09 серпня 2007 р.
№ 22/136-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
за участю представників сторін
позивача -
відповідача 1-
відповідача 2-
розглянувши матеріали касаційної скарги
пр. Переяславська М.В. -дов. №4-4016 від 29.01.07р.
не з'явився
пр. Коротенко Р.О. -дов. №09-18/1127 від 25.12.06р.
відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2007р.
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до
1) державного підприємства "Придніпровська залізниця"
2) відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"
про
стягнення 1 127,28грн.
У лютому 2007 року відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" та відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 1127,28 грн. вартості вагової недостачі коксового горішку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2007р. (суддя Пуппо Л.Д.) стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" суму 1 127,28грн, у позові до першого відповідача відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що перевезення справне, вантажовідправником невірно зазначена вага вантажу у залізничній накладній, відносно відповідача-1 в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з відсутністю вини перевізника в недостачі вантажу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" подало до Дніпропетровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що продукція була поставлена відповідачем-2 на підставі договору поставки №012/06-03/3550 від 01.12.2005р., відповідно п.6.3 якого у разі виявлення недостачі продукції, виклик постачальника ВАТ "Запоріжкокс" є обов'язковим, але в порушення норм договору і інструкції № П-6, позивач не здійснив виклик постачальника.
Постановою від 21.05.2007р. (судді Виноградник О.М., Лисенко О.М., Джихур О.В.) Дніпропетровський апеляційний господарський суд підтримав рішення господарського суду Дніпропетровської області, залишивши його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" просить рішення та постанову господарських судів скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" відмовити, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, а це підтверджується наявними у справі матеріалами, що відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь відвантажило на адресу відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь по залізничній накладній №52804071 коксовий горішок.
Видача вантажу здійснювалась залізницею відповідно до п.52 Статуту залізниць України з перевіркою маси вантажу. При цьому виявлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт від 19.02.2006р. БН №743605/21.
Позивачем були надані докази оплати продукції, а проти розрахунку суми позову відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" не заперечувало.
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно з статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України, також пунктом 1 статті 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Пунктом 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмового формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і це вбачається з матеріалів справи, в комерційному акті від 19.02.2006р. БН №743605/21, який складений згідно із Правилами складання актів (пункт 129 Статуту), затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002р. №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855 вбачається, що навантаження у вагоні правильне, рівномірне, вище рівня бортів з шапкою 20 см. Слідів втрати вантажу не виявлено. Люки та двері щільно зачинені, течі вантажу не виявлено, маркування вапном не порушене.
Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.
Оскільки, відповідно до п.5 Інструкції П-6, комерційний акт складено перевізником разом з вантажоодержувачем, складання акта відповідно до вимог Інструкції П-6 не обов'язкове.
Правила складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів) не передбачають зупинення видачі вантажу одержувачу і виклик вантажовідправника.
Відповідно до абз.1 п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Отже, відповідальність за недостачу обґрунтовано покладена на вантажовідправника, який неправильно вказав масу вантажу в залізничній накладній.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин та враховуючи, що господарськими судами досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановлених у справі рішень господарськими судами та відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2007р. залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко