Справа № 420/7794/19
13 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та про зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 20 грудня 2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Украйни в Одеській області, в якому позивач просить суд:
1.Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення, з якої ОСОБА_1 призначено основний розмір пенсії за вислугою років, з 80 до 70 відсотків при проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії з 01 січня 2018 року, - протиправними.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області починаючи з 01 січня 2018 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням загального розмір призначеної йому пенсії за вислугу років 80 відсотків від грошового забезпечення у розмірах, встановлених для військових.
Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 вийшов на пенсію з липня 2012 року, яка нарахована по лінії Служби безпеки України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмірі 80% (39 років вислуги) відповідних сум грошового забезпечення. Пенсія в таких розмірах позивачу виплачувалась ГУ ПФУ в Одеській області включно по грудень 2017 року. На виконання постанови КМУ від 21.02.2018 №103 проведено перерахунок пенсії позивача за чинною на цю дату редакцією Закону 2262, а саме за умовами статті 13, якою максимальний розмір призначених пенсі за вислугою років обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення незалежно віддати звільнення особи зі служби. Вказує, що такі дії відповідача є неправомірними, такими, що посягають на його законні права та інтереси.
03 січня 2020 року від відповідача за вх. №455/20 до суду надійшов відзив на позов (а.с.20-21), в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 01.05.2014 набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 1166-VІІ, яким було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 та викладено її в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів». Вказує, що після введення в дію постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії вже в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст. 13 Закону № 2262 в редакції на момент здійснення перерахунку. У 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок - станом на 01.01.2018. Зменшенням максимального розміру пенсії з 80 % до 70 % грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на адміністративний позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 у липні 2012 року призначено пенсію по вислузі років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку 39 років вислуги у розмірі 80% грошового забезпечення.
Згідно протоколів про перерахунок пенсії з пенсійної справи № 1502018428 - СБУ ОСОБА_1 судом встановлено, що позивачу у 2016-2017 роках неодноразово були проведені перерахунки пенсії, виходячи із основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення (а.с.26-29).
В матеріалах пенсійної справи наявна довідка від 04.2018 року №44, про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахування пенсій згідно із постановою КМУ від 21.02.2018 №103 (а.с.34), яка видана управлінням Служби безпеки України в Одеській області ОСОБА_1 про те, що відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за посадою начальник відділу УСБУ, становить усього 13845,00 грн.:
- посадовий оклад - 7750,00 грн.;
- оклад за військовим званням (полковник) - 1480,00 грн.;
- надбавка за вислугу років (50%) - 4615,00 грн.
Судом встановлено, що 13 квітня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було проведено перерахунок пенсії позивача (а.с.30) із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 7750,00 грн.; оклад за військовим званням (підполковник) - 1480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років (50%) - 4615,00 грн.; премія 0% - 0,00 грн., всього 13845,00 грн.
Основний розмір пенсії позивачу визначено у розмірі 70% грошового забезпечення у розмірі 9691,50 грн.
Підсумок пенсії позивача (з надбавками) визначено у розмірі 9691,50 грн. та з урахуванням попередньої суми пенсії 6957,63 та підвищення 1366,94 (50% від 2733,87) сума пенсії позивача склала 8324,57 грн.
Також, з вказаного перерахунку пенсії позивача вбачається, що згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 6408,36 грн. та з нього виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення - 1366,94 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісячно 75% від підвищення - 2050,40 грн.; з 01.01.2020 року 100% щомісячно від підвищення - 2733,87 грн.
Позивачем у позовній заяві не зазначено заперечень стосовно визначених у даному перерахунку сум по видам підвищення або надбавки до пенсії (які також зазначені у довідці), він лише посилається на незгоду із зменшенням йому з 01.01.2018 року основного розміру пенсії з 80 процентів на 70 процентів грошового забезпечення.
В свою чергу позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103) щодо зменшення йому з 01.01.2018 року основного розміру пенсії з 80 процентів на 70 процентів грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з п.11 ч.1 ст.11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01.05.2014, до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри «80» замінено цифрами « 70» відповідно.
При цьому, судом встановлено, що з липня 2012 року пенсія позивачу була встановлена та виплачувалась у розмірі 80% грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд зазначає, що ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 №3668 та від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 80% розміру грошового забезпечення.
Крім того, внесені зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Окрім цього, згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення у ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після призначення пенсії позивачу не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку на підставі довідки.
Внесені вищевказаними Законами зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Відповідно до ч.3 ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №240/5401/18 у рішенні від 04.02.2019 року, яке залишено в силі постановою від 16.10.2019 року Великої Палати Верховного суду, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 10004, РНОКПП: НОМЕР_1) відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що «…внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню».
При цьому Верховний Суд визначив ознаки типової справи:
а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ;
б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач;
в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ №103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови КМУ №704.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку, що відповідач при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії не мав права зменшувати розмір пенсії з 80% на 70% грошового забезпечення, та відповідно такі дії відповідача є неправомірними.
Отже, первісна вимога позивача із врахуванням вимог ст.9 КАС України є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії, який здійснено на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % на 70 % грошового забезпечення.
В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області починаючи з 01 січня 2018 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням загального розмір призначеної йому пенсії за вислугу років 80 відсотків від грошового забезпечення у розмірах, встановлених для військових, суд виходить з наступного.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки вимога позивача щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, вона також є обґрунтованою та підлягає задоволенню з урахуванням вимог ст.9 КАС України шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням основного розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії, який здійснено на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % на 70 % грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням основного розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Вовченко O.A.
.