ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.01.2020Справа № 910/14888/19
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна»
до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс»
про стягнення 20 528, 73 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - відповідач) про стягнення 20 528, 73 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
04.11.2019 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі №910/14888/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
18.11.2019 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. у період з 23.12.2019 року по 11.01.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 13.01.2020 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.01.2016 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ» (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування автотранспорту №002 (далі - договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням наземним транспортним засобом «Schmitz SKO24», державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п. 8.2. вказаного договору строк його дії зазначається у кожній окремій Додатковій угоді та складає 12 календарних місяців, якщо інше не погоджено сторонами.
Додатковою угодою № б/н до вищевказаного договору добровільного страхування (далі - додаткова угода), згідно з умовами якої були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - «Schmitz SKO24», державний номер НОМЕР_1 встановлено строк дії страхового покриття з 01.01.2018 по 31.01.2018, розмір страхової суми становить 360 000, 00 грн, розмір франшизи становить 2 % від страхової суми.
28.01.2018 о 05:30 год. в смт. Пісочин, Харківської області по вул. Шкільній, 1-А відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Hyundai Coupe», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Volvo FM12», державний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Schmitz SKO24», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанов Харківського районного суду Харківської області від 27.03.2018 та від 22.06.2018 у справі № 635/841/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки «Schmitz SKO24», державний номер НОМЕР_1 .
02.02.2018 водій транспортного засобу «Schmitz SKO24», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.
Відповідно до Звіту №299/18 від 12.04.2018 було здійснено оцінку пошкоджень транспортного засобу «Schmitz SKO24», державний номер НОМЕР_1 , у зв'язку із ДТП 28.01.2018 на суму 27 728, 73 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,7), що також підтверджено ремонтною калькуляцією № 299/18 від 12.04.2018.
19.04.2018 позивачем на підставі страхового акту № 5000020595 від 17.04.2018 було виплачено страхове відшкодування на рахунок ТОВ «Саноіл» у розмірі 20 528, 73 грн ( за мінусом франшизи 2% від страхової суми 360 000, 00 грн = 7 200, 00 грн), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 500056532 від 19.04.2018.
Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика в межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить ст. 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Hyundai Coupe», державний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем на підставі полісу № АМ 2154585 з лімітом відповідальності по майну в сумі 100 000,00 грн та франшизою 1000 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля «Hyundai Coupe», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи встановлено, що 15.11.2018 позивач звертався до відповідача із регресною вимогою за №R/L24690 про виплату страхового відшкодування в сумі 20 528, 73 грн по ДТП 28.01.2018. Проте вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Також, як встановлено судом, при зверненні до суду з відповідним позовом, позивачем не було зменшено виплачену суму страхового відшкодування на розмір франшизи за полісом № АМ 2154585 - 1 000,00 грн.
З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку про зменшення заявленої до стягнення суми страхового відшкодування на розмір франшизи, встановлений полісом №АМ 2154585 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 19 528, 73 грн (20 528, 73 грн сума фактично виплаченого страхового відшкодування - 1 000,00 грн встановлена полісом № АМ 2154585 франшиза).
Доказів виплати відповідачем суми 19 528, 73 грн відшкодування, висловлення заперечень, у т.ч. щодо звільнення його від обов'язку відшкодування вказаної суми, суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Колоннейд Україна» про стягнення страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 19 528, 73 грн.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 25395057) 19 528 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 73 коп. страхового відшкодування та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 42 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань