08 січня 2020 року м. Рівне №460/3767/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання незаконною відмови нарахувати додаткову пенсію за понаднормовий стаж відповідно до статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язання провести таке нарахування відповідно до поданої заяви.
Ухвалою від 06.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що на даний час отримує пенсію за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на пільги по нарахуванню пенсії відповідно до ст.60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи". Вважає відмову пенсійного органу щодо нарахування додаткової пенсії за понаднормовий стаж відповідно до ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправною та незаконною, а тому просив позов задовольнити повністю.
27.12.2019 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має страховий стаж 23 роки 4 місяці 6 днів та додатковий стаж 26 років 10 місяців 7 днів, що в сукупності - 40 років 2 місяці 13 днів. Повідомлено, що при призначенні пенсій відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до пункту 4-1 постанови КМУ "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян" №1783 від 20.11.2003 застосовуються мінімальний та максимальний розміри пенсій (з урахуванням цільової грошової допомоги), що встановлені постановою КМУ від 15.04.2003 №544 "Про підвищення розмірів трудових пенсій", збільшені на 12 відсотків - 168 грн. (150 грн. - максимальний розмір пенсії + 150 грн. х 12%). Також вказано, що частину розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сторона відповідача вважає, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу у нарахуванні додаткової пенсії, діяв правомірно та обґрунтовано, а тому просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку органів Пенсійного фонду та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, яка обчислена відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.08.2010 (а.с.8) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
04.10.2019 позивач звернувся до органу пенсійного фонду з заявою, у якій з посиланням на ст.60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" просив нарахувати додаткову пенсію за понаднормовий стаж згідно з ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.6).
Листом від 05.11.2019 №2380/02.9 Зарічненський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомив позивача про відсутність підстав для перерахунку його пенсії (а.с.4-5).
Не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у нарахуванні додаткової пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.
Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.
Мінімальний розмір пенсії за віком підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.
Максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.
Розмір пенсії за віком, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 цього Закону, - 85 процентів заробітку. З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію цього Закону, провадиться їх перерахунок виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, в преамбулі якого зазначено, що він, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до пункту 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За приписами частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + … + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Системний аналіз норм свідчить, що якщо особі призначено та розраховано пенсію згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, тобто у відповідності із нормами Прикінцевих положень та статті 27 цього Закону, то збільшення до пенсії, передбачене частиною другою статті 19 Закону України "Пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, до цієї пенсії застосовано бути не може.
Позиція аналогічного змісту викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №185/8471/16-а.
Разом з тим, суд наголошує, що статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною п'ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як свідчать матеріали справи, рішення щодо про призначення або про відмову у призначенні додаткової пенсії позивачу відповідачем не приймалось.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.5 цього Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.
Отже, після отримання відповідної заяви від позивача про перерахунок пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що позивач звернувся до управління із зверненням, а не з заявою про перерахунок пенсії, яка має відповідати додатку 3 Порядку №22-1.
Так, дійсно додатком 3 до Порядку №22-1 визначено форму заяви про перерахунок пенсії, проте така форма заяви не затверджена жодним нормативно-правовим актом, а тому не є обов'язковою.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, за наслідками розгляду заяви позивача від 04.10.2019 відповідач не прийняв жодного рішення про перерахунок чи про відмову в перерахунку пенсії, а лише надав відповідь листом від 05.11.2019 №2380/02.9, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.2, 4.3, 4.10 Порядку № 22-1. Більше того, у вказаному листі відповідач не конкретизував, в чому саме полягає відсутність права позивача на нарахування додаткової пенсії відповідно до поданої заяви, які недоліки та неточності містить така заява позивача та долучені до неї документи, не зазначено яких документів не вистачає для прийняття рішення по суті заяви.
Разом з тим, при розгляді даної справи відповідачем не виконано ухвалу суду від 06.12.2019 про витребування пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відтак, при вирішенні даної справи, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
З урахуванням відсутності відповідного рішення пенсійного органу відносно позивача та достатності доказів у матеріалах даної адміністративної справи, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про призначення виплати пенсії (чи відмову в призначенні) не може бути предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 04.10.2019 та зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2019 з урахуванням висновків суду.
З огляду на зазначене позов підлягає до часткового задоволення.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) задовольнити частково.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 04.10.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2019 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною відмови нарахувати додаткову пенсію за понаднормовий стаж відповідно до статті 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язання провести таке нарахування відповідно до поданої заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 08 січня 2020 року.
Суддя Друзенко Н.В.