Миколаївської області
Справа №487/6231/19
Провадження №1-кп/477/9/20
про повернення обвинувального акта прокурору
09 січня 2020 року місто Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі колегії суддів: головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019150000000006 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 лютого 2020 року включно,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 190 КК України,
ОСОБА_5 , відносно якого запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні не обирався, який тримається під вартою та рахується за Заводським районним судом міста Миколаєва,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 146 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілих - ОСОБА_8 ,
захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
03 січня 2020 року з Миколаївського апеляційного суду до Жовтневого районного суду Миколаївської області надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 190 КК України та ОСОБА_12 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 146 КК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 січня 2020 року по указаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висловили думку, яка підтримана представником потерпілої ОСОБА_13 - адвокатом ОСОБА_8 , про відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК України, крім прийняття рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_10 уважав, що наявні підстави для повернення обвинувального акту прокурору та заявив усне клопотання про його повернення, оскільки прокурором не дотримано вимоги щодо вручення його підзахисному обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.
Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав свого захисника та пояснив, що він особисто не одержував копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також ніколи не відмовлявся в присутності свого адвоката одержувати від слідчого чи прокурора процесуальні документи. При цьому, вказав, що постійно наголошував як слідчому так і прокурору, що він буде отримувати будь-які процесуальні документи лише в присутності адвоката ОСОБА_10 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 підтримала раніше подане нею клопотання про повернення обвинувального акта прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.
У підготовчому судовому засіданні в обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта прокурору адвокат ОСОБА_9 указувала, що до обвинувального акта не долучено встановлених законом додатків - розписки про отримання нею, як захисником обвинуваченого ОСОБА_11 , копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Обвинувачений ОСОБА_11 підтримав клопотання свого захисника - адвоката ОСОБА_9
Прокурори ОСОБА_14 та ОСОБА_7 просили у задоволенні клопотань про повернення обвинувального акта прокурору відмовити через їх необґрунтованість.
Заперечуючи проти задоволення клопотань про повернення обвинувального акта, прокурори висловили спільну позицію та вказали, що органом досудового розслідування виконані всі вимоги закону щодо виклику для вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також надсилання таких документів сторонам захисту, а також їх вручення підозрюваним.
Представник потерпілої ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію прокурорів.
Ураховуючи, що складання ухвали суду вимагає значного часу, колегія суддів, на підставі частини другої статті 376 КПК України, обмежилась складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали.
Заслухавши позиції сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали клопотань про повернення обвинувального акта прокурору та дослідивши докази по вказаним матеріалам, колегія суддів установила наступне.
27 грудня 2019 року з Миколаївської місцевої прокуратури №1 до Заводського районного суду міста Миколаєва надіслано обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12019150000000006 від 09 січня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 190 КК України та ОСОБА_12 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 146 КК України.
Згідно частини четвертої статті 291 КПК України, до обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною 2 статті 297-1 цього кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного або виховного характеру.
Зі змісту обвинувального акта відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , який надійшов до суду вбачається, що додатками до нього є:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування на 33 аркушах;
2) розписка підозрюваного ОСОБА_11 про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші;
3) розписка підозрюваного ОСОБА_12 про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші;
4) розписка захисника підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_9 про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші;
5) розписка захисника підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_15 про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші;
6) розписка захисника підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_10 про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші;
6) розписка захисника підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_16 про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування на 1 аркуші.
Однак, матеріали судового провадження не містять розписок про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування захисником підозрюваного ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_12 .
Згідно акту про відмову отримувати кореспонденцію від 26 грудня 2019 року, обвинувачений ОСОБА_12 відмовився від отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування (а.с.56).
Доказів, що спростовують зміст указаного акта про відмову від отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування стороною захисту не надано.
Ураховуючи зазначене, оскільки одержання обвинуваченим копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування є його правом, а не обов'язком, суд дійшов висновку про відсутність порушень приписів КПК України органами досудового розслідування в частині обов'язку надати під розписку копію обвинувального акта та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (обвинуваченому) ОСОБА_12 .
Щодо не отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування захисником ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_9 суд установив таке.
В додатках до обвинувального акта міститься накладна №5403802660362 від 27 грудня 2019 року про надсилання ОСОБА_9 відправлення з оголошеною цінністю та описом вкладення (а.с.59).
Відповідно до опису вкладення до відправлення додано «Реєстр мат.д.с.№12019150000000006» на 33 аркушах та «Обвинувальний акт №12019150000000006» на 18 аркушах (а.с.61).
У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 указувала, що станом на 09 січня 2020 року вона не отримувала копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. При цьому, прокурор мав можливість вручити їй обвинувальний акт перед підготовчим судовим засіданням 08 січня 2020 року, однак такою можливістю також не скористався.
Позиція прокурора ОСОБА_6 про вручення відправлення від 27 грудня 2019 року №5403802660362 за робочою адресою адвоката ОСОБА_9 09 січня 2020 року о 13.35 годині, що підтверджує факт отримання копії обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування є неприйнятною, оскільки адвокат ОСОБА_9 08 та 09 січня 2020 року перебуває в м. Миколаєві та приймає участь у судових засіданнях по цій справі.
Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно статті17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» пункту 3 статті 6 Конвенції (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції, пункт 54).
Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги статті 293 КПК України щодо надання під розписку копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування адвокату ОСОБА_9 не виконані, що є безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Перевіряючи обвинувальний акт на відповідність приписам статті 291 КПК України в сукупності наданими та дослідженими під час підготовчого судового засідання матеріалами, колегія суддів установила також наступне.
Згідно обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що приблизно в грудні місяці 2017 року в нього виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_17 , які він в подальшому, використовуючи особливо довірчі стосунки, вводячи ОСОБА_17 в оману щодо створення спільного підприємства з виготовлення олії, отримав від останнього в розмірі 50 тисяч євро у якості частки у майбутньому спільному підприємстві на початку січня 2018 року. Зазначені кошти зобов'язувався повернути в кінці березня місяця 2018 року.
В кінці березня місяця 2018 року ОСОБА_17 почав наполягати на поверненні боргу обвинуваченим ОСОБА_11 , однак останній попросив відстрочку до 03 квітня 2018 року, на що отримав згоду ОСОБА_17 .
У цей же час обвинувачений ОСОБА_11 , не бажаючи повертати ОСОБА_17 борг, вирішив незаконно позбавити його волі, вступивши при цьому у злочинну змову з обвинуваченим ОСОБА_12 .
Розробивши злочинний план вчинення злочину, ОСОБА_11 вступив у злочинну змову з ОСОБА_12 , використовуючи автомобіль та заздалегідь підготовлені знаряддя злочину, 03 квітня 2018 року забезпечив перебування ОСОБА_12 у своїй квартирі, куди запросив ОСОБА_17 де вони сумісно з ОСОБА_18 позбавили останнього волі та можливості рухатись і чинити активний опір, шляхом нанесення ударів та зв'язування кінцівок потерпілого. Своїми діями ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 , спричинили смерть ОСОБА_17 .
Відповідно до наданого адвокатом ОСОБА_9 клопотання, у провадженні Заводського районного суду міста Миколаєва перебуває клопотання прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 від 25 січня 2019 року про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №1201911500300000045 за пунктами 6, 12, частини 2 статті 115, частини 1 статті 289, частин 1, 2 статті 185 КК України відносно ОСОБА_11 .
Як установлено в підготовчому судовому засіданні вказане клопотання перебуває та стадії дослідження доказів.
Аналізуючи зміст обвинувального акта та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, колегія суддів дійшла висновку, що обставини та час вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_11 , зокрема, одержання грошових коштів у борг та небажання їх повертати, попередня домовленість про вчинення злочину між обвинуваченими, подальша реалізація злочинного умислу, яка виразилась у зв'язуванні потерпілого ОСОБА_17 , позбавленні його можливості рухатись та чинити активний опір, та в подальшому спричинення смерті потерпілого є одними й тими ж.
Указані дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, оскільки за диспозицією пунктів 6, 12 частини 2 статті 115 КК України злочином є умисне вбивство вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, а за частиною 3 статті 146 КК України - незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя потерпілого, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки (в тому числі, смерть потерпілого), що становить ідеальну сукупність.
Зі змісту клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру вбачається, що 30 жовтня 2018 року у КНП «Одеський обласний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради» проведена стаціонарна первинна комісійна комплексна судово-психіатрична експертиза ОСОБА_11 (висновок судово-психіатричних експертів №80).
Згідно зазначеного висновку ОСОБА_11 на період часу, що відноситься до скоєння кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, страждав на хронічне психічне захворювання […], що позбавляло його здатності усвідомлювати дії та керувати ними. В даний час страждає на хронічне психічне захворювання […]. Не здатний усвідомлювати дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді примусової госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Під час експертизи використані та детально описані, в тому числі показання ОСОБА_11 як підозрюваного, показання потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 02 травня 2019 року №88, який долучений до матеріалів судового провадження у підготовчому судовому засіданні за клопотанням прокурора ОСОБА_6 в КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» відносно обвинуваченого ОСОБА_11 проведено стаціонарну первинну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу.
Згідно вказаного висновку експерта обвинувачений ОСОБА_11 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Під час інкримінованих діянь та на теперішній час міг та може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Висновком судової експертизи від 02 травня 2019 року №88 висновок стаціонарної комісійної комплексної судово-психіатричної експертизи від 30 жовтня 2018 року №80 не спростований.
Обидві судові експертизи охоплюють період вчинення інкримінованих ОСОБА_11 кримінальних правопорушень як по обвинувальному акту так і по клопотанню за частиною 3 статті 146 та пунктами 6, 12 частини 2 статті 115 КК України відповідно.
Повторна та додаткова експертизи не проводились.
Позиція прокурора ОСОБА_6 про наявність у нього сумнівів щодо неосудності ОСОБА_11 по клопотанню про застосування примусових заходів медичного характеру викликає здивування, оскільки саме прокурором ОСОБА_6 затверджено зазначене клопотання, яке в подальшому скеровано ним до Заводського районного суду міста Миколаєва та на сьогодні підтримується, при тому, що станом на 05 листопада 2019 року у розпорядженні прокурора вже був наявний висновок судово-психіатричного експерта від 02 травня 2019 року №88, яким ОСОБА_11 визнаний осудним по подіям, що охоплюються як клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру так і обвинувальним актом.
Прокурор ОСОБА_6 вчиняє активні процесуальні дії щодо підтримання раніше поданого клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру шляхом подання клопотання від 05 листопада 2019 року про поміщення ОСОБА_11 до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
Такими діями прокурор сам ставить під сумнів висновок судово-психіатричного експерта від 02 травня 2019 року №88.
Відповідно до частини другої статті 503 КПК України якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.
На час внесення відомостей до ЄРДР по інкримінованим кримінальним правопорушенням, передбаченими частиною 3 статті 146 та частиною 4 статті 190 КК України (09 січня 2019 року) за відсутності ухвали суду за результатами розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та наявності висновку судово-психіатричних експертів №80 від 30 жовтня 2018 року, зобов'язувало прокурора проводити досудове розслідування відносно ОСОБА_11 за правилами Глави 39 КПК України, результатом якого є прийняття рішення, передбаченого статтею 511 КПК України, що виключає складання обвинувального акта.
Указані обставини викликають у колегії суддів обґрунтований сумнів щодо осудності обвинуваченого ОСОБА_11 , у тому числі при наявності двох протилежних за змістом експертиз щодо подій по інкримінованим ОСОБА_11 кримінальним правопорушенням за частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 190 та пунктами 6, 12, частини 2 статті 115 КК України та наявності на розгляді іншого суду питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Колегія суддів констатує, що зазначені розбіжності щодо осудності та неосудності обвинуваченого ОСОБА_11 були відомі органу досудового розслідування та прокурору до затвердження обвинувального акта та скерування його до суду.
Відповідно до статті 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
Згідно пункту 3 частини другої статті 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Отже, наявність обвинувального акта та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру за одними й тими ж подіями, які кваліфіковані за частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 190 та пунктами 6, 12, частини 2 статті 115 КК України є взаємовиключними, що викликає сумнів у законності скерування прокурором цього обвинувального акта до суду.
Наявність розбіжностей щодо осудності чи не осудності особи під час інкримінованих діянь та на теперішній час та їх не усунення може виключати його процесуальний статус як обвинуваченого, оскільки неосудна особа такого статусу мати не може.
Зазначене може потягнути грубе порушення право особи хворої чи не хворої, оскільки особа, хвора на психічну хворобу може бути незаконно засуджена, а нехвора особа - поміщена до психіатричного закладу, що визнається, з огляду на практику ЄСПЛ, тортурами.
Згідно пункту 3 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Ураховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.
Керуючись статтями 291, 293, 314, 372, 376 КПК України,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019150000000006 від 09 січня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_11 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 146, частиною 4 статті 190 КК України та ОСОБА_12 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 146 КК України, повернути прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 13 січня 2020 року о 16 годині 30 хвилин.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_26
СУДДІ ОСОБА_27
ОСОБА_28