Справа № 426/14222/19
іменем України
09 січня 2020 року м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Скрипника С.М.
за участі секретаря судового засідання: Брайловської М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
До Сватівського районного суду Луганської області звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона згідно договору купівлі - продажу від 24 грудня 2003 року є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В належному їй будинку зареєстрований її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично не проживає за вказаною адресою з 2011 року.
При зверненні до Сватівської міської ради з питання зняття з реєстрації ОСОБА_2 їй було роз'яснено про необхідність особистої присутності особи, що знімається з обліку та її паспорту для відмітки про зняття з реєстрації.
Речей відповідача у належному їй будинку немає, він не цікавиться його станом, з 2011 року він не сплачує комунальні платежі та не бере участь у ремонті будинку та його утриманні. У позасудовому порядку вони з ним дійшли згоди щодо зняття його з реєстрації, про що свідчить його нотаріальна заява від 15 листопада 2019 року про згоду, але відповідач не може прибути до м. Сватове для вирішення даного питання.
У зв'язку з високою вартістю комунальних послуг вона опинилась у дуже скрутному матеріальному становищі, але при зверненні до управління соціального захисту Сватівської районної державної адміністрації щодо призначення житлової субсидії , було роз'яснено, що будуть враховані доходи усіх зареєстрованих на житловій площі осіб, а у разі відсутності інформації про такі доходи, обрахунок буде проведено у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на кінець періоду, за який враховується дохід. Врахування такої суми доходу суттєво вплине на розмір соціальної допомоги або взагалі на можливість її призначення. Реєстрація у будинку особи, яка фактично не проживає, порушує права власника, на розпорядження, володіння та користування належним на праві приватної власності майном.
Просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі, позов просить задовольнити (а.с.33).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в матеріали справи надана нотаріально посвідчена заява про те, що він не заперечує проти зняття його з реєстраційного обліку за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , приймати участь у судовому засіданні не бажає (а.с.17).
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У зв'язку з розглядом справи за відсутністю осіб, які беруть участь, судове засідання проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
На підставі викладеного суд, вважає, можливим розглянути справу за відсутності сторін по наявним матеріалам в справі.
Суд, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі - продажу будинку від 24 грудня 2003 року (а.с.6-8).
Окрім позивача, в даному будинку зареєстрований її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією домової книги та довідкою Сватівської міської ради № 9583 від 14 листопада 2019 року (а.с.12-13,15).
Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 визначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Оскільки власник житла має право на реалізацію передбаченого ст.ст. 317, 319 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування своїм майном.
Враховуючи те, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , суд приходить висновку, що право ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження спірним житловим приміщенням підлягає захисту в силу ст. 41 Конституції України і ст. 391 ЦК України, шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.. ст.. 12, 81, 141, 263-265, 354,355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення буде складено до 13 січня 2020 р.
Суддя: С.М. Скрипник