вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про повернення позовної заяви
13 січня 2020 р. Справа № 480/5324/19
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо не закінчення виконавчих проваджень № 59158569 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 32630,00 грн. та № 59158625 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 150,00 грн.;
- зобов'язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області закінчити виконавче провадження № 59158569 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 32 630,00 грн.;
- зобов'язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області закінчити виконавче провадження № 59158625 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 150,00 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачем було пропущено десятиденний строк звернення до суду з позовною заявою, при цьому доводи викладені в позовній заяві щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою суд визнав безпідставними, крім того належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було. За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та зазначив, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Також в даній ухвалі суду позивачу роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 30.12.2019 року та представником позивача 27.12.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
02.01.2019 року представником позивача було подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій зокрема зазначено, що в період з 01.10.2019 року по 06.12.2019 року предстаник позивача хворіла, у зв'язку з перенесеною операцією та не мала можливості працювати, а ОСОБА_1 лист від 09.10.2019 року № 76027 особисто не надходив і він не знав про відмову відповідача в закритті виконавчих проваджень № 59158569 та 59158625, а відтак представник позивача вважає вказані причини пропуску строку на звернення до суду поважними.
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа "Стаббігс та інші проти Великобританії").
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, особи вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця протягом десятиденного строку, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про прийняття відповідного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності.
З позовної заяви суд вбачає, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо не закінчення виконавчих проваджень № 59158569 та № 59158625 та зобов'язати Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області закінчити виконавчі провадження № 59158569 та № 59158625. При цьому, як зазначено в позовній заяві, 19.09.2019 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою про закінчення виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору № 59158569 та стягнення витрат виконавчого провадження № 59158625 у зв'язку з визнанням виконавчого листа № 592/3619/16-ц від 03.01.2017 року таким, що не підлягає виконанню. Проте листом від 09.10.2019 року № 76027 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову в закритті вищевказаних виконавчих проваджень у зв'язку з тим, що постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження не визнані такими, що не підлягають виконанню.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом, представник позивача в заяві про усунення недоліків зазначив, що строк звернення до суду з позовною заявою пропущено з поважних причин, оскільки про відмову в закритті виконавчих проваджень Литвиненко Ю.М. дізнався лише 06.12.2019 року від свого представника ОСОБА_2 . При цьому представник позивача Ломака Н.М. в період з 01.10.2019 року по 06.12.2019 року хворіла, у зв'язку з перенесеною операцією та не мала можливості працювати, а ОСОБА_1 лист від 09.10.2019 року № 76027 особисто не надходив і він не знав про відмову відповідача в закритті виконавчих проваджень № 59158569 та 59158625. На підтвердження лікування, представником позивача надано копію Виписки із медичної картки амбулаторного хворого.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду України від 3 квітня 2019 року по справі № 9901/896/18 (провадження № 11-33заі19).
Як зазначено в позовній заяві, 19.09.2019 року ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою про закінчення виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору № 59158569 та стягнення витрат виконавчого провадження № 59158625 у зв'язку з визнанням виконавчого листа № 592/3619/16-ц від 03.01.2017 року таким, що не підлягає виконанню. Проте суду не було надано доказів того, що позивачем вчинялися всі необхідні дії, які б свідчили про його бажання дізнатися щодо результатів розгляду його заяви про закінчення виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору № 59158569 та стягнення витрат виконавчого провадження № 59158625 та отримання листа від 09.10.2019 року № 76027.
Щодо наданої представником позивача копії виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 01.10.2019 року, як доказ поважності пропущення строку звернення до суду з позовною заявою, суд зазначає наступне.
З вище зазначеної виписки суд вбачає, що оперативне втручання представнику позивача було проведено 01.10.2019 року та 01.10.2019 року рекомендовано амбулаторне лікування. При цьому доказів того, що представник позивача у період з 02.10.2019 року по 06.12.2019 року перебувала на стаціонарному чи на амбулаторному лікуванні, суду надано не було.
Разом з тим суд зазначає, що перебування позивача на амбулаторному лікуванні, не передбачало б постійного знаходження позивача у медичному закладі, а тому не позбавляло б його можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в установлені законодавством строки.
Інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05, пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», («Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain»), заява №28090/95).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Осман проти Сполученого Королівства», («Osman v. the United Kingdom»), №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Круз проти Польщі», («Kreuz v. Poland»), заява №28249/95).
Рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03), відповідно до якого суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Отже, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 08 серпня 2019 року по справі №П/811/207/17 (адміністративне провадження №К/9901/15657/18).
А відтак суд зазначає, що доводи викладені представником позивача в заяві про усунення недоліків щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено десятиденний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернувся до суду після закінчення встановленого законом строку та протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху не подав до суду належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд визнає неповажними вказані в заяві про усунення недоліків підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись ст.ст. 123, 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя В.О. Павлічек