11.01.2020
Справа № 720/2012/19
Провадження № 2/720/22/20
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2020 року м. Новоселиця
Новоселицький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Факащук А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця справу за позовом Гребенюк Олександра Сергійовича в інтересах Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 ,
- про стягнення кредитної заборгованості, -
встановив:
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу за договором кредиту, в якій зазначив, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 09 лютого 2015 року про приєднання до умов надання банківських послуг та відповідачу був встановлений кредит в сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного лимиту на платіжну картку.
Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає укладений між ним та банком Договір про надання банківських послуг.
Станом на 02 липня 2019 року по даному договору кредиту утворилась заборгованість в загальній сумі 22500 грн. 18 коп. яка складається з 0.00 грн. заборгованість за кредитом, 0.00 грн. заборгованість за простроченим тілом кредита, 0.00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 грн. нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 0.00 грн. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф 500 грн. фіксована складова, 1047.63 грн. штраф процентна складова.
Представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму боргу за договором кредиту в розмірі 22500 грн. 18 коп. і судові витрати в розмірі 1921 гривень.
Ухвалою судді від 23 вересня 2019 року відкрито провадження по справі та призначена до судового розгляду у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року на підставі поданої заяви відповідачем позовна заява призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем поданий відзив на позовну заяву в якому зазначає, що вона не була ознайомлена з умовами надання банківського кредиту на які посилається позивач на сайті www.privatbank.ua, що випливає з заяви анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку». Просить позов задовольнити частково в частині тіла кредиту в розмірі 600 грн..
Представник банку у відповіді на відзив зазначив, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, та з довідки про умови кредитування вбачається, що відповідачу була встановлена процентна ставка. Відповідач активно використовувала кредитну картку, тому вказані операції підтверджують надання банком кредитного ліміту, його використання відповідачем та сплату процентів за його використання.
Ухвалою суду від 18 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні представник банку не з'явився але до суду через канцелярію суду подав заяву в якійнадав розрахунок суми боргу а саме, що станом на 02 липня 2019 року по даному договору кредиту утворилась заборгованість в загальній сумі 22500 грн. 18 коп. яка складається з 1125.51 грн. заборгованість за кредитом, 16572.58 грн. нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 3254 грн. 46 коп. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф 500 грн. фіксована складова, 1047.63 грн. штраф процентна складова. Просить суд позов задовольнити та справу розглянути у відсутності представника банку.
Відповідач в судовому засіданні не з'явилась, але подала до суду заяву в який зазначила, що позовні вимоги не визнає просить суд справу розглянути у її відсутності.
Наданими сторонами доказами судом встановлено, що відповідно до наданої копії анкети заяви від 09 лютого 2015 року б/н відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала дану Заяву.
До даної заяви представник банку надає Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», та Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, Затвердженні наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-258 які не підписані та з яких неможливо визначити чи був ознайомлений відповідач на час приєднання до умов кредитування.
З наданого розрахунку заборгованості від 02 липня 2019 року по даному договору кредитувбачається, що утворилась заборгованість в загальній сумі 22500 грн. 18 коп. яка складається з 1125.51 грн. заборгованість за кредитом, 16572.58 грн. нарахована пеня за прострочене зобов'язання, 3254 грн. 46 коп. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф 500 грн. фіксована складова, 1047.63 грн. штраф процентна складова.
Суд оцінивши надані позивачем докази до позовної заяви, позицію представника відповідача по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У Анкеті - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальника від 09 лютого 2015 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, позивач не надав до матеріалів справи підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд вважає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 лютого 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11 вересня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 лютого 2015 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає, що підлягають стягненню фактично отримані кредитні кошти з відповідача на користь позивача в сумі 1125 грн.51 коп.
Отже в задоволенні решта позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Аналогічному висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року Справа №342/180/17 Провадження №14-131цс19.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Платіжним дорученням №PROM8BCIVC від 28 лютого 2019 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 грн.
Тому суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1921 грн..
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 80, 82, 141, 245, 246, 258-273, 274-279,280, 354 ЦПК України, і на підставі ст.ст.554,610,611, 612,625,1054 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь АТ Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 1125 грн.51 коп. (одна тисяча сто двадцять п'ять грн. 51 коп.) в задоволені решта позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь АТ Комерційний Банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн..).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький районний суд Чернівецької області в 30-денний строк з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Вівчар Г.А.