Справа № 487/8371/19
Провадження № 2/487/770/20
14 січня 2020 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Дорош В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
12.11.2019 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 12 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого останньому була надана позика в сумі 221 615,80 грн. з кінцевим терміном повернення позики 12.07.2019 року. Свій обов'язок позивач виконав, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, не сплативши жодного платежу. Таким чином, просить стягнути з відповідача суму 688 253,49 грн., яка складається з заборгованості по поверненню позики - 221 615,80 грн., пені 427 587,49 грн., заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України 39050,20 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2019 року провадження у справі відкрито та розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
09.01.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - частину квартири, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1510954848101. Заборонити відповідачу та будь-яким уповноваженим ним особам до вирішення даної справи здійснювати будь які юридичні та фактичні дії, направлені на розпорядження квартирою, відчуження іншим особам, укладання відносно квартири будь-яких правочинів в тому числі передачі в оренду. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що є або може з'явитися у відповідача в майбутньому.
Заява мотивована тим, що неодноразові звертання до відповідача з вимогою повернути позичені кошти не привели до бажаного результату, відповідач гроші не повернув, отже позивач змушений був звернутись до суду. З інформаційної довідки №189635602 від 21.11.2019 позивачу стало відомо, що відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить частина трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач свідомо ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань щодо погашення заборгованості, у сторони позивача є підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, шляхом відчуження належної йому частини квартири, аби уникнути стягнення за рахунок квартири у випадку задоволення позову, в такому разі це призведе до неможливості виконання рішення суду. Застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму боргу у розмірі 688253,49 грн. Отже частина квартира відносно якої сторона позивача просить вжити заходів забезпечення позову об'єктивно, не покриває розміру зобов'язання відповідача. Тому співмірними заходами буде, окрім накладення арешту на частину квартира, також накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно, що є або може з'явитися у відповідача у майбутньому для можливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, номер інформаційної довідки 189635602 від 21.11.2019, ОСОБА_2 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності. Іншими власниками є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Із обставин, зазначених в позовній заяві та заяві про забезпечення позову вбачається що між заявником та відповідачем виник спір з приводу заборгованості за договором позики; наявні обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути істотні перешкоди як виконання судового рішення, так і ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; такі заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Разом з тим, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить відповідачу на праві спільної сумісної власності.
Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII"Про приватизацію державного житлового фонду").
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону N 2482-XII ( 2482-12 ) «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Оскільки Законом N 2482-XII ( 2482-12 ) не визначено умов, за яких один із членів сім'ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі, то частка кожного є рівною.
Відтак, враховуючи наведені положення Закону, кількість власників вищевказаної квартири, суд вважає за можливе накласти арешт на 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , а також заборонити відповідачу та будь-яким уповноваженим ним особам до вирішення даної справи здійснювати будь які юридичні та фактичні дії, направлені на розпорядження квартирою, відчуження іншим особам, укладання відносно квартири будь-яких правочинів в тому числі передачі в оренду.
Щодо вимог про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що є або може з'явитися у відповідача в майбутньому, суд вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.
Так, види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Позивач просить про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що є або може з'явитися у відповідача в майбутньому, не зазначаючи це майно.
Зазначена обставина унеможливлює вирішення питання щодо співмірності таких видів забезпечення позову, як накладання арешту, із заявленими позовними вимогами.
Відтак заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов'язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.149-154, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Накласти арешт на нерухоме майно - 1/4 частину квартири, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 1510954848101.
Заборонити ОСОБА_2 та будь-яким уповноваженим ним особам, до вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, здійснювати будь-які дії, направлені на розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , відчуження іншим особам, укладання відносно квартири будь-яких правочинів в тому числі передачі в оренду.
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Заводський районний суд м. Миколаєва.
Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження.
Копію ухвали для виконання направити до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, а учасникам справи - до відома.
Особи винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1412/.
Суддя: З.М. Сухаревич