Справа № 373/31/20
13 січня 2020 року Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду
Київської області Залеська А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконкому Переяславської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою та просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.11.2013 по 05.12.2015. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 з позивачем та дитиною не проживає, не цікавиться вихованням дитини, не телефонує, не вітає з днем народження, дитина постійно проживає та знаходиться на утриманні позивача. 06.03.2019 з відповідача стягуються аліменти на утримання позивача на утримання дочки. Позивач зазначає, що відповідач батьківські обов'язки по відношенню до дитини не виконує, участі у її вихованні не приймає, з дочкою не спілкується, а тому просить визначити місце проживання дитини разом з нею.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частиною 1 чт. 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осію, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За правилами ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом (ч.1 ст. 59 ЦПК).
Відповідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 19 СК України увипадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Позивачем в позовній заяві не викладено обставин та не додано доказів про те, що сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини, і що це призвело до спору між ними, не викладені будь-які дії відповідача, які б вказували, що він не визнає місця проживання дитини з матір'ю та бажає змінити його.
Натомість зі змісту позову та додатків до нього вбачається, що малолітня дитина проживає з матір'ю - позивачем по справі, а батько дитини будь-якої турботи щодо прав та інтересів дитини не проявляє та байдуже ставиться до неї.
Отже, між сторонами є спір про неналежне виконання відповідачем батьківських обов'язків по вихованню дитини та відсутній спір про місце проживання дитини.
Визначення місця проживання дитини має здійснюватися виключно в інтересах дитини за наявності спору між матір'ю та батьком і не може слугувати мірою відповідальності відповідача, який не проживає з дитиною з власної волі та ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Отже, судом встановлено, що позов поданий за відсутності предмету спору - місця проживання дитини.
Згідно вимог п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Відповідно до ч.3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 160, 161 СК України, п.3 ч.2, ч.3 ст. 44 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконкому Переяславської міської ради, про визначення місця проживання дитини - повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.О. Залеська