Справа № 705/3410/19
Провадження № 2-а/712/8/20
13 січня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого-судді Мельник І.О.
з участю секретаря Хоменко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мутотенко В.О. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мутотенко В.О., мотивуючи свої вимоги тим, що 16.07.2019 він керував транспортним засобом (надалі ТЗ) в складі тягача марки MAN TGX 18.480 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки ВЕСТТ 975310 (номерний знак НОМЕР_2 ). На 210 км а/д М-05 Київ-Одеса, м. Умань, ТЗ був зупинений інспектором інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Мутотенко В.О. та винесено відносно нього постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК№ 333385, відповідно до якої позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП України. Як зазначено в оскаржуваній постанові: «водій, керуючи автомобілем перевозив великогабаритний вантаж ширина якого становила 4,1 м без відповідного дозвільного дозволу уповноваженого органу Національної Поліції України, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України» та накладено на нього штраф у розмірі 510 грн. Дану постанову позивач вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник поліції не відповідають обставинам справи, тому ця постанова підлягає скасуванню. Зокрема, позивач зазначив, що 16.07.2019 він здійснював перевезення вантажу, відповідно до узгодженого дозволу №13308901-1157 НГ від 31.05.2019 на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 03.06.2019 по 17.06.2019. Під час зупинки та винесення оскаржуваної постанови ним були надані працівнику поліції для перевірки всі необхідні документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України, зокрема і Дозвіл №13308901-1157 НГ від 13.05.2019. Відповідно до вказаного дозволу позивач має право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - 3,75 м., довжина - до 22 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою - до 40,00 т. навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т. вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3 м, та два транспортних засоби виділених для супроводження автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 та Ford transit державний номер НОМЕР_4 . Зокрема, він має право на проїзд по автомобільній дорозі М-05. Як вбачається, позивач здійснював перевезення вантажу відповідно до наданого дозволу погодженим з Національною Поліцією маршрутом. Тому, просить суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК № 333385 від 16.07.2019, винесену інспектором патрульної поліції в м. Умань Управління патрульної поліції лейтенантом поліції Мутотенко В.О.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження, справу було вирішено розглядати без виклику сторін. Запропоновано відповідачеві направити до суду відзив та зобов'язано надати суду належним чином завірені копії матеріалів, на підставі яких, було прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 , та у випадку наявності відеозапис вчиненого правопорушення. Проте, ні відзиву, ні матеріалів відповідачем до суду скеровано не було.
Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Статтею 258 КАС України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою серії НК № 333385 від 16.07.2019, винесеною інспектором патрульної поліції в м. Умань Управління патрульної поліції лейтенантом поліції Мутотенко В.О,на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КпАП України. Зокрема, постановою зазначено, що в 11год. 10 хв. на 210 км а/д М-05 Київ-Одеса-Умань, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGX 18.480 (номерний знак НОМЕР_1 ) з причепом марки ВЕСТТ 975310 (номерний знак НОМЕР_2 ), перевозив великогабаритний вантаж, ширина якого становить 4,1 м., без відповідного дозволу уповноваженого органу Національної поліції України, чим порушив п. 22.5 ПДР України - порушення ПДР по перевезенню небезпечних вантажів, правил проїзду великих габаритних і великогабаритних ТЗ автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд звертає увагу на таке.
Нормою ст. 132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Відповідно до абзацу 17 п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансбезпеки та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Крім того, існує Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (вісі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.
Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (п.1 Порядку №879).
Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (вісі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (підп.2 п.2 Порядку №879).
В підп.6 п.2 Порядку №879 вимірювальним і зважувальним обладнанням вважаються технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
В п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Отже, на думку суду, працівник поліції мав право провести лише документальну перевірку.
Відповідно до п.п. 16, 18, 19 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видасться довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Згідно з п.20 Порядку №879, за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Пунктом 25 Порядку №879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за, формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.
Таким чином, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансбезпеки: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Проте в постанові, що оскаржується, відсутні посилання на вищезазначені документи, а отже, відсутні підстави вважати, що спірний габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури.
Відповідно до п.п. 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до пп.пп. 7-9 п. 2 Порядку № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі - стаціонарний пункт) - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобі.
Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти.
Фактична зупинка ТЗ була здійснена на узбіччі автодороги М-05 при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції.
Суд критично оцінює посилання працівника поліції на те, що вантаж мав ширину 4,1 м, оскільки не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складенням відповідного документу.
Отже, вище зазначене дає підстави суду дійти висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перевищення ТЗ габаритних параметрів встановлених дозволом. Напроти, в матеріалах справи міститься дозвіл №13308901-1157 НГ від 31.05.2019 відповідно до якого, позивач має право на перевезення вантажу параметри якого не більше: ширина - 3,75 м., довжина - до 22 м., висота - до 4,49 м., загальною вагою - до 40,00 т., навантаження на найбільш навантажену вісь - до 11 т., вантаж може виступати за задній габарит ТЗ не більше 3 м, та два транспортних засоби виділених для супроводження автомобілем прикриття марки FIAT NUOVO DOBLO, державний номер НОМЕР_3 , та Ford transit, державний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, повинна містити відомості про: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
В зв'язку з тим, що постанова не містить посилань на технічний засіб, яким здійснювалося фото або відео фіксація правопорушення, навіть при можливому поданні відповідачем відеозапису порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом та не може бути врахованим судом при вирішенні справи. Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17.
Таким чином, суд доходить висновку, що за наведених вище обставин в діях позивача немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згнідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ст. 132-1 КУпАП.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 132-1КУпАП, не було надано суду відзиву на позов, матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином, судом встановлено, що при винесені постанови серії НК № 333385 від 16.07.2019 не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач та не надано доказів в спростування доводів позивача.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.132-1 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 5, 6, 8-10, 73-78, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 22, 132-1 КпАП України суд,
Позов ОСОБА_1 до інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Мутотенко В.О. про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії НК № 333385 від 16.07.2019, винесену інспектором взводу патрульної поліції в м. Умань УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Мутотенко В.О. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Позивач:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
Відповідач:
Інспектор взводу патрульної поліції в м. Умань УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Мутотенко В.О.: м. Умань, вул. Незалежності, буд. 35.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до Шостого Апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення або в порядку, передбаченому ст. 297 КАС України.
Головуючий