, 76 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком два роки
у вчиненні злочинів, передбачених ст. 186 ч. 2, 289 ч. 2, 296 ч. 1 КК України,
з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_9 ,
03.05.2019 року близько 10.05 години в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, кулаком руки наніс ОСОБА_10 три удари по обличчю та один удар ногою в область черевної порожнини, від яких потерпілий впав на землю, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень.
В той час біля магазину «Світанок», розташованого біля домоволодіння ОСОБА_4 , на вулиці знаходилися працівники магазину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які зробити ОСОБА_4 зауваження, у зв'язку з чим останній припинив побиття ОСОБА_10 та повернувся до двору домоволодіння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України - умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Крім того, 03.05.2019 року близько 11.00 години ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до домоволодіння ОСОБА_13 , розташованого по АДРЕСА_1 , де вчинив сварку з останньою. В ході вказаної сварки ОСОБА_4 побачив біля воріт домоволодіння мопед марки «Альфа» шасі № НОМЕР_1 , без номерного знаку, з дерев'яним піддоном замість коляски, що належав ОСОБА_14 , і в той час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 03.05.2019 року близько 11.00 годин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підійшов до вказаного мопеду, та утримуючи руками кермо, почав котити вказаний транспортний засіб у невідомому напрямку. При цьому ОСОБА_4 продовжував конфлікт із ОСОБА_13 та висловлював погрози застосування фізичної сили до останньої. Вказані протиправні дії ОСОБА_4 , направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом намагалася припинити ОСОБА_13 , яка утримувала транспортний засіб. Однак ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом, наніс не менше 5 ударів руками в область голови, плечей та тулубу ОСОБА_13 , а також наніс не менше одного удару в область лівої руки ОСОБА_14 , чим заподіяв їм легкі тілесні ушкодження, які не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Застосувавши до ОСОБА_14 та ОСОБА_13 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом - мопедом марки «Альфа» шасі № НОМЕР_1 , без номерного знаку, з дерев'яним піддоном замість коляски, з наявними на ньому речами, залишивши місце вчинення злочину.
Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства.
Свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.1 ст. 296 та ч.2 ст. 186 КК України ОСОБА_4 не визнав, вину у вчиненні заволодіння транспортним засобом визнав частково, не погодившись з кваліфікацією своїх дій за даним діянням за ч.2 ст. 289 КК України, та пояснив, що 27.04.2019 року він їздив на власній машині зі своїми знайомими та оскільки машина далі не могла їхати - залишився ночувати в ній на одному з перехресть доріг села. Вранці ОСОБА_4 виявив, що з його автомобіля викрали акумулятор та колеса, у зв'язку з чим він звернувся до поліції. Обвинувачений зміг закотити свій автомобіль додому тільки за допомогою взятих у знайомого спущених скатів, допомагав йому закотити машину в двір ОСОБА_10 . У зв'язку з викраденням його майна обвинувачений був в пригніченому стані та тривалий час вживав алкогольні напої. 03.05.2019 року обвинувачений перебував вдома в дворі та побачив як по вулиці з магазину йде ОСОБА_10 і щось сказав в його бік з використанням при цьому нецензурних слів. Обвинувачений сприйняв слова ОСОБА_10 на свою адресу, вибіг до нього на вулицю та штовхнув ОСОБА_10 , від чого останній впав, обвинувачений при цьому не виключає, що міг і вдарити потерпілого, хоча не мав наміру бити потерпілого. Неподалік від них біля магазину стояли ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , які зробили ОСОБА_17 зауваження і він залишив ОСОБА_18 та пішов до свого двору. Всі ці події тривали близько 5 хвилин. Обвинувачений взагалі заперечує, що після подій з ОСОБА_18 03.05.2019 року він ходив до сусіднього магазину. Далі, 03.05.2019 року хтось з його знайомих, насміхаючись над ним повідомив йому, що бачив, як колеса з його автомобіля перевозив ОСОБА_19 та ОСОБА_17 пішов до одного зі своїх знайомих, був при цьому випивший. По дорозі обвинувачений побачив належний Стародубцеві мопед та вирішив забрати його за викрадені в нього раніше колеса, при цьому сказав, що поверне мопед, коли йому повернуть колеса. Обвинувачений не пам'ятає щоб бив потерпілу ОСОБА_20 . Щодо наявних на мопеді мішків, то обвинувачений подій щодо них не пам'ятає, на вказані мішки він взагалі уваги не звертав, вони йому не були потрібні. Мопед обвинувачений пригнав додому, закотив його в двір, де його в подальшому і виявили працівники поліції, а сам пішов до сусідки. Того дня, ще до конфлікту з ОСОБА_18 обвинувачений разом з іншою особою випили пляшку горілки. В подальшому обвинуваченому стало відомо, що викрадені з його автомобіля колеса були виявлені зовсім у іншої особи. Обвинувачений жалкує та кається в тому, що забрав таким чином мопед у ОСОБА_21 .
Показання обвинуваченого спростовується, а його винуватість у частині інкримінованих йому злочинів підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.
Потерпілий ОСОБА_14 показав, що того дня близько 11.00 год. він приїхав на власному мопеді до ОСОБА_20 , яка допомагала йому отримати 200 кг зерна. Вказане зерно було завантажене до 4 мішків, які вони поклали на мопед. Стародубець разом з ОСОБА_20 зайшли до двору її домоволодіння попити кави, а мопед залишився на вулиці біля хвіртки. Після цього потерпілий почув на вулиці крик та побачив, що до двору біжить ОСОБА_17 , він перебував в стані сп'яніння, висловлювався нецензурною лайкою та намагався забрати з собою мопед потерпілого. Йому намагалась перешкодити відкотити мопед потерпіла ОСОБА_20 , схопившись руками за мішки, що лежали на мопеді та спитала в ОСОБА_17 - куди він забирає мопед та просила його: «Віддай хоч зерно», але ОСОБА_17 відповів: «Ні, все їде зі мною». Після цього ОСОБА_17 схопив ОСОБА_20 за комір та завдав кілька ударів руками по голові, від чого ОСОБА_20 присіла біля мопеду. Стародубець підбіг до них, щоб розборонити, але ОСОБА_17 вдарив його ногою по руці, у зв'язку з цим потерпілий ОСОБА_21 відбіг від ОСОБА_17 , побоюючись, що останній його поб'є. Внаслідок такого удару на руці потерпілого утворився синець. ОСОБА_17 після цього ще кілька разів вдарив ОСОБА_20 та відкотив мопед приблизно на 20 м після чого поїхав на ньому з місця події. Дочка потерпілої ОСОБА_22 викликала поліцію, яка в подальшому знайшла мопед із зерном та повернула їх потерпілому. Потерпілий не має документів, які б підтверджували його право власності на мопед, окрім талону. Коли ОСОБА_17 забирав мопед, то він нічого не казав про причини, через які він забирає у потерпілого мопед, про крадіжку коліс з автомобіля ОСОБА_17 потерпілий ОСОБА_21 нічого не знає. Потерпілий ОСОБА_21 до обвинуваченого не має претензій морального чи матеріального характеру. Основні дії ОСОБА_17 вчиняв саме щодо мопеду, він не бачив, що знаходилось в мішках, що лежали на прикріпленому до мопеду саморобним способом колеса та дерев'яного щита і міг такі мішки не помітити.
З показань потерпілого ОСОБА_10 слідує, що 03.05.2019 року приблизно о 15.00 год. він йшов по вул. Юхименка в с. Висунськ Березнегуватського району з племінником. Раптом з двору домоволодіння по АДРЕСА_1 вибіг п'яний ОСОБА_17 та кулаком тричі вдарив потерпілого в голову, а саме в скроневу область голови, та один раз - в живіт. Від одного з ударів потерпілий впав. Племінник потерпілого злякався таких подій та втік. В цей час з магазину вишли продавці ОСОБА_15 та ОСОБА_23 та зробили ОСОБА_17 зауваження після чого ОСОБА_17 повернувся до двору і потерпілий також залишив місце події, пішовши до ОСОБА_20 . Вказані події загалом тривали близько 5 хвилин. Потерпілий ОСОБА_10 не бачив подальших подій біля магазину. Потерпілий не зачіпав при цьому ОСОБА_17 , але коли проходив повз двір, своєму племіннику вказав на ОСОБА_17 та повідомив, що допомагав йому котити машину, при цьому потерпілий не висловлювався нецензурною лайкою. Вважає, що дії ОСОБА_17 могли ґрунтуватись на безпідставних підозрах ОСОБА_17 , що потерпілий про нього сказав щось неправдиве. Від ударів ОСОБА_17 тілесні ушкодження у потерпілого не утворились. Коли потерпілий Іванець перебував у веранді домоволодіння ОСОБА_20 , то бачив і чув події, що відбувались в цей час біля двору. Потерпілий Іванець бачив, як на вулиці ОСОБА_17 намагався забрати мопед, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою, та між ним та ОСОБА_20 виникло протистояння. На мопеді при цьому були 4 мішки з зерном пшениці, але про дану пшеницю в ході виниклого конфлікту між ОСОБА_17 та ОСОБА_20 ніхто нічого не казав. На вулиці в той час були ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та її дочка ОСОБА_24 , ОСОБА_21 при цьому до мопеда не підходив. ОСОБА_17 все ж забрав мопед та поїхав на ньому додому. Потерпілий при цьому наполіг, що спершу того дня відбувались події з мопедом, а потім події його побиття ОСОБА_17 . При з'ясуванні судом причин розбіжностей в показаннях потерпілого ОСОБА_10 щодо черговості та часу події, він пояснив, що свого часу він лікувався в психіатричній лікарні від шизофренії.
Потерпіла ОСОБА_11 в суді вказала, що в травні 2019 року вона перебувала в магазині «Світанок» по вул. Юхименка в с. Висунськ разом з ОСОБА_16 . Подруга їй повідомила, що до магазину йде ОСОБА_17 , він тримав в руці металеву палку. Потерпіла зачинила магазин з середини. ОСОБА_17 почав кричати та стукати в зачинені двері. Що саме він кричав потерпіла не пам'ятає, але ОСОБА_17 при цьому коли кричав, то виражався нецензурною лайкою. ОСОБА_17 зламав ручку зовні в дверях магазину, від чого двері заблокувались і їх приблизно дві години не могли відчинити. Потерпіла зауважень при цьому ОСОБА_17 не робила, вона злякалась та зателефонувала господарю магазину, в магазині разом з нею була тільки її подруга. ОСОБА_17 пробув біля дверей магазину приблизно 10-15 хв. В чому полягало порушення громадського порядку ОСОБА_17 потерпіла не може пояснити. До того, як ОСОБА_17 приходив до магазину, потерпіла бачила, як ОСОБА_17 бив ОСОБА_18 , а саме Іванець лежав на землі та кричав, а ОСОБА_17 його руками чи штовхав, чи бив та їх розборонили інші хлопці, а вона та ОСОБА_23 лише зробили ОСОБА_17 зауваження. Після бійки з ОСОБА_25 не одразу прийшов до їх магазину, а приблизно через 10-15 хв.
Потерпіла ОСОБА_13 в суді показала, що 03.05.2019 року до обіду Іванець пішов з племінником до магазину, через деякий час його племінник прибіг та сказав, що ОСОБА_17 б'є ОСОБА_18 . Після цього до неї додому прийшов і сам Іванець. До неї додому також приїхав ОСОБА_21 , якому вона допомогла отримати пшеницю. ОСОБА_17 того дня побив свою сестру, а потім прийшов до її двору та хотів зайти у двір, він був п'яний, матюкався при цьому, але в дворі грались діти, тому ОСОБА_20 не пустила його до двору, тоді ОСОБА_17 її вдарив. Після цього ОСОБА_17 хотів забрати мопед, що стояв перед двором, але ОСОБА_20 схопила мопед за багажник та не давала ОСОБА_17 його відкотити за що ОСОБА_17 кілька разів вдарив її, вони кілька разів при цьому протистоянні падали на землю, від ударів ОСОБА_26 отримала тілесні ушкодження. На мопеді лежали мішки та потерпіла хотіла їх стягнути з мопеду. Потерпіла не пам'ятає, що точно казала при цьому ОСОБА_17 , сказала або: «Дай хоч зерно», або: «Залиш мішки», але ОСОБА_17 відповів, що воно їде з ним. Потерпілій намагалась допомогти її дочка, а ОСОБА_21 в бійку не втручався та стояв у дворі. В результаті бійки ОСОБА_17 все ж відкотив мопед приблизно на п'ять метрів, завів його та поїхав на ньому з місця події. Раніше в неї з ОСОБА_17 не було конфліктів та в ході даної події він не пояснював причин таких своїх дій, а тільки казав, що він так хоче. О 12.00 годин до них вже приїхала поліція. ОСОБА_18 того дня ОСОБА_17 побив за те, що він раніше не дав продати ОСОБА_17 корову своїх родичів з череди, яку пас Іванець.
Свідок ОСОБА_27 вказала, що перебувала в магазині, що належить ОСОБА_28 , в магазині в той час також були ОСОБА_15 і ОСОБА_23 , які стояли на вулиці та казали їй, що ОСОБА_17 дебошире вдома. Свідок чула крики ОСОБА_17 , він був агресивним. Сапсай після цього поїхала, а свідок залишилась в магазині з ОСОБА_15 . Приблизно через 20 хвилин свідок вийшла з магазину та побачила до магазину йде ОСОБА_17 з металевим предметом в руках, він був агресивним. Свідок злякалась, бо зі слів ОСОБА_15 раніше цього дня ОСОБА_17 в даному магазині продавець не відпустила товар у борг. ОСОБА_15 зачинила вхідні двері ключем. ОСОБА_17 спробував їх відчинити та, зрозумівши, що вони зачинені, почав стукати в двері рукою, металевим предметом, ногою по ручці дверей, внаслідок чого двері заклинили. Свідок не робила ОСОБА_17 зауважень. Все це тривало близько 10-20 хвилин. Вхідні двері мали велике скло, але ОСОБА_17 не намагався його вибити, всі його дії були спрямовані на те, щоб лише відчинити двері, а не пошкодити щось. Свідок не чула, щоб ОСОБА_17 виражався при цьому нецензурною лайкою, а коли зрозумів, що двері зачинені кричав: « ОСОБА_29 , бо приб'ю». В подальшому двері змогли відчинити інші особи, демонтувавши замок з дверей.
Свідок ОСОБА_30 вказала, що має у власності магазин, що знаходиться в дворі її домоволодіння. В травні 2019 року близько 11.00 год. вона перебувала вдома та почула звуки ударів, крик. Коли вона прибігла до магазину, то нікого вже не було, хоча пройшло менше 5 хвилин, бо належний їй магазин знаходиться в тому ж дворі, що і її житловий будинок. Свідок виявила, що вхідні двері до магазину зламані, не працювала ручка, із зовнішнього боку дверей вона була відірвана. Продавець ОСОБА_15 вказала їй, що це зробив ОСОБА_17 . ОСОБА_17 ще зранку того дня був п'яний, дебоширив, але сідок його не бачила, чула про це від інших. Чоловіка свідка не було того дня вдома, ОСОБА_15 телефонувала йому, а він вже прислав інших осіб, які змогли відчинити вхідні двері до магазину. ОСОБА_17 і раніше відмовляли в магазині в продажі товарів у борг, тоді він починав погрожувати, стукати по вітринах.
Свідок ОСОБА_31 вказала, що 03.05.2019 року близько 10.40 год. перебуваючи в приміщенні магазину, вона почула крики, вибігла на вулицю та побачила, що лежить Іванець, а ОСОБА_17 б'є його руками та ногами, Іванець при цьому кричав: « ОСОБА_32 не казав», що кричав ОСОБА_17 свідок не розібрала. Вони зробили ОСОБА_17 зауваження та він повернувся до свого двору та продовжив кричати в дворі. Бійка ОСОБА_18 та ОСОБА_17 тривала близько 5 хвилин. Коли ОСОБА_17 зайшов до себе в двір, то він агресивно крикнув їм, що прийде до магазину за цигарками в борг. Подальших подій свідок не бачила, бо поїхала по своїм справам.
З показань свідка ОСОБА_33 слідує, що вона є двоюрідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_4 . Того дня вона вдома варила борщ, повз їх будинок проходив Іванець, ОСОБА_17 вибіг з двору і почав бити ОСОБА_18 , свідок хотіла заступитись, але ОСОБА_17 пригрозив, що і її поб'є. Свідок втекла з двору до матері. Вважає, що ОСОБА_17 побив ОСОБА_18 за те, що останній не дав йому продати корову, що належала його матері. ОСОБА_17 того дня вживав алкоголь, випивши з іншою особою пляшку горілки. Подій біля магазину свідок не бачила. ОСОБА_17 і раніше часто поводився агресивно в сім'ї, у зв'язку з чим приблизно десять разів вони звертались до поліції. Свідок повідомила, що є інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку у лікаря-психіатра.
Свідок ОСОБА_34 вказала, що не всі події пам'ятає добре. 03.05.2019 року вона перебувала в домоволодінні по АДРЕСА_2 та почула крики. Свідок побачила, як ОСОБА_17 намагався зайти в двір даного домоволодіння, а мати свідка ОСОБА_20 не допускала його до двору. Свідок пішла на допомогу матері. ОСОБА_17 після цього хотів забрати мопед, але і цього ОСОБА_20 йому не дала змоги зробити, тому ОСОБА_17 почав її бити, бив кулаками в голову та плече. В ході бійки вони падали на землю. ОСОБА_17 нічого не пояснював, чому він хотів забрати мопед, казав: «Бо я так хочу». Хомук хотіла стягнути з мопеда мішки та кричала: «Дай мішки забрати», але ОСОБА_17 не дозволяв цього зробити. Стародубець до них не підходив та в протистояння не втручався, а тільки крикнув їм, що вони відпустили ОСОБА_17 , що все одно з поліцією заберуть мопед. ОСОБА_17 відкотив мопед за хату їх домоволодіння, завів його та поїхав з місця події. Мішки лежали на мопеді, але ОСОБА_17 , в основному, цікавив саме мопед.
Свідок ОСОБА_35 вказав, що був запрошений в якості понятого при проведенні в травні 2019 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_17 по АДРЕСА_1 . Обшук проводили двоє поліцейських, свідок не знає, що вони шукали, але пояснювали, що ОСОБА_17 забрав мопед. В дворі стояв автомобіль «Москвич» та навпроти веранди в центрі двору - мопед «Альфа» на якому було 4 чи 5 мішків білого кольору. При обшуку були присутні ОСОБА_36 зі своєю матір'ю, ОСОБА_17 не було. Хід проведення обшуку фіксувався відеокамерою, за результатами обшуку ніхто зауважень не заявляв та свідок підписав протокол обшуку.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.05.2019 року слідує, що ОСОБА_14 03.05.2019 року о 12.00 год. звернувся із заявою про те, що ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 із застосуванням насильства незаконно заволодів належним заявнику мопедом «Альфа».
Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.05.2019 року - місцем заволодіння транспортним засобом є ділянка місцевості, розташована біля домоволодіння по АДРЕСА_1 . Огляд місця події тривав з 12.30 год. по 13.20 год.
З протоколу обшуку від 03.05.2019 року слідує, що під час обшуку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , за участі власника володіння ОСОБА_37 , понятих ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , були виявлені на території подвір'я та вилучені мопед «Дельта» з коляскою та чотирма полімерними мішками білого кольору із зерном. В протоколі вказано, що обшук проводиться з метою виявлення мопеду «Дельта» та викрутки від бензопили. З переглянутого в судовому засіданні відеозапису обшуку слідує, що поряд з мопедом в дворі стоїть автомобіль зі спущеними скатами, всі чотири полімерні мішки, знаходяться на дерев'яному щиті, що прикріплений до мопеда замість коляски, на відеозаписі не зафіксовано, що вміст вказаних мішків оглядався. При цьому, слідчий на відеозаписі повідомив учасникам, що також надійшла заява з приводу викрадення мішків і зерном, тому вони також підлягають вилученню. Ухвалою слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 06.05.2019 року наданий дозвіл на проведення обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 , який був проведений 03.05.2019 року у невідкладному випадку.
Постановою від 03.05.2019 року слідчим визнаний речовим доказом мопед марки «Альфа» та 4 мішка із зерном пшениці.
Згідно із розпискою ОСОБА_14 йому повернуті мопед «Альфа» та 4 мішка пшениці вагою 200 кг.
З висновку судово-медичної експертизи № 30 від 20.05.2019 року слідує, що у ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми на передпліччі лівої руки. Вказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, в час, вказаний потерпілим, та відноситься до легких тілесних ушкоджень. Виходячи з кількості тілесних ушкоджень та їх характеристик, можна сказати, що потерпілому був завданий як мінімум один удар. В момент отримання вказаних тілесних ушкоджень потерпілий міг як стояти, так і лежати чи сидіти, і нападник по відношенню до нього міг бути розташований як спереду, так і позаду, чи збоку. Можливість утворення вказаного забою в результаті падіння з положення стоячи на площину чи на будь-які предмети як самовільного, так і з прискоренням маловірогідна.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 31 від 20.05.2019 року у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми в лівій потиличній ділянці голови, забою тканин п'ятого пальця лівої кисті, садна на лівому лікті, садна на третьому пальці правої кисті. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, в час, вказаний потерпілою, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Виходячи з кількості тілесних ушкоджень та їх характеристик, можна сказати, що потерпілій були завдані близько чотирьох травматичних дій. В момент отримання вказаних тілесних ушкоджень потерпіла могла як стояти, так і лежати чи сидіти, і нападник по відношенню до неї міг бути розташований спереду чи збоку (як справа, так і зліва). Не виключена можливість утворення садна на лікті та гематоми в потиличній ділянці в результаті падіння з положення стоячи на площину чи на будь-які предмети як самовільного, так і з прискоренням.
Відповідно до довідки ПП « ОСОБА_40 » від 08.05.2019 року вартість бувшого у використанні мопеду «Альфа» станом на 03.05.2019 року становить 5000 грн.
Згідно з копією накладної №75 ОСОБА_41 видано два центнера пшениці на суму 1100 грн.
З повідомлення управління агропромислового розвитку Березнегуватської районної державної адміністрації від 06.05.2019 року №293/01-12 слідує, що середня вартість одного кілограму фуражного зерна пшениці шостого класу станом на 03.05.2019 року становить 4,75 грн. без ПДВ.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.05.2019 року слідує, що ОСОБА_11 від 03.05.2019 року звернулась із заявою про те, що ОСОБА_4 03.05.2019 року об 11.00 год. по АДРЕСА_1 грубо порушував громадський порядок, виражався нецензурною лайкою на її адресу, погрожував фізичною розправою та металевим предметом схожим на зубило бив по дверях магазину, чим зупинив його роботу на 20-25 хв.
Згідно з протоколом огляду місця події від 03.05.2019 року - місцем події є магазин «Світанок» по АДРЕСА_1 . При огляді встановлено, що на вхідних дверях магазину відсутня дверна ручка та замок.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.05.2019 року слідує, що ОСОБА_10 10.05.2019 року звернувся із заявою про те, що ОСОБА_4 03.05.2019 року на АДРЕСА_1 спричинив йому фізичний біль.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.05.2019 року - місцем вчинення злочину відносно ОСОБА_10 є ділянка місцевості, розташована біля домоволодіння по АДРЕСА_1 , навпроти домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Згідно з повідомленням КНП «Березнегуватська центральна районна лікарня» від 14.05.2019 року ОСОБА_10 у період з 03.05.2019 року по 13.05.2019 року до лікарні не звертався, останній запис в його медичній картці зроблений в 2013 році.
Згідно з медичним оглядом №3 від 03.05.2019 року при огляді ОСОБА_4 лікарем 03.05.2019 року о 15.35 год. встановлені психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, гостра інтоксикація.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №350 від 07.08.2019 року ОСОБА_4 психічним захворюванням у сенсі ч.2 ст. 19 КК України не страждав і не страждає. Виявляє легку розумову відсталість у ступені легкої дебільності з психопатизацією особистості. У період часу, що відноситься до інкримінованих підозрюваному діянь, у нього не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У теперішній час він також усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2019 року та переглянутого в суді відеозапису слідує, що потерпілий ОСОБА_14 на місці розповів, як ОСОБА_4 незаконно заволодів його мопедом марки «Альфа», при цьому, ОСОБА_20 хотіла забрати в ОСОБА_17 мопед, а той почав завдавати їй ударів, ОСОБА_20 повалила ОСОБА_17 на землю та утримувала його, але він вкусив її за палець. Стародубець намагався розборонити їх та ОСОБА_17 вдарив його у руку, потім покотив мопед. Нічого щодо причин своєї поведінки ОСОБА_17 не пояснював. Сам потерпілий при проведенні слідчого експерименту про заволодіння ОСОБА_17 мішками із зерном нічого не казав та лише на питання слідчого вказав, що ОСОБА_17 сказав: «Все їде зі мною». ОСОБА_14 при проведенні слідчого експерименту заперечив, що мав будь-які борги перед ОСОБА_17 .
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2019 року та переглянутого в суді відеозапису потерпіла ОСОБА_13 на місці розповіла, як ОСОБА_4 незаконно заволодів належним ОСОБА_14 мопедом марки «Альфа», а також наніс їй удари по різним частинам тіла, коли вона перешкоджала йому котити мопед. Їх намагалась розборонити ОСОБА_34 , на місці події також був присутній ОСОБА_21 . Хомук вказала, що намагалась стягнути мішки, але ОСОБА_17 вказав, що все їде з ним. На мопеді було 200 кг. пшениці.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 07.05.2019 року та переглянутим в суді відеозаписом, свідок ОСОБА_34 на місці розповіла та показала, як ОСОБА_4 незаконно заволодів належним ОСОБА_14 мопедом марки «Альфа», а також наніс удари її матері ОСОБА_20 , коли вона перешкоджала йому котити мопед. Сам свідок при проведенні слідчого експерименту про заволодіння ОСОБА_17 мішками із зерном нічого не казав та лише на питання слідчого повідомив, що ОСОБА_17 сказав, що все забирає разом з мопедом.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 14.05.2019 року та переглянутого в судовому засіданні відеозапису слідує, що потерпілий ОСОБА_10 на місці розповів, як ОСОБА_4 чотири рази вдарив його в обличчя та двічі ногою в живіт, з магазину вийшли продавці та крикнули і ОСОБА_17 зайшов до свого двору, а потерпілий пішов з місця події до ОСОБА_20 . ОСОБА_17 при побитті потерпілого нічого не казав та не пояснював, а потерпілий лише припустив, що таке побиття ОСОБА_17 вчинив через корову.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2019 року та переглянутого в суді відеозапису слідує, що свідок ОСОБА_27 розповіла, що 03.05.2019 року перебувала в магазині та почула крики. Біля магазину стояли дівчата та ОСОБА_17 щось кричав зі свого двору. Потім прийшов з металевим предметом до магазину, але продавець заперла вхідні двері до магазину. ОСОБА_17 кричав, матюкався, погрожував їм та хотів відчинити двері, бив по дверях і по ручці руками та ногами, обурювався, що в йому не дають в магазині в борг, був агресивний. Присутні в магазині злякались дій ОСОБА_17 . Своїми діями ОСОБА_17 зламав ручку в дверях, тому двері довго не могли відчинити. Коли викликані господарями сторонні особи намагались відчинити двері, ОСОБА_17 підходив до магазину, дивився на це, але більше нічого не робив.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2019 року та переглянутого в суді відеозапису слідує, що потерпіла ОСОБА_11 на місці розповіла, як 03.05.2019 року ОСОБА_16 повідомила їй, що до магазину йде ОСОБА_4 , в нього при собі була палка («зубило»). Потерпіла зачинила двері до магазину. ОСОБА_17 стукав у двері руками і ногами, матюкався, кричав, що спале. В подальшому двері не змогли відчинити, що припинило роботу магазину на 30-40 хв. Після цього ОСОБА_17 повертався до магазину, але нічого не робив.
Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 13.08.2019 року та постанови про закриття кримінального провадження від 20.08.2019 року слідчим за заявою ОСОБА_4 закрите кримінальне провадження за №12019150160000102 за ч.1 ст. 185 КК України, яке розслідувалось за фактом викрадення з належного ОСОБА_4 автомобіля Москвич чотирьох коліс.
Сукупність вказаних вище досліджених судом доказів, тих з них, які визнані судом достовірними та допустимими, свідчить про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 126 ч. 1, 289 ч. 2 КК України.
Суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо того, що належний потерпілому ОСОБА_14 мопед не може бути предметом злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Предметом злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України є будь-який транспортний засіб.
Відповідно до примітки до ст. 286 КК України під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, мопедом є двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
За такого, належний ОСОБА_14 мопед «Альфа», яким незаконно заволодів обвинувачений ОСОБА_4 є транспортним засобом, тому він може бути предметом злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, в незалежності при цьому від дійсної вартості такого транспортного засобу.
Суд також не може погодитись з позицією сторони захисту щодо того, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо заволодіння мопедом ОСОБА_14 слід кваліфікувати як самоправство за ст. 356 КК України.
Відповідно до ст. 356 КК України під самоправством розуміється самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
За такого, самоправство - це дії, які зовні не є очевидно протиправними і лише певна особа (фізична чи юридична) оспорює правомірність таких дій.
У випадку ж, що є предметом даного судового розгляду дії обвинуваченого ОСОБА_4 по заволодінню мопедом ОСОБА_14 , який обвинуваченому не належав та він не мав жодних прав щодо вказаного транспортного засобу, були з очевидністю для всіх оточуючих незаконними, саме у зв'язку з чим ОСОБА_4 намагались перешкодити заволодіти мопедом не тільки його володілець, а й сторонні по відношенню до даного транспортного засобу особи: ОСОБА_13 та ОСОБА_42 .
Крім того, заявлені обвинуваченим та стороною захисту причини, які зумовлювали його дії щодо транспортного засобу ОСОБА_14 , щодо того, що обвинувачений ОСОБА_4 запідозрив ОСОБА_14 у крадіжці коліс з належного обвинуваченому транспортного засобу, є очевидно безпідставними, оскільки суду не надано жодних відомостей, які б могли дати підстави для того, щоб хоча б припустити можливість дійсної чи навіть уявної причетності саме потерпілого ОСОБА_14 до зникнення майна у обвинуваченого. Сам факт існування на той час відповідного кримінального провадження щодо викрадення у обвинуваченого майна, фігурантом якого ОСОБА_14 не був, не є доказом обґрунтованості заявлених ОСОБА_4 підозр. При цьому, інші очевидці подій щодо заволодіння обвинуваченого транспортним засобом потерпілого, окрім власне обвинуваченого ОСОБА_4 , послідовно та одностайно заперечували, що при такому заволодінні обвинувачений що-небудь пояснював про причини своїх дій.
За такого, заявлені на пояснення причин своїх дій по відношенню до транспортного засобу претензії обвинуваченого ОСОБА_4 до потерпілого ОСОБА_14 не ґрунтувались на жодних дійсних чи достатньо обґрунтованих підставах, крім того, як в подальшому з'ясував сам обвинувачений ОСОБА_4 , викрадені в нього колеса були пізніше виявлені у зовсім іншої особи.
Суд також не погоджується з позицією захисту щодо того, що внаслідок вказаних вище заявлених обвинуваченим підстав обвинувачений помилково вважав свої дії по заволодінню мопедом потерпілого ОСОБА_14 правомірними. Обвинувачений не міг вважати свої дії по заволодінню даним транспортним засобом правомірними, оскільки одразу при намаганні відкотити мопед він наразився на відповідний супротив з боку ОСОБА_13 і тільки подолавши його та застосувавши до неї та ОСОБА_14 насильство - зміг залишити місце події разом з мопедом, тим самим довести до кінця свій умисел на незаконне заволодіння даним транспортним засобом.
Комплекс вказаних обставин свідчить про те, що надані щодо даної події показання обвинуваченого не відповідають фактичним обставинами справи, є намаганням пом'якшити відповідальність за фактично вчинене ним діяння.
Крім того, відповідно до п.1 примітки до ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
За такого, підставою для кваліфікації діянь особи за вказаною статтею є умисне протиправне заволодіння транспортним засобом всупереч волі його власника чи користувача.
З матеріалів справи слідує, що обвинувачений ОСОБА_4 не мав жодних дійсних чи навіть уявних прав щодо володіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_14 , за такого, умисні дії обвинуваченого щодо заволодіння ним були очевидно протиправними та при такому заволодінні обвинувачений очевидно діяв в супереч волі володільця майна.
Комплекс вказаних обставин однозначно вказує на те, що обвинувачений, діючи саме в такий спосіб та за таких обставин, які встановлені судом, усвідомлював протиправність заволодіння транспортним засобом потерпілого, діяв умисно щодо цього та всупереч його волі.
Суд не погоджується також з позицією сторони захисту щодо того, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, оскільки належність даного мопеду потерпілому документально не підтверджена та на даний мопед сторона обвинувачення не представила жодних документів.
Як вказано вище, мопед потерпілого ОСОБА_14 відповідає визначеним законом критеріям для транспортного засобу. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. За такого, фактичне володіння потерпілим ОСОБА_14 даним мопедом навіть за відсутності в нього відповідних документів на даний транспортний засіб, є правомірним та не давало підстав для вилучення з його володіння всупереч його волі даного транспортного засобу. При цьому, сам обвинувачений розумів та усвідомлював, що фактично власником та володільцем даного транспортного засобу був саме потерпілий ОСОБА_14 .
У зв'язку з цим, суд вважає, що дії ОСОБА_4 по заволодінню 03.05.2019 року мопедом «Альфа», поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства слід кваліфікувати саме за ч.2 ст. 289 КК України.
Оспорюючи показання потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_34 , ОСОБА_27 , ОСОБА_43 сторона захисту фактично посилається на обмову обвинуваченого з їх боку.
Проте в допитані в суді вказані особи, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, надали відповідні показання, які не мають істотних суперечностей між собою щодо суті подій та не суперечать іншим доказам по справі.
Будь-яких достатніх підстав для обмови вказаними особами обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено, їх не наведено і стороною захисту.
Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає їх достовірними лише в тій частині, яка узгоджується з іншими доказами по справі: показаннями потерпілих, свідків та письмовими і речовими доказами по справі.
З рахуванням непослідовних показань потерпілого ОСОБА_10 в частині заявлених ним часу та черговості подій відносно нього та події щодо заволодіння ОСОБА_4 мопедом ОСОБА_14 , у комплексі з повідомленими потерпілим ОСОБА_10 відомостями щодо наявності в нього відповідних психічних захворювань у зв'язку з якими він проходив лікування, суд вважає показання потерпілого ОСОБА_10 достовірними в тій їх частині, яка не суперечить іншим доказам по справі, в першу чергу, це стосується послідовності та часу подій 03.05.2019 року, очевидцем яких був потерпілий ОСОБА_10 .
Що стосується протоколів проведення слідчих експериментів від 07.05.2019 року з потерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_34 , ОСОБА_27 та від 14.05.2019 року з потерпілим ОСОБА_10 з відповідними відеозаписами до них, то відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Таким чином слідчий експеримент, головним чином, полягає у проведенні відповідних дослідів чи випробувань, у відтворенні дій, обставин, тобто сутність такої слідчої дії як слідчий експеримент полягає саме в експериментальних діях, дослідженнях, відтвореннях на місцевості з метою перевірки - чи об'єктивно могли відбутись події у такий спосіб чи за таких обставин, як встановлено слідством та чи вдасться відтворити події так, як встановлено слідством.
Натомість при проведенні вказаних вище слідчих експериментів вказані слідчі дії полягали виключно у наданні потерпілими та свідками слідчому показань на місці події. За такого, проведені слідчі експерименти не були спрямовані на перевірку отриманих слідством відомостей, шляхом відповідних досліджень та відтворень, а їх дійсне спрямування - закріплення в протоколі та шляхом відеофіксації отриманих під час досудового розслідування показань свідків та потерпілих, що при цьому жодним чином не змінює суті такої слідчої дії саме як надання показань слідчому з відеофіксацією, а не слідчий експеримент в розумінні ст. 240 КПК України.
При цьому, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Вказана норма кореспондується з загальними засадами безпосередності дослідження показань, закріплених в ст.ст. 7, 23 КПК України (суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно).
Не можна вважати, що суд, прочитавши зміст протоколу та проглянувши відеозапис, - безпосередньо сприйняв та дослідив надані при такій слідчій дії показання свідків та потерпілих, оскільки при такому дослідженні, по-перше, не забезпечується право на допит особи перед незалежним та неупередженим судом з можливістю ставити питання саме під час надання таких показань, по-друге, таке дослідження не є безпосереднім, а є опосередкованим та ретроспективним.
У будь-якому разі, з врахуванням загальної засади безпосередності дослідження доказів, суд не може спростовувати показання свідків та потерпілих, які ті надали при допиті в суді, посиланням на їх показання, які надавались ними на досудовому розслідуванні слідчому, навіть, якщо такі показання надавались при проведенні слідчого експерименту.
За такого суд не має достатніх та законних підстав для визнання допустимими доказами вказаних вище протоколів проведення слідчих експериментів та відеозаписів до них, в яких зафіксовані показання свідків та потерпілих, які після цього були допитані безпосередньо судом, та відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України вразі суперечності показань даних осіб, наданих слідчому, та показань наданих суду, суд не може обґрунтовувати свої висновки та рішення на даних показаннях, наданих при проведенні слідчих експериментів, та вважає достовірними саме показання вказаних свідків та потерпілих, які були надані безпосередньо при допиті судом.
У зв'язку, з цим суд визнає протоколи проведення слідчих експериментів від 07.05.2019 року з потерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_34 , ОСОБА_27 та від 14.05.2019 року з потерпілим ОСОБА_10 з відповідними відеозаписами до них, що стосуються власне показань даних осіб - недопустимим та при ухваленні даного вироку не ґрунтує на таких показаннях та протоколах з відеозаписами жодних своїх висновків.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_10 , які стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України слід кваліфікувати за ч.1 ст. 126 КК України у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №10 «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
ОСОБА_4 при допиті в суді пояснив причини своєї поведінки по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 , тим, що сприйняв розмову, яку вів потерпілий проходячи повз двір обвинуваченого, на свою адресу. Можливість такого помилкового сприйняття обвинуваченого на свою адресу певних фраз з їх невірним тлумаченням і відповідної реакції на них з боку ОСОБА_4 не виключив і потерпілий ОСОБА_10 при його допиті в суді. Крім того, допитані судом ОСОБА_13 та ОСОБА_44 назвали інші відомі їм причини, які б могли викликати у перебуваючого в стані сп'яніння ОСОБА_4 агресію по відношенню до ОСОБА_10 (щодо того, що незадовго до вказаних подій ОСОБА_10 перешкодив ОСОБА_4 продати з череди корову, що належала родичам ОСОБА_4 ). Заявлені причини поведінки обвинуваченого по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 не є явно безпідставними, при цьому, суду не надано доказів на спростування заявлених причин, а також доказів того, що дії ОСОБА_4 щодо ОСОБА_10 були вчинені не у зв'язку з раптово виниклою неприязню і нецензурна лайка обвинуваченого не адресувалась саме потерпілому, а такі дії спрямовувались, в першу чергу, на порушення громадського порядку та були вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. При цьому, сам потерпілий вказав, що дії обвинуваченого були спрямовані виключно на нього, продовжувались нетривалий час та він не сприймав їх, як такі, що спрямовувались на порушення громадського порядку.
Також відповідно до заяви ОСОБА_10 про злочин від 10.05.2019 року потерпілий звернувся до поліції не у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 громадського порядку та вчинення відносно заявника хуліганських дій, а заявив про те, що ОСОБА_4 03.05.2019 року на АДРЕСА_1 лише спричинив йому фізичний біль. Таку саме суть подій потерпілий ОСОБА_10 описував і при його допиті в суді.
Крім того, в обвинувальному акті взагалі не викладені фактичні обставини щодо того в чому полягало грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_4 громадського порядку та особлива зухвалість при таких діях, що є обов'язковим елементом об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України. Натомість викладені у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті обставини щодо того, що особлива зухвалість в діях ОСОБА_4 зовні виражалась в прагненні показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам, на переконання суду, не відображають об'єктивної сторони хуліганства, оскільки термін «прагнення» означає сильне бажання, хотіння, потяг до чогось, тобто характеризує вольову, суб'єктивну сторону діяння (як мотив, спонукання). Тому, безумовно, хуліганські дії та їх особлива зухвалість не можуть виражатись в прагненні. А іншого опису об'єктивної сторони хуліганства в діях ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_10 обвинувальний акт не містить.
При цьому, встановлені в ході судового розгляду з показань потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_31 обставини щодо того, що від ударів ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_10 кричав, падав на землю, кількість та локалізація ударів (в скроневу область голови та в живіт), спосіб їх завдання (кулаками рук та ногою) - безумовно свідчать, що такі удари завдавали потерпілому фізичний біль, що також підтверджується і змістом заяви потерпілого ОСОБА_10 про злочин від 10.05.2019 року.
Описані вище обставини вказують на те, що дії ОСОБА_4 по відношенню до ОСОБА_10 мають кваліфікуватись саме за ч.1 ст. 126 КК України, можливість такої зміни судом кваліфікації злочину зі справи публічного обвинувачення на справу приватного обвинувачення підтверджується постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року по справі №473/1608/18, відповідно до якої за правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду №13-29кс19 від 03 липня 2019 року, саме звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених ч. 3 ст. 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.
Крім того, що сторона обвинувачення кваліфікувала дії ОСОБА_4 по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 за ч.1 ст. 296 КК України, стороною обвинувачення ОСОБА_4 також інкримінується продовження вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України після того, як працівники магазину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зробити ОСОБА_4 зауваження щодо побиття ним ОСОБА_10 , за таких обставин: продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на грубе порушення громадського порядку, 03.05.2019 року о 10 годині 20 хвилин ОСОБА_4 на зауваження не відреагував, а навпаки, незважаючи на можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю та здоров'ю оточуючих громадян, з хуліганських спонукань, пройшов до свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , де у невстановленому місці взяв до рук невстановлений металевий предмет, схожий на металеве зубило, та пішов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого поряд з його домоволодінням. Знаходячись в громадському місці, на майданчику для відвідувачів та покупців біля магазину «Світанок», що розташований по вул. Юхименка, 14 в с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, пішов у їх напрямку. Побачивши агресивну поведінку ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_27 , зайшли в приміщення магазину і ОСОБА_11 зачинила вхідні двері зсередини, намагаючись таким чином припинити протиправну поведінку ОСОБА_4 та запобігти застосуванню до них насильства. Незважаючи на вказане, ОСОБА_4 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, що виразилася у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам, підбіг до зачинених вхідних дверей магазину та, діючи умисно і безпричинно, почав погрожувати ОСОБА_11 та ОСОБА_27 фізичною розправою та вбивством, виражався нецензурною лайкою, при цьому намагався відчинити двері за допомогою металевого предмета, зовні схожого на зубило.
Під час спроби відчинити двері до вказаного магазину за допомогою металевого предмету, схожого на зубило, ОСОБА_4 продовжував виражатися нецензурною лайкою, погрожувати ОСОБА_11 та ОСОБА_27 фізичною розправою та вбивством, при цьому пошкодив вхідні двері, зламавши дверну ручку та пошкодивши дверну раму.
Вказані дії ОСОБА_4 продовжувалися в період з 10.20 до 10.55 години 03.05.2019 року. Крім того, своїми умисними діями ОСОБА_4 припинив нормальну діяльність магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_1 на значний проміжок часу.
Проаналізувавши описані вище докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України (щодо подій біля магазину «Світанок»), суд приходить до висновку, що жоден з них як окремо, так і в сукупності не доводить поза розумним сумнівом винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
По-перше, як і у описаному вище випадку з обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні хуліганства відносно ОСОБА_10 , у випадку щодо подій біля магазину «Світанок» ОСОБА_4 інкримінується, що особлива зухвалість в діях ОСОБА_4 зовні виражалась в прагненні показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам. При цьому, судом вище вже дана оцінка того, що хуліганські дії та їх особлива зухвалість, як об'єктивна сторона злочину, не можуть виражатись в прагненні. А іншого опису об'єктивної сторони хуліганства в діях ОСОБА_4 біля магазину «Світанок» обвинувальний акт не містить.
По-друге, допитані в суді очевидці подій біля магазину «Світанок» ОСОБА_11 та ОСОБА_27 вказали, що всі неправомірні дії ОСОБА_4 були спрямовані виключно на те, щоб відчинити зачинені перед ним двері до магазину та його нецензурна лайка адресувалась їм та погрози в їх бік були пов'язані саме з тим, що вони зачинили двері в магазин та він не міг їх відчинити. За такого, спрямованість неправомірних дій ОСОБА_4 вказує на те, що він мав намір шляхом відкриття вхідних дверей пройти до зачиненого перед ним продавцями магазину, а не на грубе порушення громадського порядку при цьому, та такі дії були зумовлені його невдоволенням тим, що продавець не впускав його до магазину, оскільки обвинувачений поводився того дня агресивно і продавець не бажала відпускати йому товар в борг.
При цьому, і дії обвинуваченого з пошкодження вхідних дверей (зламу ручки) були спрямовані власне на те, щоб їх відчинити, оскільки з протоколу огляду місця події від 03.05.2019 року слідує, що вхідні двері до вказаного магазину мали велике скло і обвинувачений, якби дійсно його умисел був спрямований на грубе порушення громадського порядку та пошкодження чи знищення майна, мав об'єктивну змогу вибити вказане скло, але з показань ОСОБА_11 та ОСОБА_27 обвинувачений ОСОБА_4 стукав та бив тільки по дверям та дверній ручці.
Заперечення обвинуваченого ОСОБА_4 щодо того, що він взагалі не підходив до магазину та не вчиняв біля нього жодних дій, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наданими під присягою та попередженням про кримінальну відповідальність показаннями ОСОБА_11 , ОСОБА_27 та ОСОБА_30 та стороною захисту не наведено достатніх підстав для неприйняття таких показань або підстав ставити під сумнів правдивість таких показань.
Комплекс встановлених фактів однозначно вказує на те, що метою неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 було відчинення зачинених перед ним дверей магазину, а не порушення громадського порядку та пошкодження чи знищення майна саме з метою такого порушення громадського порядку.
Суду, при цьому, не надано доказів на спростування викладених вище фактів та висновків і на підтвердження того, що такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 були спрямовані на грубе порушення громадського порядку і супроводжувались особливою зухвалістю.
Крім того, показання свідків подій біля магазину «Світанок» ОСОБА_11 , ОСОБА_27 та ОСОБА_30 відрізняються в частині часу, протягом якого обвинувачений ОСОБА_4 перебував біля магазину «Світанок». Так свідок ОСОБА_27 вказала, що дії ОСОБА_4 тривали приблизно протягом 10-20 хвилин, потерпіла ОСОБА_45 - що протягом 10-15 хвилин, свідок ОСОБА_30 вказала, що всі події тривали не більше 5 хвилин. При цьому, ані свідок ОСОБА_27 , ані потерпіла ОСОБА_11 не змогли навести конкретні факти, з якими вони пов'язують заявлену ними тривалість подій, що може пояснюватись тим, що вони були налякані діями ОСОБА_4 та суб'єктивно сприймали плин часу. Натомість, свідок ОСОБА_30 пояснила заявлену нею незначну тривалість подій (менше 5 хвилин) тим, що вона одразу, почувши шум в належному їй магазині, який знаходиться одному приватному дворі з її житловим будинком, прийшла на місце події, але ОСОБА_4 вже не було на місці.
За такого, неправомірні дії ОСОБА_4 по пошкодженню чужого майна (дверей) продовжувались нетривалий час, менше п'яти хвилин.
Крім того, суду також не надано доказів того, що дії ОСОБА_4 спрямовувались на тривале припинення діяльності магазину, оскільки діяльність магазину зупинилась не власне від безпосередніх дій обвинуваченого, які, як вказано вище тривали менше п'яти хвилин, а від наслідків таких дій у вигляді пошкодження дверної ручки для ремонту якої інші особи були змушені зняти з дверей замок, проте такі обставини не вказують на наявність особливої зухвалості в діях обвинуваченого, оскільки відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №10 «Про судову практику у справах про хуліганство» за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи. Тобто припинення діяльності установи має бути пов'язане з вчиненням хуліганства та супроводжувати один одне, тобто тривати протягом вчинення власне хуліганства, а не у зв'язку з відповідними наслідками.
Комплекс описаних вище обставин щодо незначної тривалості події, що іншої спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_4 , аніж на грубе порушення громадського порядку, відсутність в обвинувальному акті опису кваліфікуючих ознак, які складають об'єктивну сторону хуліганства, свідчать про те, що дії ОСОБА_4 не можуть бути кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України, при цьому, суду не надано доказів щодо вартості пошкодженого ОСОБА_4 майна для кваліфікації дій обвинуваченого за іншою статтею КК України, тому в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України щодо подій біля магазину «Світанок» обвинувачений підлягає визнанню невинуватим та виправданню у зв'язку з недоведенням належними достатніми та допустимим доказами наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України.
Також, стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за тих обставин, що 03.05.2019 року близько 11.00 год. біля домоволодіння по АДРЕСА_1 в ході сварки з ОСОБА_13 в нього виник умисел не тільки на незаконне заволодіння мопедом марки «Альфа», а й на заволодіння чотирма мішками із зерном пшениці, які знаходились в колясці вказаного мопеду. Реалізуючи вказаний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 за встановлених вище судом обставин незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і з погрозою застосування такого насильства, - незаконно заволодів належним ОСОБА_14 транспортним засобом мопедом марки «Альфа» шасі № НОМЕР_1 , без номерного знаку, з коляскою, в якій знаходились чотири мішка зерна пшениці вагою 200 кг загальною вартістю 950 грн. з розрахунку 4,75 грн. за 1 кг фуражного зерна пшениці.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, суд приходить до висновку, що жоден з них як окремо, так і в сукупності не доводить поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме: відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства.
По-перше, в обвинувальному акті в частині викладу фактичних обставин справи та у формулюванні обвинувачення взагалі не вказані необхідні ознаки об'єктивної сторони злочину, обов'язковість яких передбачена диспозицією ч.2 ст. 186 КК України, а саме ОСОБА_4 інкримінується незаконне заволодіння транспортним засобом, що відповідає диспозиції ч.2 ст. 289 КК України, та незаконне заволодіння майном, що було на такому транспортному засобі, що не відповідає диспозиції ч.2 ст. 186 КК України, оскільки відсутня вказівка на обов'язковий для даного складу злочину спосіб вчинення злочину та не вказано, що такими діями ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна, а не заволодіння ним. При цьому, з точки зору кримінального права викрадення та заволодіння є самостійними діяннями та не є тотожними. За такого, фактично в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 обвинувачення за діяння, передбачене ч.2 ст. 186 КК України, яке є самостійним злочином, не сформульоване належним чином взагалі.
Натомість суд відповідно до ст. 337 КПК України не в праві виходити за межі сформульованого в цій частині неналежним чином обвинувачення, а, отже, і не має підстав постановити в цій частині обвинувальний вирок.
По-друге, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» якщо за викрадення, заволодіння, привласнення, знищення, пошкодження та інші діяння щодо певного майна, предметів або засобів відповідальність передбачено за статтями, які містяться в інших розділах Особливої частини Кримінального кодексу України, то такі діяння мають кваліфікуватися за цими статтями і додаткової кваліфікації за відповідними статтями розділу VI Особливої частини КК не потребують.
В даному випадку визначальним для правильної кваліфікації дій обвинуваченого є визначення обставин заволодіння відповідним майном обвинуваченим, а також спрямованість його умислу.
Стороною обвинувачення в обвинувальному акті вказано, що у ОСОБА_4 умисел на заволодіння мішками із зерном виник одночасно з умислом на незаконне заволодіння належним потерпілому ОСОБА_14 транспортним засобом. Проте жодних доказів на обґрунтування такої позиції сторона обвинувачення суду не надала.
Натомість, з показань ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_34 та протоколу обшуку від 03.05.2019 року з відеозаписом слідує, що зерно перебувало в білих непрозорих мішках, тому до початку заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом йому не міг бути відомий вміст вказаних мішків, які фактично були в якості вантажу на даному транспортному засобі.
З показань ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_34 та самого обвинуваченого ОСОБА_4 слідує, що з самого початку його умисні дії спрямовувались саме на заволодіння мопедом. В подальшому, незважаючи на протидію з боку потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_34 , ОСОБА_4 своїх дій ніяким чином не змінив та продовжив вчиняти саме заволодіння транспортним засобом, фактично байдуже ставлячись до наявного на такому транспортному засобі майна, багажу чи вантажу.
Той факт, що потерпіла ОСОБА_13 намагалась затримати спочатку мопед, а потім мішок, що на ньому лежав, не свідчить що обвинувачений, подолавши застосуванням насильства опір потерпілої та продовживши заволодіння транспортним засобом змінив будь-яким чином спрямованість свого вказаного вище первинного умислу.
Суду також не надано доказів того, сказана потерпілою ОСОБА_13 фраза щодо залишення наявних на мопеді мішків викликала виникнення у ОСОБА_4 умислу на їх відкрите викрадення. Як вказано вище, про відкрите викрадення майна у формулюванні обвинувачення взагалі нічого не вказано, крім того, ОСОБА_4 безпідставно інкримінується те, що він одразу мав умисел на заволодіння мішками з пшеницею. Крім того, жоден з очевидців подій не зміг повторити при допиті в суді точний зміст фрази, яку потерпіла ОСОБА_13 сказала обвинуваченому ОСОБА_4 щодо мішків, що є суттєвим для оцінки того - наскільки взагалі значущими були такі слова для дій обвинуваченого та чи змогли вони передати йому відомості про вміст мішків, їх цінність та чи могли вони зумовити зміну спрямованості його первинного умислу з врахуванням при цьому стану обвинуваченого (який перебував в стані сп'яніння, перебував в агресивному стані, в умовах фізичного протистояння з потерпілою та його загальний психічний стан).
При цьому, відповідно до закріпленої в ст. 17 КПК України презумпції невинуватості, як загальної засади кримінального провадження, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
За такого, судом встановлено, що обвинувачений діяв з прямим умислом на незаконне заволодіння транспортним засобом, байдуже ставлячись до наявного на вказаному транспортному засобі майна, багажу чи вантажу.
Підтвердженням таких висновків суду є і той факт, що згідно з протоколом обшуку від 03.05.2019 року і відеозаписом обшуку, при виявленні слідчим на території домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 мопеду всі чотири мішки так і залишались на дерев'яному щиті, що був обладнаний замість коляски на мопеді. Тобто жодних самостійних дій щодо вказаних мішків окремо власне від незаконного заволодіння транспортним засобом обвинувачений ОСОБА_4 не вчиняв. Ці ж обставини спростовують, що таке заволодіння ОСОБА_4 мопедом разом з наявним на ньому майном було вчинене ним з корисливих мотивів, що є необхідним для кваліфікації дій особи за ст. 186 КК України.
Також варто зауважити, що відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_14 від 03.05.2019 року про злочин ОСОБА_14 03.05.2019 року о 12.00 год. звернувся із заявою про те, що ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 із застосуванням насильства незаконно заволодів належним заявнику мопедом «Альфа». І саме за такою заявою були внесені відомості до ЄРДР, розпочате досудове розслідування та проведений обшук за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 . При цьому, на відеозаписі обшуку зафіксовано, як слідчий повідомив недостовірні відомості щодо того, що під час проведення обшуку, тобто 03.05.2019 року надійшла заява про викрадення мішків із зерном та відповідні відомості внесені до ЄРДР, тому слідчий має вилучити не тільки мопед, а і мішки, хоча при обшуку вміст вказаних мішків не оглядався взагалі. Натомість з матеріалів провадження слідує, що ніхто з потерпілих із заявою про викрадення вказаного майна - мішків із зерном не звертався ані 03.05.2019 року, ані пізніше, а відомості за даним фактом за ч.2 ст. 186 КК України були внесені до ЄРДР на підставі рапорту слідчого значно пізніше 21.05.2019 року, за такого самостійних правових підстав для вилучення під час обшуку 4 мішків у слідчого не було, а він вилучив саме мопед з усім наявним на ньому майном, багажем та вантажем, тобто у тому вигляді, в якому ним і незаконно заволодівав обвинувачений ОСОБА_4 .
Комплекс вказаних вище обставин, свідчить про відсутність достатніх фактичних та правових підстав для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що належними достатніми та допустимими доказами не доведено поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_4 складу інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 КК України та ч.1 ст. 296 КК України (щодо подій біля магазину «Світанок»), що відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України є підставою для ухвалення виправдувального вироку.
Натомість, як вказано вище, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст. 126, ч.2 ст. 289 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує особу винного, який характеризується негативно, раніше судимий та вчинив новий тяжкий злочин незадовго після ухвалення відносно нього першого вироку, не працює, характер вчинених ним суспільно-небезпечних діянь, що віднесені до категорії злочинів невеликої тяжкості (ст. 126 ч. 1 КК України) та тяжких злочинів (ст. 289 ч. 2 КК України).
Обставини, що пом'якшували б покарання обвинуваченого, судом не встановлені.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
У досудовій доповіді орган з питань пробації прийшов до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
З урахуванням особи винного, вказаних вище обставини, з урахуванням досудової доповіді органу з питань пробації про неможливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі, при наявності обставини, яка обтяжує покарання, за відсутності обставини, що пом'якшують покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання є недостатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Що ж стосується необхідності призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, то оскільки суду не надано доказів того, що вказаний злочин був вчинений обвинуваченими з корисливих мотивів, суд вважає, що відсутня необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У зв'язку із зазначеним з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 2929,92 грн.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази: мопед марки «Альфа» шасі № НОМЕР_1 та чотири мішка із зерном пшениці - необхідно залишити у власника ОСОБА_14 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370,374 КПК України, суд
ОСОБА_4 в пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 186 та ч.1 ст. 296 КК України визнати невинуватим і виправдати.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 126, ч. 2 ст. 289 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 126 КК України у виді ста годин громадських робіт;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до відбуття ОСОБА_4 за даним вироком суду визначити п'ять років шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 04.04.2019 року (справа № 470/891/18), остаточно до відбуття визначивши шість років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня затримання - з 03.05.2019 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набранням вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Речові докази: мопед марки «Альфа» шасі № НОМЕР_1 та чотири мішка із зерном пшениці - залишити власнику ОСОБА_14
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судової експертизи у сумі 2929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 92 копійки.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
суддя: