Справа № 420/209/20
13 січня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про звільнення від сплати судового збору,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24.12.2019 ВП № 59705288 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Разом з адміністративним позов позивачем заявлено вимогу про звільнення від сплати судового збору, яка обґрунтована наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Також позивач просить врахувати що Верховний Суд (постанова від 18.01.2018 у справі № 565/256/15-ц) дійшов висновку, що оскільки виконавче провадження є завершальною та невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, за яку сплачено судовий збір, та в якій провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби не відкривається, то за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір не сплачується.
Розглядаючи заявлену вимогу, суддя виходить з наступного.
Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.
Обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкт владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Тоді як, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Крім того суд критично ставиться до посилань позивача на постанову ВС КЦС по справі № 565/256/15-ц від 18.01.2018 р., з огляду на наступне:
Правові засади справляння судового збору регулюються спеціальним законодавством, а процесуальне законодавство закріплює особливості судових витрат по справі, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Останнім часом серед правничої спільноти було дискусійним питання сплати судового збору за оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців.
Зокрема, у судовій практиці набули поширення випадки подання апеляційних скарг на ухвали суду першої інстанції, прийняті за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС щодо виконання судових рішень без сплати судового збору. Такі дії учасників справ зумовлені наявністю правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з окресленого питання.
Так, у справах №565/256/15-ц (постанова від 18.01.2018) та №589/6044/2013 (постанова від 14.02.2018) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.
Цей висновок було мотивовано тим, що ні розділом VII ЦПК України, ні ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби, тому судовий збір за подання такої скарги не сплачується. При цьому суд послався на те, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід'ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви вже сплачено відповідний судовий збір.
Поряд з цим, мала місце й протилежна правова позиція. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи відповідне питання у справі №915/955/15, зазначив, що пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Касаційний господарський суд у складі ВС дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування ст. 3, 4 Закону України “Про судовий збір” у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 18.01.2018 у справі №565/256/15-ц, а тому, керуючись ч. 3 ст. 302 ГПК України, своєю ухвалою від 15.03.2018 передав справу №915/955/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Наразі є остаточна правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо сплати судового збору при оскарженні ухвал, прийнятих судом за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС щодо виконання судових рішень. У постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/15 Велика Палата ВС зазначила, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС, сплачується судовий збір.
Така правова позиція Великої Палати обґрунтована тим, що пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Таким чином, при апеляційному та касаційному оскарженні судових рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів ДВС, має бути сплачений судовий збір у розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”. Несплата судового збору має наслідком залишення апеляційної або касаційної скарги без руху.
Враховуючи викладене, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 143, 294 КАС України, суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про звільнення сплати судового збору.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.