125/2366/19
3/125/785/2019
10.01.2020 року м.Бар
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого слюсарем КУ «Барводоканал», до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, -
- за ч. 1 ст.130 КпАП України, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 033318 від 15.10.2019 ОСОБА_1 15.10.2019 в 10.00 год. керував по вул. Врублевського у м. Бар Вінницької області автомобілем «ГАЗ53» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав, пояснивши суду, що він працює слюсарем у КП «Барводоканал». 15.10.2019 зранку на роботі він пройшов огляд у лікаря на підприємстві, який дозволив виїзд службовим автомобілем. Був терміновий аварійний виклик на прорив водопроводу. Бригада негайно виїхала на місце аварії. По дорозі їх зупинили працівники поліції та звинуватили у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Вимагали проїхати до місцевої лікарні для огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 пояснив, що він зранку проходив медичний огляд у лікаря, поспішає на ліквідацію аварії. При цьому просив провести огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. Однак, працівники поліції відмовили в його клопотанні та повідомили, що огляд проводиться тільки в лікарні. Склали протокол.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_1 працюють у КП «Барводоканал». 15.10.2019 їх негайно викликали на прорив водопроводу. Бригада негайно виїхала на місце аварії. По дорозі їх зупинили працівники поліції та звинуватили водія ОСОБА_1 у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Вимагали проїхати до місцевої лікарні для огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 пояснив, що він зранку проходив медичний огляд у лікаря, поспішає на ліквідацію аварії. При цьому просив провести огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. Однак, працівники поліції відмовили в його клопотанні та повідомили, що огляд проводиться тільки в лікарні. Склали протокол.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він працює у КП «Барводоканал», відповідає за випуск службових автомобілів у рейс. 15.10.2019 ОСОБА_1 пройшов огляд у лікаря на підприємстві, який дозволив виїзд службовим автомобілем. ОСОБА_3 підписав шляховий лист та дозволив виїзд ОСОБА_1 на аварійний виклик. У ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ст.. 9 КУАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Диспозицією ч.1 ст. 130 КпАП України передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.1 ч.1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Згідно до п.2 ч.1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У відповідності з п.6 ч.1 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: 1. поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2. лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п.1, п.3, п.6 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
У судовому засіданні встановлено, що працівники поліції не пропонували та не дозволили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки.
Відеозапис даного факту відсутній.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких умов, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП, положенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС 09.11.2015 № 1452/735та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".
За таких обставин, суд визнає не доведеним факт протиправної винної поведінки ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП України.
Керуючись п. 1 ст. 247 КпАП України,-
Адміністративну справу за ст. 130 ч. 1 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: