11 січня 2020 року м. Рівне №460/4696/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доПриватного виконавця Виконавчого округу м.Київ Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Банк Форвард"
про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця Виконавчого округу м.Київ Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач; приватний виконавець Павелків Т.Л.), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №60262688 від 09.10.2019 з примусового виконання виконавчого напису №3405, виданого 05.09.2019 приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк "Форвард" заборгованості в сумі 18028,65 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 13.11.2019 у виконавчому провадженні №60262688 в сумі 1802,86 грн.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 13.11.2019 у виконавчому провадженні №60262688, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в банківських установах на суму 21831,51 грн.
Мотивуючи вимоги позову, ОСОБА_1 зазначала, що оскаржувані постанови є незаконними, оскільки, з огляду її проживання в місті Рівному та на відсутність у неї будь-якого майна у місті Києві, у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва були відсутні законні підстави для прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 02.01.2020 позивача звільнено від сплати судового збору, відкрито спрощене позовне провадження та призначено до розгляду по суті на 10.01.2020 на 10:00 год. Також вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Акціонерне товариство "Банк Форвард".
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення приватний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено прийняття до виконання виконавчих документів за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Наголошує, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві "Банк Форвард" у місті Київ. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку і наявних на ньому коштів, а відтак відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії за місцем знаходження її майна є правомірними. Просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.48-55).
У судове засідання, призначене на 11.01.2020 позивач не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялась належним чином. До початку судового засідання подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 11.01.2020, не прибув. Про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Банк Форвард", належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 11.01.2020 не прибув. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, враховуючи таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 74).
17.05.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Руский Стандарт" укладено кредитний договір №97167464, відповідно до умов якого позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 з використанням платіжної картки, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 17.05.2012 №97167464 (а.с.58, 72), довідкою АТ "Банк Форвард" про підтвердження наявності у ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 у валюті гривня, відкритий в АТ "Банк Форвард", який розташований: м.Київ, вул.Саксаганського, буд.105 (а.с.52, 61), довідкою про умови кредитування ПАТ "Банк Руский Стандарт" та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках продукту "Кредитна картка "РСУ" MasterCard" від 17.05.2012 (а.с. 59).
Також судом встановлено, що АТ "Банк Форвард" є правонаступником ПАТ "Банк Руский Стандарт", що не заперечувалось учасниками справи.
05.09.2019 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис за №3405, яким запропоновано звернути стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , яка є Боржником за Кредитним договором від 17.05.2012 №97167464, на користь Стягувача - АТ "Банк Форвард", на загальну суму 18028,65 грн. (а.с.59,73).
АТ "Банк Форвард", з метою стягнення зазначеної заборгованості з позивача, звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Вольф Тетяни Леонідівни з заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 05.09.2019 №3405 (а.с.51-52).
Згідно з інформаційної довідки від 26.12.2019 №42591520191226, виконавчим округом відповідача є м.Київ, а її прізвище станом на дату видачі довідки змінене на Павелків, що сторонами не заперечувалось (а.с.21-22).
09.10.2019 відповідачем, за результатами розгляду вказаної заяви третьої особи про примусове виконання рішення, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №60262688 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Форвард" заборгованості у розмірі 18028,65 грн. (а.с.13-14, 62-63).
13.11.2019 відповідачем у виконавчому провадженні №60262688 прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди виконавця у сумі 1802,86 грн. (а.с.15-16, 64).
Крім того, 13.11.2019 постановою відповідача про арешт коштів у виконавчому провадженні №60262688 вирішено накласти арешт на грошові кошти позивача, що містяться на її рахунках, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, - 21831,51 грн. (а.с.17-18,66).
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), яким регулюються спірні правовідносини, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 цього Закону передбачено, що виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Статтею 4 Закону №1404-VIII встановлені вимоги до виконавчого документу та підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.
Так, за приписами п. 10 ч. 4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII ).
Згідно з положеннями ч.2 ст.24 Закону № 1404-VIIІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до приписів ч.1, 2 ст.25 Закону №1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
З аналізу вказаних норм права слідує, що Закон №1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкрити виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Отже, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місце знаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Як встановлено судом, виконавчим округом приватного виконавця Вольф Тетяни Леонідівни (Павелків Тетяни Леонідівни) визначено місто Київ.
Разом з цим, як було встановлено судом та не оспорюється учасниками справи, місцем проживання (знаходження) позивача є наступна адреса: АДРЕСА_1 .
Отже, з наведеного слідує, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Павелків Т.Л. здійснює діяльність, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №60262688 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання перебування боржника - фізичної особи.
У свою чергу, як було встановлено судом, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних позивачем рішення приватний виконавець посилається на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження нею було прийнято за місцезнаходженням майна боржника визначеного стягувачем у заяві про примусове виконання рішення, а саме: карткового рахунку для погашення заборгованості № НОМЕР_1 , відритий у АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.105.
Вирішуючи питання щодо правомірності таких дій та відповідно прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
У відповідності до вимог ст.179 цього ж Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно з ст.190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Частиною 1 статті 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон №2346-III) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Згідно з ч.6.1, 6.2 ст.6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і
Таким чином, гроші (грошові кошти) є різновидом майна особи.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі №6-1032цс17 та у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 по справі №662/928/15ц.
Згідно Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
В той же час, суд звертає увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що "картковий рахунок" є майном в розумінні ст.190 ЦК України, як і не передбачено й визначення місцезнаходження "карткового рахунку" за місцем знаходження будь-якого банку.
Тобто, з наведеного слідує, що наявність у позивача відкритого карткового рахунку у відділенні АТ "Банк Форвард", місцезнаходженням якого є місто Київ, вул. Саксаганського, буд.105, не свідчить про те, що за вказаною адресою знаходиться майно, належне боржнику.
При цьому, суд наголошує, що відповідно до наведених вище норм законодавства майном боржника можуть бути визнані саме кошти особи на рахунках у банках.
Наявність банківського рахунку (який не є майном) не свідчить про наявність коштів особи, які обліковуються на цьому банківському рахунку.
За таких обставин, покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №922/1293/15 є безпідставним, оскільки вказаним судовим рішенням підтверджується, що майном боржника можуть бути визнані саме грошові кошти особи на рахунках у банках.
Аналогічний висновок міститься і в листі Міністерства юстиції України від 11.06.2018 за вих. №23123/16620-33-18/20.5.1, на який в обґрунтування своєї позиції покликається відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.50-51).
Водночас, судом встановлено, що документальне підтвердження того, що на рахунку позивача №26259001936454 обліковуються належні їй на час відкриття виконавчого провадження грошові кошти в матеріалах справи відсутнє.
Також вказаний рахунок не є поточним, на якому акумулюються кошти вкладника, а є рахунком, на який мають надходити кошти для погашення кредитної заборгованості, тобто у будь-якому випадку такі кошти не можуть вважатися майном особи.
Відповідно, покликання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15, суд також відхиляє.
Так, у справі №905/3542/15 йшла мова про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу та підлягають до сплати позивачу і знаходяться на будь-яких рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, в тому числі, на поточному рахунку № НОМЕР_2 у позивача (місцезнаходження Банку: 01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження при виконанні ухвали суду про забезпечення позову в межах розміру позовних вимог у сумі 3757486,60 доларів США, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам відповідача.
Відповідні висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у відзиві на позов, обумовлені наявністю грошових коштів на банківських рахунках боржника, тоді як в цій справі сторонами не доведено, що на рахунку № НОМЕР_1 обліковувались грошові кошти, належні боржникові, і приватний виконавець був обізнаний з наявністю таких коштів на момент відкриття виконавчого провадження.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у позивача будь-якого майна, розташованого у місті Києві, а місцезнаходженням позивача є місто Рівне, суд дійшов висновку, що відповідач не мала жодних правових підстав для відкриття виконавчого провадження у м. Києві та відповідно прийняття оскаржуваних постанов.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість відкриття виконавчого провадження №60262688 та, відповідно, подальших постанов, прийнятих в межах такого виконавчого провадження. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Приватного виконавця Виконавчого округу м.Київ Павелків Тетяни Леонідівни (вул.Поправки Юрія, буд.6, офіс 15, м.Київ 94, 02094, РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Банк Форвард" (вул. Саксаганського, 105, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 34186061) про визнання протиправним та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу міста Київ Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №60262688 від 09.10.2019 з примусового виконання виконавчого напису №3405, виданого 05.09.2019 приватним нотаріусом ІМНО Київської області Кондратюком В.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк "Форвард" заборгованості в сумі 18028,65 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу міста Київ Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про стягнення з боржника основної винагороди від 13.11.2019 у виконавчому провадженні №60262688 в сумі 1802,86 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця Виконавчого округу міста Київ Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни про арешт коштів боржника від 13.11.2019 у виконавчому провадженні №60262688, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в банківських установах на суму 21831,51 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 11 січня 2020 року.
Суддя Борискін С.А.