Справа № 713/2136/19
Провадження №2-о/713/2/20
іменем України
10.01.2020 м. Вижниця
Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кириляк А.Ю., з участю секретаря Матейчук Л.Ю., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лукавецька сільська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем .
У заяві вказувала, вона як спадкоємець за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя мати ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала все своє майно їй, де б воно не було і з чого б воно не складалося та взагалі все те, що їй належало на день смерті, заповіт був посвідчений 21.03.2001 року секретарем Лукавецької сільської ради.
За даними Лукавецької сільської ради, заповіт не змінювався та не скасовувався. Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходяться, в АДРЕСА_1 обдасті.
Відповідно до ст.1268 Цивільного кодексу України, вважає, що прийняла спадщину, так як на день смерті ОСОБА_3 проживала разом з нею в її будинку АДРЕСА_1 , без реєстрації, але на протязі останніх років доглядала за нею і за господарством, здійснювала поховання. Проте для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно встановити факт постійного проживання із спадкодавцем, оскільки фактично постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини і продовжує доглядати за господарством, оскільки є єдиним спадкоємцем.
Просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті останньої за адресою АДРЕСА_1 .
Заявник та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали , просили її задовольнити.
Представник Лукавецької сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. В адресованій суду заяві не заперечують, щодо задоволення заяви ОСОБА_1 ..
Суд, заслухавши доводи заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 ,що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видане виконавчим комітетом Лукавецької сільської ради Вижницького району Чернівецької області від 20.12.2016 року .
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповідала все своє майно заявниці ОСОБА_1 , де б воно не було і з чого б воно не складалося та взагалі все те, що їй належало на день смерті, заповіт був посвідчений 21.03.2001 року секретарем Лукавецької сільської ради. Даний заповіт не змінювався та не скасовувався.
Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями, що знаходяться, в АДРЕСА_1 обдасті.
Постановою приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О. за №92/02-31 від 28.02.2018 року відмовлено заявниці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з тим, що протягом шести місяців спадкоємців не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та вважається такою, що не прийняла спадщину.
Згідно довідки Лукавецької сільської ради за №413 від 05.09.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини в АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Статтею 293 ЦПК України, визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також, передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення. Юридичний факт встановлюється з метою реалізації заявником спадкоємцем ОСОБА_1 права на отримання спадщини.
Отже, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази надані заявником, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви.
На підставі ст.ст. 293, 315-319 ЦПК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Заявлені вимоги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лукавецька сільська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ,- задовольнити .
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті останньої за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. Ю. Кириляк