Справа №127/434/20
Провадження №1-кс/127/217/20
11 січня 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
представника заявника ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
09.01.2020 адвокат ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту на майно, яке мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділу Вінницького районного відділення поліції Головного управління Національної поліції Вінницької області знаходиться кримінальне провадження №1217020100000741 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05.09.2019 на особисте майно ОСОБА_5 без його повідомлення та виклику було накладено арешт на земельні ділянки №0510100000:03:132:0047 та №0510100000:03:132:0048.
Сторона захисту вважає, що ОСОБА_5 являється добросовісним набувачем земельних ділянок №0510100000:03:132:0047 та №0510100000:03:132:0048, а тому накладений арешт являється необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного просить клопотання задовольнити.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , яка представляє інтереси ОСОБА_5 клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задоволити
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання адвоката в повному обсязі.
Відповідно до ст. 107 ч. 4 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Слідчий суддязаслухавши думку сторін, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали та ознайомившись, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області знаходиться кримінальне провадження № 12017020100000741, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування 04.07.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
27.08.2019 ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області залишено без задоволення клопотання слідчого СВ Вінницького районного відділення поліції Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_4 про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, які на даний час належать ОСОБА_5 , шляхом заборони її відчуження та використання іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до моменту закінчення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
05.09.2019 ухвалою Вінницького апеляційного суду вищевказану ухвалу суду скасовано та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, які на даний час належать ОСОБА_5 , шляхом заборони її відчуження.
Суд під час розгляду даного клопотання, погоджується із позицією суду апеляційного інстанції з приводу того, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 є предметом злочину у даному кримінальному провадженні.
Згідно ст. 170 ч. 2 п. 1 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 170 ч. 3 КПК України у випадку, передбаченою ст. 170 ч. 2 п. 1 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Наведене свідчить про те, що вищевказані земельні ділянки, відповідно до ст. 98 КПК України мають значення речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки вони є предметом кримінального правопорушення, а тому дане майно підлягає накладенню арешту.
Як було з'ясовано в судовому засіданні на даний час органами досудового розслідування проводяться слідчі дії на встановлення ознак підробки рішення Луко - Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13 лютого 2012 року, прийняте на 14 сесії 6 скликання "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Луко - Мелешківської сілської ради в межах населеного пункту" площею 0,20 га, яка знаходиться у власності гр. ОСОБА_6 , крім того, станом на даний час не отримано висновку за результатом призначеної земельно-оціночної експертизи.
Наведене свідчить про те, що станом на даний час досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії по розкриттю злочину та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Окрім того, матеріали кримінального провадження були надані експерту для проведення призначеної земельно-оціночної експертизи, тому на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження земельних ділянок, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не в праві оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки стороною захисту не було доведено суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не доведено, що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскільки відповідне майно є предметом кримінального правопорушення і речовим доказом та у даному кримінальному провадженні не проведенні усі необхідні слідчі дії.
Твердження сторони захисту з приводу того, що накладений арешт підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, що підтверджується постановою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та встановлено законність набуття ОСОБА_5 у попереднього власника земельних ділянок №0510100000:03:132:0047 та №0510100000:03:132:0048, суд оцінює критично, оскільки з мотивувальної частити постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що підставою для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_7 стало те, що остання не надала доказів на підтвердження перебування саме вищевказаної земельної ділянки у її власності чи її користуванні, яка перебувала у власності ОСОБА_6 і знаходиться у власності ОСОБА_5 , незаконності чи підробку рішення сільської ради від 13.02.2012 та незаконність рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , а також про нікчемність посвідчених нотаріально договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Отже, суд звертає увагу на те, що відомості до ЄРДР були внесенні з приводу підробки рішення сільської ради від 13.02.2012, крім того, по даному факту проводяться слідчі дії, а тому підстав скасування арешту майна з даної підстави суд не вбачає. Також, суд звертає увагу на те, що суд під час розгляду скасування арешту майна не надає оцінку документам з приводу належності та допустимості, а також не надає оцінку діям осіб щодо правомірності їх вчинення.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки заявник не довів суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не довів що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскількиземельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 є предметом злочину у даному кримінальному провадженні.
З метою унеможливлення подальшого відчуження вищевказаного майна та забезпечення його схоронності ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.09.2019 було обґрунтовано накладено арешт і на даний час законних підстав для скасування арешту не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.107, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя