Сквирський районний суд Київської області
Справа № 357/5300/19
Провадження № 2/376/892/2019
"14" листопада 2019 р.
Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Віговського С.І.
при секретарі Кропивлянській С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про відшкодування шкоди заподіяної злочином, -
Позивач звернувся до суду з названою позовною заявою до відповідача та з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, на підставі, зокрема, ст.ст. 22, 1166, 1177, 1192 ЦК України просив суд стягнути з держави Україна, в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 286 018,96 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімнадцять) грн. 96 коп.; звільнити позивача від сплати судового збору за шкоду завдану злочином; стягнути з відповідача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
Представник позивача мотивує позовні вимог тим, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2014 року по кримінальній справі №357/11084/14-к ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, йому призначено покарання у виді штрафу в бюджет держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Потерпілим у цій кримінальній справі визнано позивача ФОП ОСОБА_1 , якому нанесена майнова шкода шляхом привласнення майна (грошових коштів) у розмірі 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп. На підставі пункту "е" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання. У ході розгляду судом відповідної справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 працюючи менеджером з продажу у ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудового договору між працівником та фізичною особою від 13.10.2009 року, будучи матеріально-відповідальною особою згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 10.09.2009 року в період з 29.10.2013 року до 26.12.2013 року привласнив грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в сумі 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп., чим завдав останньому збитків на вказану суму. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2014 року по кримінальній справі № 357/11084/14-к, який набрав законної сили 15.09.2014 року, з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп., в якості відшкодування завданої шкоди.
Білоцерківським міськрайонним судом Київської області позивачу видано виконавчий лист по справі № 357/11084/14-к від 18.09.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ФОП ОСОБА_1 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп., який подано до Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області для примусового виконання.
23 вересня 2014 року старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області А.А Чечуй винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44851164.
За період 2014-2018 років органом державної виконавчої служби вжито всіх заходів, направлених на розшук майна боржника та його стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 , однак за наслідками здійснення заходів, неодноразово встановлювалось, що боржник ОСОБА_2 є неплатоспроможним та в нього відсутнє жодне майно, на яке може бути звернено стягнення.
Відтак, 27.12.2018 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області А.А. Гулик винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем заходи стосовно розшуку майна виявились безрезультатними.
Таким чином, неможливість виконання вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі № 357/11084/14-к від 13 серпня 2014 року в частині відшкодування спричиненої злочином шкоди, пов'язана з неплатоспроможністю винної особи ОСОБА_2 , а також відсутністю в нього жодного майна, на яке може бути звернено стягнення.
Станом на 22 березня 2019 року відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 44851164 визначено як завершене.
Представник позивача вважає, що сума реальних збитків завданих ОСОБА_2 позивачу до моменту розгляду цієї справи судом, за період з 13.08.2014 року до 07.08.2019 року з урахуванням установленого індексу інфляції повинна становити 286 018,96 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімнадцять) грн. 96 коп., з яких сума 161 836,62 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 62 коп. є інфляційні витрати.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак до суду подали заяви про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечували.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився без поважних причин, про причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлеийі належним чином завчасно у строки передбачені ч. 5 ст. 128 ЦПК України. заяв про розгляд справи у свою відсутність до суду не подавав, а тому суд, за відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи, на підставі ст. 280 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи по справівсудове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлено належним чином, заяви про розгляд справи у відсутності представника третьої особи; пояснення третьої особи щодо позову до суду не подано.
Представник відповідача до суду подав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з їх незаконністю та необґрунтованістю, зважаючи на те, що саме на засудженого ОСОБА_2 згідно вироку суду покладається відшкодувати завдану ним шкоду; при цьому, механізму відшкодування шкоди внаслідок вчинення злочину фізичною особою за рахунок Державного бюджету України чинним законодавством не передбачено.
Представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в якому він посилаючись на обставини зазначені у позові, вважає заперечення на позов таким, що жодним чином не спростовує доводи та аргументи викладені у позові, а відсутність можливості задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, внаслідок законодавчо не врегульованого механізму відшкодування зазначеної шкоди за ст. 1177 ЦК України, є безпідставними.
Судом встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2014 року по кримінальній справі №357/11084/14-к ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України, йому призначено покарання у виді штрафу в бюджет держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Потерпілим у цій кримінальній справі визнано позивача ФОП ОСОБА_1 , якому нанесена майнова шкода шляхом привласнення майна (грошових коштів) у розмірі 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп. На підставі пункту "е" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
У ході розгляду судом відповідної справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 працюючи менеджером з продажу у ФОП ОСОБА_1 відповідно до трудового договору між працівником та фізичною особою від 13.10.2009 року, будучи матеріально-відповідальною особою згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 10.09.2009 року в період з 29.10.2013 року до 26.12.2013 року привласнив грошові кошти ФОП ОСОБА_1 в сумі 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп., чим завдав останньому збитків на вказану суму.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2014 року по кримінальній справі № 357/11084/14-к, який набрав законної сили 15.09.2014 року, з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп., в якості відшкодування завданої шкоди.
Білоцерківським міськрайонним судом Київської області позивачу видано виконавчий лист по справі № 357/11084/14-к від 18.09.2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ФОП ОСОБА_1 124 182,34 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят два) грн. 34 коп., який подано до Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області для примусового виконання.
23 вересня 2014 року старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області А.А Чечуй винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44851164.
27 грудня 2018 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області А.А. Гулик винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна боржника на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем заходи стосовно розшуку майна виявились безрезультатними.
Станом на 22 березня 2019 року відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 44851164 визначено як завершене.
Вказані обставини встановлені дослідженими матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, зважаючи на наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до статті 1177 ЦК України (у редакції закону від 16 травня 2013 року) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.
Проте, на теперішній час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 30 вересня 2014 року у справі "Петро Якович Петльований проти України", заява № 54904/08, суд зауважив, що відповідно до ЦК України питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною. Зокрема, умови, передбачені у статті 1177 ЦК України, полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею ЦК України, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177 ЦК України, як окремо взятої. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум.
Механізм відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України на сьогодні законодавчо визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Водночас цей Закон передбачає можливість відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету України лише у випадку, коли правопорушення вчинено спеціальним суб'єктом (правоохоронним органом, органом прокуратури, судом) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою тощо.
Порядок відшкодування шкоди потерпілим від злочину за рахунок коштів Державного бюджету України законом не визначений.
Та обставина, що державний виконавець не забезпечив виконання судового рішення через відсутність у боржника майна, не може бути безумовною підставою для покладення на державу відповідальності за шкоду, завдану конкретними особами, на підставі статті 1177 ЦК України. Зазначене є передчасним, оскільки ФОП ОСОБА_1 не скористався правом повторного звернення до державного виконавця для перевірки майна боржника, не оскаржив дії/бездіяльність державного виконавця, якщо вважає, що він неналежним чином виконував судове рішення.
В разі зміни майнового стану боржника стягувач відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону. Зазначених положень закону позивач не дотримався і у справі відсутні відомості про те, що ФОП ОСОБА_1 звертався до державної виконавчої служби для повторної перевірки майнового стану боржника.
При цьому відсутні відомості про оскарження бездіяльності державного виконавця у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №720/1607/16-ц від 07 листопада 2018 року та у справі № 720/412/16-ц від 24 червня 2019 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, суд виходячи з положень статті 1177 ЦК України приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, оскільки держава Україна не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди державою не визначені, отже ОСОБА_1 не мав законних сподівань на отримання вказаного відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. 1177 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 11-13, 19, 23, 31, 32, 58, 60, 62, 76-81, 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Білоцерківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про відшкодування шкоди заподіяної злочином, - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: С. І. Віговський