Справа № 420/6832/19
13 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 вересня 2019 року;
зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 вересня 2019 року.
Позов вмотивовано наступним.
ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , старшим водієм - гранатометником 2 автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.09.2019 року №196 на підставі наказу командира 28 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 15.08.2019 року №116-РС позивача звільнено з військової служби у запас.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.02.2018 року.
У зв'язку з настанням особливого періоду позивач не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати.
08.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся в фінансово-економічне управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та просив провести грошову компенсацію за невикористану додаткову відпуску за 2017-2019 роки.
Відповіддю від 17.10.2019 року № 116\14\3\1473\Л Командування Сухопутних військ Збройних Сил України зазначило, що виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпуски, як учаснику бойових дій, може бути проведено тільки на підставі рішення суду після набрання ними законної сили.
Тобто, на час прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особливого складу, військова частина НОМЕР_1 протиправно не провела з ним усі необхідні розрахунки щодо нарахування на виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпуски передбаченої п.12 ч.1 ст. 12 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 2017-2019 роки.
Відмова відповідача у нарахуванні і виплаті компенсації невикористаних днів додаткової відпустки є протиправною, оскільки суперечить Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 20.11.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАСУ).
Відповідно ст. 162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження по справі отримано представником Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України 29.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером ОДЕСА ЦОКК 6530006815775.
Станом на 13.01.2020 року відповіді на адміністративний позов, жодних додаткових письмових доказів в обґрунтування правової позиції відповідачем не надано.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 - далі), РНОКПП НОМЕР_4 , проходив військову службу за контрактом у Збройних силах України на посаді рядового складу з 15.09.2016 по 15.09.2019 року відповідно даних трудової книжки серії НОМЕР_5 від 21.07.2016 року.
ОСОБА_1 (старший солдат) перебував на посаді старшого водія - гранатометника автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.09.2019 року №642/п за підписом Командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , виданою старшому солдату ОСОБА_1 , підтверджується те, що він в періоди з 11.07.2017 по 17.08.2017, з 27.08.2017 по 28.09.2017, з 07.10.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичний операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції поблизу міста Волноваха, Донецької області.
Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.09.2019 року №649/п за підписом Командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , виданою старшому солдату ОСОБА_1 , підтверджується те, що він в періоди з 18.06.2018 по 13.09.2018, з 24.09.2018 по 12.02.2019, безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів поблизу н.п. Новосілка Донецької області.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серія НОМЕР_6 від 16.02.2018 року.
Відповідно до Витягу з Наказу Командира 28 окремої механізованої бригади Оперативного командування «Південь» (по особовому складу) Міністерства оборони України №116-ОС від 15.08.2019 року позивача звільнено з військової служби у запас, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 , старшого водія-гранатометника 2 автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Доброславського РТЦК та СП Одеської області відповідно до Витягу з Наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №196 від 16.09.2019 року із зазначенням наступного:
«Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 03 роки 00 місяців 00 днів, безперервна 03 роки 00 місяців 00 днів.
Щорічна основна відпустка за 2019 рік надавалась з 15.05.2019 по 24.05.2019, грошову допомогу на оздоровлення згідно наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за 2019 рік отримав. Виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку в 2019 році за 10 днів.
Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 116% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.09.2019 по 15.09.2019.
На підставі наказу Міністра оборони України від 10 лютого 2016 року № 67 «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду» зі змінами, внесеними наказом Міністра оборони України від 12 червня 2018 року № 268 виплатити грошову винагороду за безпосередню участь в проведенні операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях у розмірі 6500,00 грн. пропорційно за період з 01.09.2019 по 15.09.2019.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань, відповідно порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, за 2019 рік не отримав.
Виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 14717 гривень 29 копійок.
Забезпечити військово-перевізними документами Ф1 на проїзд військовослужбовця.
Постійним або службовим житлом не забезпечений».
08.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з проханням допомогти в отриманні грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2017-2019 роки у кількості 42 календарних днів.
17.10.2019 року фінансово-економічним управлінням Командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України листом №116/14/3/1473/л надано відповідь на звернення позивача, якою повідомлено наступне:
«… відповідно до роз'яснення Юридичного департаменту Міністерства оборони України від 03.10.2019 №298/5/2867 при зверненні до військових частин (установ, організацій) осіб, звільнених з військової служби та в установленому законодавством порядку виключених зі списків особового складу військової частини (установи, організації), та з урахуванням пункту 3 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 по справі №620/4218/18, виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, здійснювати на підставі відповідних рішень суду після набрання ними законної сили».
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Стаття 19 Конституції України.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Підставами юридичного спору в даній справі є бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Законом України «Про відпустки» установлюються наступні види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством».
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Пунктом 8 статті 10-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
В статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
З аналізу викладено можливо дійти висновку, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
У разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), зокрема, зазначивши:
«у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ».
Слід зазначити, що справа №620/4218/18 є зразковою.
Так, Верховним Судом у рішенні від 15.05.2019 року по зразковій справі №620/4218/18 зазначені наступні ознаки типової справи:
позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;
відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;
підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Слід зазначити, що рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №800/426/17.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
В свою чергу, за своєю правовою природою бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у не вчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах; так і форма, що характеризується свідомим і вольовим актом поведінки особи.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивач має статус учасника бойових дій, права якого гарантовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відтак, при звільненні має право на компенсацію невикористаних днів додаткової відпустки.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 вересня 2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2017-2019 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15 вересня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , телефон: НОМЕР_7
Військова частина НОМЕР_1 Міністерств оборони України, адреса: 67570, Одеська обл., Лиманський район, СМТ Чорноморське, код ЄДРПОУ 07805221, тел.:(093) 532 19 35
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.