13 січня 2020 р. Справа №480/4280/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просить визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ Держгеокадастру та ненадання рішення по питанню заяви від 16.08.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області; зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву від 16.08.2019 та прийняти рішення впродовж 5 днів з дня ухвалення рішення по справі надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначеної в заяві від 16.08.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2019 позивач, як учасник бойових дій, звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка розташована на території Будильської сільської ради, орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Листом від 25.09.2019 № Б-13935-6815/21-19 відповідач відмовив у наданні такого дозволу посилаючись на підставі, не передбачені нормами Земельного кодексу у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні та зазначив, що у відповідності до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 № 333-р та від 22.09.2016 № 688-р, рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 244, Будильська сільська рада висловила позицію щодо непогодження надання у власність земельної ділянки позивачу, оскільки на земельну ділянку, яка планується до відведення розроблено та подано на затвердження до архітектурної та містобудівної ради при відділі містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації проект змін до генерального плану с. Будилка, відповідно до якого зазначена земельна ділянка включатиметься у межі села Будилка. Крім того, бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні жителів с. Будилка як громадське пасовище для випасання власної худоби.
Також представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у формі зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.
На вказаний відзив позивач надав відповідь у якій зазначив, що надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою не перешкоджає Будильскій сільській раді здійснювати заходи щодо створення генерального плану села. Також позивач зазначає, що твердження про те, що бажана земельна ділянка використовується як громадське пасовище не відповідає дійсності, оскільки за інформацією з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка вільна, не перебуває у власності або користуванні.
Ухвалою від 18.11.2019 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 13.12.2019 відмовлено в забезпеченні позову за заявою позивача.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 16.08.2019 (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру 28.08.2019 за № Б-13935/0/94-19) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с. 20).
Листом від 25.09.2019 № Б-13935-6815/21-19 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення поданої ним заяви з огляду на те, що до архітектурної та містобудівної ради подано проект змін генерального плану с. Будилка, за яким бажана до відведення земельна ділянка запроектована в межі села. Крім того, зазначена земельна ділянка використовується громадянами с. Будилка як громадське пасовище, у зв'язку із чим Будильська сільська рада висловила позицію щодо не погодження відведення земельної ділянки (а.с. 13а).
Суд не погоджується із такими висновками ГУ Держгеокадастру, виходячи із наступного.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, наведена в листі від 25.09.2019 № Б-13935-6815/21-19, не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.
Крім того вказана норма взагалі не містить обов'язку погодження з органом місцевого самоврядування виділення земельної ділянки на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою такої земельної ділянки.
Також як у спірному листі так і при розгляді даної справи відповідачем не зазначено та не доведено належними та допустимими доказами якими саме рішеннями Будильської сільської ради земельні ділянки передані у користування та яким саме громадянам. Крім того, відповідачем не надано доказів реєстрації права користування за жителями с. Будилка на земельну ділянку, дозвіл на розроблення якої просить надати позивач.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.
Відповідно до п. 1 ця Інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи).
Відповідно до п. 80 Типової інструкції накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.
Накази (розпорядження, постанови, рішення), які є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено такими наказами (розпорядженнями, постановами, рішеннями), але не раніше дня їх офіційного опублікування. Наказ (розпорядження) оформлюється на бланку наказу (розпорядження). Зміст наказу (розпорядження) коротко викладається в заголовку, який починається з прийменника "Про" і складається за допомогою віддієслівного іменника ("Про затвердження...", "Про введення...", "Про створення...") або іменника ("Про підсумки...", "Про заходи...") (пункти 86, 87 Інструкції).
Крім того, пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.
Таким чином за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Тобто рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В даному випадку позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру не із зверненням, а із відповідною заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, за наслідками розгляду якої відповідач повинен був прийняти відповідне управлінське рішення у формі наказу, однак як свідчать матеріали справи лише направив позивачу відповідь у формі листа.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18.
Таким чином лист ГУ Держгеокадастру від 25.09.2019 № Б-13935-6815/21-19 не є належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.
Оскільки позивачем, з урахуванням норм Земельного Кодексу України, було подано відповідні документи, у відповідача не було правомірних підстав відхиляти клопотання про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Звернувшись до суду позивач просив визнати протиправними дії (бездіяльність) ГУ Держгеокадастру та ненадання рішення по питанню заяви від 16.08.2019 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, що розташована на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.
При цьому дії та бездіяльність є взаємовиключними поняттями та не можуть одночасно бути застосовані в контексті однієї і тієї ж поведінки суб'єкта владних повноважень при вирішенні одного питання на реалізацію відповідачем наданих законом функцій та завдань.
Як встановлено судом, заява позивача була прийнята, зареєстрована, а заявника повідомлено про результати її розгляду листом від 25.09.2019 № Б-13935-6815/21-19 тобто ознаки бездіяльності з приводу не розгляду заяви від 16.08.2019 відсутні. Однак як встановлено судом, такий лист не є належною формою вирішення питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Враховуючи викладене вище, суд, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України з метою належного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру, викладену в листі від 03.07.2019 № Д-8658-4491/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.
Зважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру не було прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі наказу, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 25.09.2019 № Б-13935-6815/21-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 16.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та, за результатами її розгляду, прийняти рішення у формі наказу з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.01.2020.
Суддя С.М. Гелета