11 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4783/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
- визнати пункт 22 протоколу № l43 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов 'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 01 листопада 2019 року щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду війни 2 групи з 04 серпня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та вжити заходи до її виплати.
Під час розгляду справи суд
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач, МО України), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4783/19 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з квітня 1984 року по жовтень 1985 року під час проходження військової служби він брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. У 1985 році при виконанні обов'язків військової служби він отримав вогнепальні поранення голови, правої руки та контузію Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України від 11.07.2016 №3012 наявні у позивача захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З 04.08.2016 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
За твердженням позивача, враховуючи те, що останній набув інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
На думку позивача, Міністерство оборони України безпідставно відмовило йому в призначенні, як інваліду ІІ групи, одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з даним позовом.
В наданому до суду 08 січня 2020 року відзиві на позов, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивачу обґрунтовано відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вказував, що, оскільки інвалідність позивачу була встановлена з 04.08.2016, то при вирішенні питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги слід керуватися Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком №975. Так, згідно з приписами частини 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Разом з тим у пункті 3 Порядку №975 передбачено, що у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Враховуючи, що позивачу первинно була встановлена інвалідність ІІ групи з 04.08.2016, а він звернувся 07.10.2019, тобто більше ніж через три роки з дня виникнення такого права, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Поряд з цим, відповідачем було вказано, що позивачем було подано неповний пакет документів, а саме: надані останнім документи не свідчать про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Від третьої особи до суду надійшли пояснення, у яких Полтавський ОВК заперечував проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своїх заперечень Полтавський ОВК посилався на доводи, тотожні викладеним у відзиві відповідача.
За змістом частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан в період з квітня 1984 року по жовтень 1985 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , копія якого наявна у матеріалах справи.
27.04.2016 судово-медичним експертом Зіньківського районного відділення бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ Полтавської ОДА складено акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 16 відносно ОСОБА_1 , згідно з яким при огляді виявлено старі рубці на голові та в області правого плеча, які утворилися внаслідок загоєння ран, які могли бути спричинені від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо із загостреними краями, якими могли бути осколки від вибухових предметів, чи інші, схожі за характером предмети і могли у творитися в строк та при обставинах, на які вказує освідуваний.
Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3012 від 11.07.2016 поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії.
Згідно довідки МСЕК Серії АВ № 0554408 від 13.09.2016, ОСОБА_1 з 04.08.2016 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії.
02 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного військового комісаріату із заявою, у якій просив направити до Полтавського ОВК пакет документів для вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вперше з 04 серпня 2016 року інвалідності ІІ групи.
Листом №21/1310 від 21 травня 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 , що згідно з пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) підтверджуються довідкою, виданою військовою частиною або достовірними документами про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи). Оскільки копії документа, що свідчить про причини та обставини травми не було надано, матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядникові бюджетних коштів.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №440/2006/19, яке набрало законної сили, визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи з 04 серпня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, оформлену листом від 21 травня 2019 року № 12/1310; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду 2 групи з 04 серпня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити документи на розгляд комісії Міністерства оборони України.
На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_4 подано розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України, висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, зазначивши при цьому, що він має право на отримання такої допомоги.
01 листопада 2019 року за результатами розгляду направлених Полтавським ОВК документів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , комісією МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом №143, пунктом 27 якого відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Щодо підстав відмови вказано, що згідно з приписами частини 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 передбачено, що у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Оскільки заявник звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 07.10.2019 року, а інвалідність йому встановлена 04.08.2016, він не має права на призначення одноразової грошової допомоги.
Про прийняття рішення, оформленого протоколом від 01.11.2019 №143 (пункт 27), позивача повідомлено листом Полтавського ОВК від 20.11.2019 №12/3335.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до статті 41 цього Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 16 вищенаведеного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 1774-VІІІ від 06.12.2016, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Згідно з приписами частини 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Частиною дев'ятою статті 16-3 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 передбачено, що у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії
Згідно п. 12 Порядку № 975 - призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Як встановлено судовим розглядом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до п. п. 21.3, 21.7, 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36 (0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально- профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн (63-94-п), посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).
Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 (0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
Висновки щодо правозастосування
Єдиним аргументом відповідача для відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги слугувало твердження відповідача про те, що позивач звернувся за призначенням допомоги після спливу 3-річного строку з дня виникнення у нього такого права.
Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги лише 07.10.2019, а тому пропустив строк для реалізації свого права на отримання такої допомоги.
При оцінці такого аргумента відповідача суд виходить з наступного.
З матеріалів справи суд вбачає, що позивачу з 06.08.2016 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії.
Судом встановлено, що первинно позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою про підготовку та складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи з 04 серпня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України 02.05.2019, тобто у межах трирічного строку для реалізації права на отримання допомоги.
Таким чином, твердження відповідача про пропуск позивачем трьохрічного строку - не відповідає дійсності.
Окремо суд зазначає, що приймає до уваги той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_2 після первинного звернення ОСОБА_1 надав йому відмову у складенні висновку про виплату одноразової грошової допомоги. Протиправність цієї відмови встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/2006/19 від 08 липня 2019 року, що набрало законної сили, та яке не є скасованим та є чинним.
Також, цим же рішенням суду зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду 2 групи з 04 серпня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити документи на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач своєчасно, тобто у межах 3-річного строку, звернувся до уповноваженого органу з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги, проте через неправомірні та необгрунтовані дії Полтавського ОВК заява ОСОБА_1 та додані до неї документи не були направлені на розгляд комісії Міністерства оборони України, що створило об'єктивні перешкоди для вирішення питання про надання допомоги.
Відтак, аргумент відповідача щодо пропуску позивачем строку на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги є безпідставним та не береться судом до уваги.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем було подано неповний пакет документів, а саме: надані останнім документи не свідчать про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
При наданні оцінки таким доводам відповідача суд виходить з наступного.
За висновками суду у справі № 440/2006/19 було констатовано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та водночас, визнано відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи з 04 серпня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, оформлену листом від 21 травня 2019 року № 12/1310.
Відповідач посилався на те, що в порушення вимог пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 позивачем надано неповний пакет документів, а саме не було надано жодного документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Зазначеним аргументам відповідача надана правова оцінка у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/1885/18.
Безпосередньо зазначено, що у наданій позивачем копії витягу з протоколу №3012 від 11 липня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Таким чином, надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК містить інформацію про наявність поранення та причини його виникнення, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З огляду на зазначене, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Доводи відповідача щодо відсутності у поданих позивачем матеріалах документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), не є обґрунтованими, оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому за приписами діючого законодавства такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також, суд враховує, що оскаржуване рішення Міністерства оборони України не містить посилання на відсутність усіх передбачених Порядком №975 документів та обгрунтовується лише тим, що позивач пропустив 3-річний строк для звернення за отриманням одноразової грошової допомоги, а відтак, у силу частини 2 статті 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на них як на доказ правомірності такого рішення.
Враховуючи викладене, а також те, що рішенням суду встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також зроблено висновок про наявність усіх документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.11.2019 №143, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку вимозі позивача про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Приймаючи до уваги наведе, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, про виплату якої він просив, підлягає задоволенню.
При цьому, задоволення позову в цій частині не є втручанням суду в дискреційне повноваження відповідача, оскільки відповідач не був позбавлений права здійснити свої повноваження у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством, проте жодних дій щодо забезпечення права позивача на отримання грошової допомоги відповідачем не вчинено.
Отже, за викладених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору. Доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.
Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.11.2019 №143, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 04.08.2016, внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою КМУ від 25.12.2013 №975, як особі з інвалідністю ІІ групи, встановленої внаслідок поранення, захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з 04.08.2016.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков