Справа № 500/2796/19
13 січня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі: судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:
- визнати дії Міністерства юстиції України щодо ненадання інформації на запит на інформацію від 09.09.2019 протиправними;
- зобов'язати Міністерство юстиції України надати позивачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 наступну інформацію:
перелік кадастрових номерів земельних ділянок, розташованих в межах села Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, щодо яких у період з 01.01.2014 до моменту звернення з цим запитом вчинено реєстраційні дії в Державному реєстрі прав. Зазначити при цьому дату вчинення таких дій;
перелік реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах села Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, щодо яких у період з 01.01.2014 до моменту звернення з цим запитом вчинено реєстраційні дії в Державному реєстрі прав. Зазначити при цьому дату вчинення таких дій.
Позов обґрунтовано тим, що позивач 09.09.2019 звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання інформації, у якому просив надати йому на електронну адресу інформацію про перелік кадастрових номерів земельних ділянок, розташованих в межах села Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, щодо яких у період з 01.01.2014 до моменту звернення з цим запитом вчинено реєстраційні дії в Державному реєстрі прав. Зазначити при цьому дату вчинення таких дій; перелік реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах села Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, щодо яких у період з 01.01.2014 до моменту звернення з цим запитом вчинено реєстраційні дії в Державному реєстрі прав. Зазначити при цьому дату вчинення таких дій.
Листом від 16.09.2019 №34111/ПІ-Б-1299/19.2.2 Міністерство юстиції України у відповідь на запит від 09.09.2019 повідомило позивача, що запитувані відомості не належать до публічної інформації, а відображають необхідність отримання роз'яснення норм чинного законодавства, тому розгляд зазначеного запиту здійснено у загальному порядку відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Роз'яснено, що для отримання інформації з Державного реєстру прав необхідно звернутись до надавача інформації (державного реєстратора прав на нерухоме майно, уповноваженої особи фронт-офісу або помічника нотаріуса) або скористатися послугами онлайн-сервісу на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України.
ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку відповідач протиправно не надав повну інформацію на його запит від 09.09.2019, оскільки відповідач є належним розпорядником запитуваної інформації, яка є публічною в розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», бо відображена та задокументована в Державному реєстрі прав, створена відповідачем у процесі виконання визначених чинним законодавством обов'язків та знаходиться у його володінні, що грубо порушує його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні на підставі пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію ухвали від 11.12.2019 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 16.12.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 16).
03.01.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 18-20), у якому останній позовні вимоги не визнає, вказує на те, що у запиті на інформацію ОСОБА_1 від 09.09.2019 відсутні посилання на Закон України «Про доступ до публічної інформації», питання порушені позивачем у запиті не є предметом правового регулювання цього Закону, тому Міністерством юстиції України відповідь на запит ОСОБА_1 надано відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Також у відзиві на позов зазначено, що у відповіді Міністерства юстиції України від 16.09.2019 за вих.№ 34111/ПІ-Б-1299/19.2.2 на запит ОСОБА_1 ., яка надіслана на електронну пошту позивача, відповідачем рекомендовано ОСОБА_1 з метою отримання інформації з Державного реєстру прав звернутись до надавача інформації або скористатися послугами онлайн-сервісу на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України.
Представник відповідача зазначає, що Міністерством юстиції України в межах компетенції та у встановлений строк було опрацьовано запит ОСОБА_1. від 09.09.2019, надана відповідь, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
09.09.2019 ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Міністерства юстиції України запит на інформацію, у якому просив надати йому інформацію про перелік кадастрових номерів земельних ділянок, розташованих в межах села Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, щодо яких у період з 01.01.2014 до моменту звернення з цим запитом вчинено реєстраційні дії в Державному реєстрі прав. Зазначити при цьому дату вчинення таких дій; перелік реєстраційних номерів об'єктів нерухомого майна, розташованих в межах села Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області, щодо яких у період з 01.01.2014 до моменту звернення з цим запитом вчинено реєстраційні дії в Державному реєстрі прав. Зазначити при цьому дату вчинення таких дій (а.с.8).
На електронну адресу позивача надіслано відповідь Міністерства юстиції України від 16.09.2019 №34111/ПІ-Б-1299/19.2.2 (а.с. 9-12), у якій повідомлено позивача, що запитувані відомості не належать до публічної інформації, а відображають необхідність отримання роз'яснення норм чинного законодавства, тому розгляд запиту ОСОБА_1 здійснено у загальному порядку відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Вказано, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон). Умови, підстави та процедура надання інформації з Державного реєстру прав регулюються нормами статті 32 Закону та Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами) (далі - Порядок).
Згідно з положеннями статті 32 Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом.
У листі роз'яснено, що для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.
Згідно з пунктом 10 Порядку для отримання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі особа, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до будь-якого надавача інформації з Державного реєстру прав. Надавачем інформації з Державного реєстру прав, відповідно до пункту 2 Порядку є державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), уповноважена особа фронт-офісу або помічник нотаріуса.
У листі роз'яснено порядок та умови отримання інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, а також вказано про необхідність сплати адміністративного збору та його розміри. Вказано, що для отримання інформації з Державного реєстру прав необхідно звертатись до надавача інформації або скористатися послугами онлайн-сервісу на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України.
Позивач вважає, що відповідач не надав повної інформації на його запит від 09.09.2019, оскільки Міністерство юстиції України є належним розпорядником запитуваної інформації, яка є публічною в розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що порушує його право щодо доступу до публічної інформації, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статей 5, 7 Закону України від 02.10.1992, № 2657-XII № «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України «Про звернення громадян» від 10.02.1996 року № 393/96-ВР та Законом України від 13.01.2011, №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з частинами першою, третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України від 13.01.2011, №2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Сфера дії цього Закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (частина друга статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша статті 19 України «Про доступ до публічної інформації»).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (стаття 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Частиною першою статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина перша статті 20 Закону); у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20 Закону).
У статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.
Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, слід прийти до висновку, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
У даному випадку існує спір щодо належності запитуваної позивачем у запиті від 09.09.2019 інформації до публічної інформації та відповідно ненадання відповідачем повної інформації на такий запит.
Розглядаючи питання щодо реалізації права на доступ до інформації, слід розрізняти звернення за Законом України «Про звернення громадян» та Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Так, Закон України «Про звернення громадян» передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Особливістю цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов'язані між собою. Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»), до суб'єктів владних повноважень, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.
Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Тобто мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію готувати аналітику, надавати роз'яснення тощо).
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України «Про звернення громадян». Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття «спеціальний закон», що вживається у частині другій статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2019 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» висловлювалася позиція, що одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом, але за змістом є зверненням громадян, розпорядник інформації повинен відмовити в задоволенні такого запиту у зв'язку з невідповідністю його предмета вимогам закону, і з урахуванням принципів добросовісності та розумності розглянути запит на підставі Закону України «Про звернення громадян». Якщо запит поєднує предмети регулювання, то його має бути розглянуто у відповідних частинах у строки та в порядку, передбачені відповідними законами.
Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях (тобто відповідала критеріям «відображеності та задокументованості») та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2019 у справі № 826/23181/15.
Зі змісту поданого позивачем запиту вбачається, що ОСОБА_1 просив надати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV).
Умови, підстави та процедура надання інформації з Державного реєстру прав регулюються нормами статті 32 Закону № 1952-IV та Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Порядок №1127).
Згідно з положеннями статті 32 Закону № 1952-IV інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених Законом.
Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 1127 інформація з Державного реєстру прав надається виключно за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у паперовій або електронній формі, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту, що має однакову юридичну силу та містить обов'язкове посилання на Державний реєстр прав.
Інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається надавачем інформації з Державного реєстру прав (абзац перший пункту 4 Порядку №1127).
Згідно з пунктом 10 Порядку №1127 для отримання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі особа, яка бажає отримати таку інформацію, звертається до будь-якого надавача інформації з Державного реєстру прав.
Надавачем інформації з Державного реєстру прав, відповідно до пункту 2 Порядку №1127 є державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), уповноважена особа фронт-офісу або помічник нотаріуса.
Інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису надавачем інформації з Державного реєстру прав та/або печатки.
Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі надається автоматично програмними засобами ведення Реєстру через веб-портал Мін'юсту, у тому числі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру (абзац другий пункту 4 Порядку №1127).
Відповідно до пункту 15 Порядку №1127 інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через веб-портал Мін'юсту надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована шляхом використання кваліфікованого електронного підпису.
Інформація з Державного реєстру прав в електронній формі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу Реєстру надається на підставі договору про надання сервісної послуги, укладеного з технічним адміністратором Державного реєстру прав.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1127 інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно. їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід'ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.
За бажанням особи інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права, крім відомостей, передбачених абзацом першим цього пункту, може додатково містити відомості про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та його невід'ємної архівної складової частини у хронологічному порядку.
Пошук відомостей про зареєстровані речові права здійснюється за одним або декількома з таких ідентифікаторів:
щодо об'єкта нерухомого майна:
реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна;
кадастровий номер земельної ділянки;
адреса об'єкта нерухомого майна;
щодо суб'єкта речового права, обтяження - фізичної особи:
прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові;
номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
номер та за наявності серія документа, що посвідчує таку особу;
реєстраційний номер облікової картки платника податків;
щодо суб'єкта речового права, обтяження - юридичної особи:
повне найменування юридичної особи;
ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.
Крім того, суд зазначає, що за отримання інформації з Державного реєстру прав у порядку, передбаченому статтею 32 Закону № 1952-IV, справляється адміністративний збір у такому розмірі:
0,025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - отримання інформації, витягу в паперовій формі;
0,0125 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - отримання інформації, витягу в електронній формі (частина шоста статті 34 Закону № 1952-IV ).
Згідно з абзацами другим, четвертим пункту 7 Порядку №1127 в разі обрання особою варіанта отримання інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права в цілому щодо суб'єкта речового права, обтяження адміністративний збір справляється в установленому законом розмірі з розрахунку за кожні 25 сторінок інформації.
У разі надання інформації про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав та його невід'ємній архівній складовій частині адміністративний збір за надання інформації не повертається.
Інформація з Державного реєстру прав надається незалежно від місцезнаходження нерухомого майна (пункт 9 Порядку №1127).
Враховуючи вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем, однак, як вже зазначалось, умови, підстави та процедура надання інформації з Державного реєстру прав регулюються нормами статті 32 Закону № 1952-IV та Порядком №1127, які є «спеціальним законом» у розумінні частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому, у даному випадку, останній не поширюється на відносини, що є предметом розгляду у справі.
Крім того, з огляду на положення Порядку №1127 та ідентифікатори, за якими здійснюється пошук відомостей про зареєстровані речові права в Державному реєстрі прав, вбачається, що відсутня технічна можливість сформувати інформацію про зареєстроване нерухоме майно за тими критеріями, які обрав позивач: період (з 01.01.2014 до моменту звернення з запитом) та територія (село Великий Ходачків Козівського району Тернопільської області).
В даному випадку, суд приходить до переконання, що позивачу було надано відповідь на поданий ним запит у межах наявної у відповідача інформації із дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, суд дійшов висновку, що розглядаючи запит позивача від 09.09.2019 Міністерство юстиції України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідь відповідача від 16.09.2019 надіслана позивачу у передбачений строк, є обґрунтованою та прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для її прийняття, а факт незгоди позивача із такою відповіддю не свідчить про те, що відповідач приховав запитувану інформацію та порушив право позивача на доступ до інформації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Міністерство юстиції України (вулиця Городецького, 13, місто Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 00015622).
Повний текст рішення складено та підписано 13.01.2020.
Суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.