Справа № 127/532/20
Провадження № 2-о/127/9/20
11 січня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,
при секретарі судового засідання Мироненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про встановлення факту смерті особи, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту смерті особи, за участю заінтересованої особи - Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області помер чоловік заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 85 років, який проживав на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк, причина смерті: Хронічна серцево-судинна недостатність.
Після смерті ОСОБА_2 заявнику було видано лікарське свідоцтво про смерть, яке оформлено не у відповідності до вимог діючого законодавства України, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а в послідуючому органами реєстрації актів цивільного стану, які діють на тимчасово окупованій території, видано свідоцтво про смерть померлого.
Встановлення факту заявнику необхідно для отримання свідоцтва про смерть належного зразка.
Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, однак від останньої надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, що відповідає положенням ч.3 ст.211 ЦПК України.
Представник заінтересованої особи Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Висебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що згідно копії медичного свідоцтва про смерть №375/65 від 02.01.2020 року, виданого медичною установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України (російською мовою), вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , смерть настала вдома за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті захворювання, причина смерті встановлена лікарем, який лікував померлого, на основі попереднього спостереження за хворим, причина смерті: Хронічна серцево-судинна недостатність.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Пролетарським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки 03.01.2020 року (російською мовою) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Донецьк Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років у м. Донецьк, Пролетарський р-н.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 23.09.1967 року, заявник доводилась дружиною померлому.
Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
У відповідності до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Судом встановлено, що органом державної реєстрації актів цивільного стану не може бути проведена державна реєстрація смерті ОСОБА_2 у відповідності до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, оскільки у заявника для підтвердження факту смерті особи наявний документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Так, п.1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів громадянського стану передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма N106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 N545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey) (Страсбург, 10 травня 2001 року заява №25781/94), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. У справі Намібії так званого «намібійського винятку» зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема недійсність не може бути заснована до таких документів як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду в такій категорії справ має ґрунтуватися на дотриманні вимог ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справ на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи, зумовлені фактичним настанням смерті особи на тимчасово окупованій території України, відсутністю у заявника лікарського свідоцтва про смерть, встановленого діючим законодавством України форми, та неможливістю проведення державної реєстрації смерті особи, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заяви щодо встановлення факту смерті особи, оскільки реєстрація смерті останньої не можлива без відповідного рішення суду, а тому заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 76-82, 89, 263-265, 268, 273, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк Донецької області, держава Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області, держава Україна, причина смерті: Хронічна серцево-судинна недостатність.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Копію судового рішення видати учасникам справи негайно після проголошення рішення та невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ідентифікаційний код 25497415, місцезнаходження за адресою: вул. Замостянська, 26, м. Вінниця, 21009.
Суддя: