Іменем України
Справа № 133/2567/19
13.01.2020 року
в складі головуючого судді Сороки Д.В.
при секретарі судового засідання Бірюкової Т.П.,
розглянувши справу в спрощеному провадженні з викликом сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого дільничного, офіцеру поліції Ужгородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - Вала Михайла Івановича про визнання незаконною та скасування постанови АПО18 №631806 від 24.09.2019 та визнання протиправними дій старшого дільничого,-
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії старшого дільничого офіцера поліції Ужгородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - Вала Михайла Івановича, щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП та винесення відносно нього постанови АПО18 № 631806 від 24.09.2019, визнати незаконною та скасувати постанову АПО18 № 631806 від 24.09.2019 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП та справу закрити.
В обґрунтування позову зазначив, що він працює провідником пасажирських вагонів ВЧ-1 м. Київ. Протягом останнього часу він здійснює поїздки за маршрутом Київ - Кошиця. 24.09.2019 він знаходився на роботі та слідував до Києва. На станції Чоп, біля 21 години, під час зупинки поїзда в його вагон прийшли працівники поліції. Вони повідомили йому, що їм надійшло повідомлення про те, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Працівник поліції представився, що він старший дільничий офіцер поліції Ужгородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - Вал Михайло Іванович . Вказані особи запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння і дали продути прилад. Після продування ним спеціального приладу з'ясувалось, що він не працює. Працівник поліції виніс постанову АПО18 № 631806 від 24.09.2019, про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 179 КУпАП, яка перебачає відповідальність за перебування на робочому місці в нетверезому стані і наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 гривня.
З даною постановою він не погоджується та вважає її незаконною, оскільки 24.09.2019 він спиртні напої не вживав, те що він перебував в нетверезому стані ніякими доказами не підтверджено. В постанові про притягнення його до адмінвідповідальності зазначено, що він «з виду перебував» в стані алкогольного сп'яніння. В нього в той час болів зуб, він себе погано почував та дйсно мав хворобливий вигляд, прийняв знеболюючі ліки, однак був тверезий. Отже, стан алкогольного сп'яніння доведено не було. По прибуттю в м. Київ 25.09.2019 о 10 год. 20 хв., він на вимогу свого керівництва прийшов огляд на стан сп'яніння, за результатами якого було підтверджено, що він тверезий. Повернувшись до м. Козятина, 25.09.2019 він повторно пройшов огляд на стан сп'яніння в Козятинській ЦРЛ, де було підтверджено, що він тверезий.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, заявлені ним позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, витребовувані ухвалою від 20.11.2019 докази в судове засідання не надав, відзиву не надіслав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно постанови АПО18 № 631806 від 24.09.2019, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 51 грн.,згідно якої ОСОБА_1 24.09.2019 о 21 год. 00 хв., перебуваючи на робочому місці, провідника в поїзді Т/З прямування «Київ-Кошиця» з виду перебував в нетверезому стані, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 179 КУпАП. (а.с. 6).
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Санкцією ч.1 ст. 179 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання пива, алкогольних напоїв на виробництві або перебування на роботі у нетверезому стані.
Будь-яких доказів знаходження позивача на робочому місці у нетверезому стані в постанові навіть не вказано, тобто їх не існує. Також не зазначено, чим доведено факт перебування позивача в нетверезому стані на робочому місці. Відтак, відсутні дані, які доводять в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.179 КУпАП, а справа підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Дана постанова була ухвалена відповідачем з порушенням вимог ст. 247, 251, 268, 276, 283-285 КУпАП.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В свою чергу, у відповідності до ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а ч.2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 3 ст. 258 КУпАП передбачено, що протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Слід звернути увагу, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення відсутні дані про наявність додатків до неї, як і відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розяснення їй прав, передбачених ст.268 КУпАП, відібрання пояснень від свідків, крім того, на місці підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підпису взагалі не міститься.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Таким чином, твердження поліцейського про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, є лише його суб'єктивною думкою та припущенням, яке не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки документально не має підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, при розгляді справи поліцейський не роз'яснив права та обов'язки, не повідомив позивача про можливість відкладення справи для того щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого при винесенні постанови поліцейським не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.
Виходячи із обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім постанови, наприклад пояснення свідків, показань технічних приладів чи технічних засобів, чи інших доказів по справі, на момент розгляду адміністративної справи, не було.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не були встановлені та досліджені належні і допустимі докази на підтвердження фактів вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачем так і не були подані до суду належні і допустимі докази на підтвердження вчинення позивачем адмінправопорушення, спростування доводів позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Так, відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення фактично не встановлювалися та не досліджувалися докази вчинення адмінправопорушення позивачем. Натомість, в основу суті адмінправопорушення, були покладені лише певні висновки самого відповідача без зазначення відповідних доказів.
Тому, суд вважає, що відповідачем без врахування встановлених і наведених судом обставин, було незаконно ухвалено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки склад та подія адміністративних правопорушень, поставлених позивачу у вину, відсутні.
Відповідно ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 90, 246, 250, 139, 382 КАС України, ст. ст. 9, 121, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 285 КУпАП, суд
Позов ОСОБА_1 до старшого дільничного, офіцеру поліції Ужгородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - Вала Михайла Івановича про визнання незаконною та скасування постанови АПО18 №631806 від 24.09.2019 та визнання протиправними дій старшого дільничогозадовольнити.
Визнати дії старшого дільничого, офіцера поліції Ужгородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - Вала Михайла Івановича, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП та винесення відносно нього постанови АПО18 № 631806 від 24.09.2019, протиправними.
Ввизнати незаконною та скасувати постанову АПО18 № 631806 від 24.09.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 179 КУпАП та провадження по справі закрити.
Повний текст рішення виготовлений 13.01.2020.
На рішення суду може бути подано апеляцію до сьомого апеляційного адміністративного суду Вінницької області протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя - підпис Д.В.Сорока
З оригіналом вірно.
Суддя Д.В.Сорока
Секретар Т.П.Бірюкова
Дата документу 13.01.2020